Справа № 2-210

2009 рік

 З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

09 січня  2009  року                      Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого-судді                                                                   Вергун І.В

                при секретарі                                                                          Ардашевій Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1  до  Ізюмського міськвиконкому   про визнання права власності на самочинне будівництво,   -                                                                        

в с т а н о в и в :

            В грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Ізюмської міської ради про визнання права власності на недобудований житловий будинок та господарчі будівлі.

            Зазначила, що їй на праві власності належить недобудований житловий будинок по АДРЕСА_1.

            Самочинно, без відповідного дозволу та без оформлення технічної документації, з відхиленням від проекту на земельній ділянці збудовано в 1991 -2008 роках житловий будинок і господарчі будівлі. Просить суд визнати право власності на самочинне будівництво по АДРЕСА_1.

            Представник відповідача в судове засідання  не з'явився  без поважних причин, хоча і був повідомлений належним чином про час  і місце розгляду справи, заперечень проти позову не надіслав.

            Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

            Суд вислухав позивачку перевірив матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає.

            Згідно ст. 10 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

            У відповідності зі ст. 11 ч. 1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.

            Статтею 60 ч. 1 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті  обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

            В судовому засіданні встановлено, що позивачці на праві власності належить недобудований житловий будинок по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 16 березня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу ( а.с.7).

            Із висновку комунальног7о підприємства « Проектне бюро м. Ізюма» вбачається, що земельна ділянка для будівництва індивідуального житлового будинку була надана рішенням Ізюмської міської ради народних депутатів № 421 від 21.05.1991 року ОСОБА_2  На  користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 було укладено договір забудови від 23.11.1991 року РN 1-2978, посвідчений Ізюмської держнотконторою.

            Рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 13.03.2002 року № 0316 дозволено ОСОБА_2 відчуження недобудованого житлового будинку готовністю 70 % гр. ОСОБА_1 та укладено договір купівлі - продажу недобудованого будинку.

            Самочинне без відповідного дозволу інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Харківській області та без оформлення технічної документації на заміну типового проекту житлового будинку і перепланування на земельній ділянці  позивачкою збудовано у 1991 -200/8 роках житловий будинок та господарські будівлі з відхиленням від  проекту забудови,  а саме:

-     А-1 - житловий будинок основним розміром 7,30 *10,64 з прибудовою

«а» - 3,3*5,09 м;

«а-1» -2,38*5,05 м;

-     «Б» - гараж розміром 4,78*5,09 м

-     «В» - підвал під будинком;

-     «Г» - вигрібна яма (а.с.9).

Згідно довідки Ізюмського бюро технічної інвентаризації від 05.11.2008 року вартість самочинно збудованих будівель складає 3069576 гривень ( а.с.13).   

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту затвердження будівництва ( створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

            Згідно із частинами 1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно  вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України  право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнає за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за  умови надання земельної ділянки в встановленому порядку особі під уже  збудоване нерухоме майно.

Таким чином у суда відсутні правові підстави для визнання за позивачкою права власності на самочинно збудоване майно, оскільки будинок є самочинним будівництвом та будівництво не завершено, до експлуатації не прийнятий, в установлено порядку не зареєстрований, земельна ділянка під прибудови до будинку, гараж у встановленому порядку не надавалась

            Керуючись ст. ст. 10, 11,  209, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України, ст. ст.  331 ч. 2, 376 ЦК України, суд

                                                                  В и р і ш и в:

            Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок і господарські споруди.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

            Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: