ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративногосудуУкраїниускладі:
головуючого: Костенка М. І.
суддів: Нечитайла О.М., Ланченко Л.В., Степашка О. І., Маринчак Н.Є.
при секретарі судового засідання:Міненку О.М.
за участю представника позивача: Гонтара В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Центр ЛТД» до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, за касаційною скаргою Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції на рішення господарського суду Полтавської області від 19 жовтня 2004 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28 грудня 2005 року, -
встановила:
У липні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Центр ЛТД» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсним рішення КременчуцькоїОДПІ від 28.04.04 № 0000192305/0/38 та від 21.05.04р. 0000192305/1/47.
Позовні вимоги ґрунтувалися на тому, що позивач мав всі передбачені законодавством підстави для включення сум, сплачених при будівництві об’єкту нерухомого майна до складу податкового кредиту.
Відповідачем у відзиві позовні вимоги заперечувалися з огляду на те, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними за 1998 – 2000 роки.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19 жовтня 2004 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28 грудня 2005 року позовні вимоги було задоволено.
Вказані судові рішення було вмотивовано посиланнями на те, що Законом України «Про податок на додану вартість» не обумовлено моменту, до якого можливе включення сум до податкового кредиту (час дії податкової накладної не обмежено), та тим, що позивач діяв у відповідності до наданого йому податковим органом роз’яснення (податкового роз’яснення).
Не погоджуючись з вищезазначеними Кременчуцька об’єднана державна податкова інспекція звернулася з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 19 жовтня 2004 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28 грудня 2005 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.
Вимоги касаційної скарги гуртуються на невірному застосуванні судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема норм підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Зокрема скаржник стверджує, що податкові накладні за 1998 - 200 роки вважаються недійсними, оскільки по них минув строк позовної давності.
Розглянувши зазначену касаційну скаргу та вивчивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з нижчевикладеного.
Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що на підставі податкових накладних позивачем було віднесено до податкового кредиту за грудень 2003 року суми, сплачені контрагентам при будівництві основних фондів.
Підтвердження зазначених сум наявними у позивача податковими накладними відображено у акті перевірки та не оспорювалося сторонами.
Жодним нормативно – правовим актом включення сум до податкового кредиту не поставлено у залежність від дати виписки (отримання )податкової накладної.
Твердження скаржника про строк позовної давності при включенні сум до складу податкового кредиту не ґрунтуються на жодному нормативно – правовому акті.
Термін зберігання податкових накладних, визначений підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не визначає максимально можливого строку включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги скарги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
ухвалила:
Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекціїзалишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 19 жовтня 2004 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28 грудня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: М. І. Костенко
Судді: О.М. Нечитайло
Л.В. Ланченко
Н.Є. Маринчак
О.І. Степашко
З оригіналом згідно:
Суддя: М. І. Костенко