11-кп/775/173/2014(м)
265/1128/14-к
А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду
Донецької області у складі:
головуючого Меленчука В.С.
суддів Преснякової А.А., Кір'якова П.І.
при секретарі Ушакової О.В.
за участю прокурора Дойнова М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні 3 червня 2014 року в місті Маріуполі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 3 березня 2014 року
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 3 березня 2014 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець міста Маріуполя Донецької
області, громадянин України, судимий 29 грудня
2011року Орджонікідзевським районним судом міста
Маріуполя за частиною 1 статті 121 КК України до
покарання у виді 5років позбавлення волі з іспитовим
строком 3 роки, проживаючий в квартирі АДРЕСА_1
засуджений за частиною 1 статті 309 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі частини 1 статті 71 КК України до призначеного цим вироком покарання частково приєднана не відбута частина покарання за попереднім вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 29 грудня 2011 року у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі з остаточним призначенням покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Вказаним вироком суду обвинувачений ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він влітку 2013 року, знаходячись у лісосмузі біля ЖМР «Східний» Орджонікідзевського району міста Маріуполя, з метою незаконного придбання, зберігання та виготовлення наркотичних засобів без мети збуту, зірвав рослини дикоростучої коноплі, які переніс до свого місця мешкання у квартиру АДРЕСА_2, де висушив їх і став незаконно зберігати її для особистого вживання без мети збуту.
23 січня 2014 року, близько 20 години 30 хвилин, обвинувачений ОСОБА_1 взяв раніше
Головуючий у суді 1 інстанції Адамова Т.С.
Категорія ст. 309 ч.1 КК України Доповідач Меленчук В.С.
Єдиний унікальний № 265/1128/14-к
Провадження № 11кп/775/173м/14
сховані рослини, з яких раніше незаконно виготовив особливо небезпечний засіб - канабіс,
помістив в паперовий згорток, поклав в лівий передній карман надітої куртки та переніс до
зупинки «бульвар 50 років Жовтня» по вулиці Азовстальській, де приблизно о 20 годині 50 хвилин в результаті вчиненого адміністративного правопорушення був затриманий працівниками міліції та доставлений до приміщення Орджонікідзевського районного відділу
міліції для складання адміністративного протоколу, де у нього був виявлений і вилучений паперовий згорток з особливо небезпечним наркотичним засобом - канібасом вагою 6,1 грам, що у перерахунок на суху речовину становить 5, 4 грами.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про зміну вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, правильність кваліфікації його дій за кримінальним законом та доведеність вини, просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання з призначенням у виді штрафу.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, обвинувачений ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції призначене занадто суворе покарання без належного, на його думку, урахування усіх пом'якшуючих обставин, а це повне визнання ним вини у вчиненні кримінального правопорушення, щиросердне каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Крім того, він посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», де вказано, що при призначенні покарання у кожному конкретному випадку і відносно кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди повинні суворо дотримувати вимоги статті 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який підтримав доводи апеляційної скарги, міркування прокурора про законність вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження і, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Насамперед, необхідно зауважити на те, що обвинувачений ОСОБА_1 в апеляційній скарзі фактичні обставини кримінального провадження, правильність кваліфікації його дій за кримінальним законом та доведеність вини не оспорює, тому ці питання колегія суддів не розглядає і не вирішує.
Що стосується призначеного судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_1 кримінального покарання, то колегія суддів дійшла такого висновку.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 міру кримінального покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу, а також обставини, які пом'якшують покарання.
Відповідно до положень статті 65 КК України щодо загальних засад призначення кримінального покарання між інших обставин враховуються ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 вид і розмір кримінального покарання, дотримав положення зазначеної норми кримінального закону, врахувавши вчинення раніше ним кримінального правопорушення, кримінальна відповідальність за яке передбачена частинною 1 статті 121 КК України з призначенням покарання з випробуванням.
Не дивлячись на ці обставини, обвинувачений ОСОБА_1 повторно вчинив кримінальне правопорушення протягом випробувального строку.
Вчинення нового кримінального правопорушення свідчить про неналежну поведінку
обвинуваченого у житті, сім'ї і суспільстві, ігнорування діючих законів, відсутність бажання стати на шлях виправлення.
Як вбачається з вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 кримінальне покарання за вчинене кримінальне правопорушення, судом першої інстанції було враховане те, що він вину визнав, щиро покаявся у скоєному.
Ці обставини суд першої інстанції врахував як такі, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1
Призначаючи остаточне покарання суд першої інстанції правильно застосував вимоги частини 1 статті 71 КК України та призначив покарання шляхом часткового приєднання покарання за даним вироком, покарання, призначене вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 29 грудня 2011 року.
Оскільки, призначене обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, відповідає вимогам статті 65 КК України, визначеного в межах частини 1 статті 309 КК України, у відповідності із положеннями Загальної частини КК України, з урахуванням особи обвинуваченого та обставин, що пом'якшують покарання, підстав для призначення більш м'якого покарання, про що ставить питання в апеляційній скарзі обвинувачений, колегія суддів не вбачає.
Крім того, призначена судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_1 міра покарання, відповідає і роз'ясненням, викладеним у пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами, де зазначено, що у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75,104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81,107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначається більш м'які види покарання.
Отже, на думку колегії суддів, судове рішення суду першої інстанції про призначення обвинуваченому саме такого виду і розміру кримінального покарання, майже у мінімальному розмірі, є правильним, справедливим, тому є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.
Вирок судом першої інстанції постановлений у відповідності до вимог закону, неправильне застосування ним кримінального закону або порушення норм кримінального процесуального закону при апеляційному розгляді кримінального провадження не виявлено.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 3 березня 2014 року щодо нього залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом 3 місяців з дня проголошення, а засудженим протягом того ж строку з дня отримання її копії.
С У Д Д І :
А.А. Преснякова В.С. Меленчук П.І. Кір'яков