Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/1830/14 Головуючий у 1 інстанції: Суркова В.П.

Суддя-доповідач: Каракуша К.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Каракуші К.В.

Пільщик Л.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3

У позові зазначалось, що 09.07.2005 року між сторонами по справі було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 31.07.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 44 772,42 грн., з яких заборгованість за кредитом - 10 009,78 грн., заборгованість за відсотками - 32 154,43 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 2108,21 грн.

У зв'язку з вказаними обставинами, позивав просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 44 772,42 грн. за кредитним договором №б/н від 09.07.2005 року та судові витрати.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

У засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 не з'явився.

Справа до розгляду у апеляційному суді призначалась неодноразово. Судові повістки направлені відповідачу ОСОБА_3 повернулися з відміткою «за закінченням строку зберігання».

Такі обставини потягли застосування ч. 3 ст. 76 ЦПК України, якою передбачено, що якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

В порядку вказаної норми процесуального права судову повістку про виклик відповідача у судове засідання на 19 червня 2014 року вручено відповідній житлово-експлуатаційній організації МКП «Основаніє», що підтверджено поштовим повідомленням, долученим до справи.

Судова колегія ухвалила про розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_3

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, керувався положеннями ст. ст. 257, 259 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів" та дійшов висновку про пропуск позивачем загального строку позовної давності.

Проте, погодитися з такими висновком суду не можна, оскільки останній зроблений із неповним з'ясуванням обставин справи.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає із наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до укладеного 09 липня 2005 року договору б/н ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Договір складається з заяви позичальника, Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, Пам'ятки клієнта і тарифів.

Відповідно до пункту 3.1 Умов і правил надання банківських послуг, для надання послуг Банк відкриває клієнту Картрахунки, видає клієнту Картки. Їх вид і строк дії визначений у заяві і в Пам'ятці клієнта. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, указаного в розділі "Відмітки банку" заяви. Відповідно до пункту 9.12 цих же Умов, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку не одна із сторін не попередить другу сторону про припинення дії договору, він автоматично поновлюється на такий же строк.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував умови договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 44 772,42 грн., з яких заборгованість за кредитом - 10 009,78 грн., заборгованість за відсотками - 32 154,43 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 2108,21 грн., що підтверджується відповідним розрахунком позивача.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач в судових засіданнях суду першої інстанції участі не брав і заяву про застосування строку позовної давності не подавав, а тому у суду не було правових підстав для застосування такого строку.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснено, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Застосовуючи до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності суд на порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України не звернув уваги на те, що у матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування позовної давності, яка мала бути ним порушена до ухвалення рішення місцевого суду.

Позовні вимоги в частині стягнення 44 772,42 грн. заборгованості за кредитом є доведеними та підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та матеріалам справи, доказам по справі дана неналежна оцінка і тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2014 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 44 772,42 грн., з яких заборгованість за кредитом - 10 009,78 грн., заборгованість за відсотками - 32 154,43 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 2108,21 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати у розмірі 447 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: