Справа № 2-2093/2008р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2008року Вінницький районний суд Вінницької області
в складі :
головуючого - судді Ганкіної І.А.,
при секретарі Шуляк Т.А.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання дійсним договору купівлі - продажу дійсним та його реєстрацію, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки дійсним , посилаючись на те, що в жовтні 2008 року вона домовилась про купівлю - продаж у ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,20 га, що знаходиться по АДРЕСА_1
Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серія ВН № 6326 виданого 04.12.2001 року ,зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю на № 186, відповідачці по справі ОСОБА_2 належить земельна ділянка по АДРЕСА_1, площею 0,4456 га, з якої 0,2500 га передано їй для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і 0,1956 га для ведення особистого підсобного господарства .
Відповідно до досягнутої домовленості ( розписки) про купівлю - продаж вказаної земельної ділянки позивач, як покупець 07 жовтня 2008 року повністю сплатила ОСОБА_2 обумовлену суму 70 000, 00 грн., вартість земельної ділянки . Відповідач в свою чергу передала їй, позивачці по справі в користування земельну ділянку площею 0,20 га поАДРЕСА_1та розташована перпендикулярно до вулиці Калініна, цільове призначення якої частина - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і частина - для ведення особистого підсобного господарства. Тобто, обидві сторони даного договору виконали істотні умови договору щодо передачі земельної ділянки покупцеві - позивачу ОСОБА_1 та проведення оплати предмету договору купівлі - продажу з наступним посвідченням вчиненого в нотаріальній конторі .
Однак в подальшому ,вони сторони по справі, звернувшись до нотаріуса для оформлення документально вказаного вище договору купівлі - продажу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1але нотаріус відмовив їм у посвідченні даного договору, через те, що земельна ділянка , площею 0, 2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і земельна ділянка , площею 0,1956 га для ведення особистого підсобного господарства вказані в одному Державному акті на право приватної власності на землю , а не кожна земельна ділянка в окремому Державному акті на право приватної власності на землю.
Як зазначає позивачка в своїй заяві, що як вона так і відповідачка по справі ОСОБА_2 зверталися до сільської ради та землевпорядника про усунення вищевказаних недоліків, зазначених в Державному акті, серія ВН № 6326 виданого 04.12.2001 року на ім.»я ОСОБА_2 однак їм було відмовлено та запропоновано звернутися до суду за захистом своїх прав .
Така поведінка посадових органів, а в подальшому і відповідачки по справі є протиправною і порушує право власності позивача.
Оскільки відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку ( квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації , а в іншому випадку, тобто в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення , такий договір є нікчемним.
Відповідно до ст. 216 ЦК України нікчемний договір не створює юридичних наслідків. Таким чином право власності позивача на спірне майно не може визнаватися , оскільки відсутнє нотаріальне посвідчення угоди. Тому позивач, як власник майна, звертається до суду з зазначеним позовом.
В попередньому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала на підставі викладених обставин, просила постановити рішення про його задоволення в повному об'ємі.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3в попередньому судовому засіданні вимоги заяви своєї довірительки підтримала в повному обсязі , просила їх задовольнити .
В попередньому судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1визнала в повному обсязі, не заперечувала щодо їх задоволення .
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення по справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши матеріали справи , суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 04.12.2001 року, серія ВН № 6326, ОСОБА_2, належить земельна ділянка , площею 0,4456га в межах згідно з планом , що розташована на території Медвеже Вушківської сільської ради Вінницького району та була надана їй для будівництва, обслуговування жилого будинку та господарських будівель - площею 0, 2500 га ; для ведення особистого підсобного господарства, площею - 0, 1956 га ( а.с.8)
Крім того, житловий АДРЕСА_1належить на праві власності ОСОБА_2,що підтверджується копією технічного паспорту на будинок, виданого Вінницьким ООБТІ від 07.06.2006 року ( а.с.11-13)
Відповідно до довідки за № 1126 від 05.12.2008 року , виданої Медвеже Вушківською сільською радою Вінницького району, земельна ділянка , площею 0,20 га, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на землю і розташована на території Медвеже Вушківської сільської ради по АДРЕСА_1під забороною, заставою та арештом не знаходиться. ( а.с.14 )
ОСОБА_1 згідно укладеного в простій письмовій формі договору купівлі - продажу від 07.10.2008 року придбала у ОСОБА_2 за 70 000.00 грн. земельну ділянку площею 0,20 га поАДРЕСА_1та розташована перпендикулярно до вулиці Калініна, цільове призначення якої частина - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і частина - для ведення особистого підсобного господарства , в рахунок чого сплатила відповідачці вказану вище суму, що підтверджується відповідною письмовою розпискою ( а.с. 9 ) .
Встановленим в суді фактам відповідають правовідносини, що виникли із договірних зобов»язань, які регулюються Цивільним кодексом України, актами цивільного законодавства України, які не суперечать положенням ЦК України.
Дані правовідносини регулюються :
· - відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ;
· відповідно до ст. 328 ЦК України , право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом ;
· відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності , якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ;
· згідно ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору , що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору , але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним ;
· ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору , не посвідченого нотаріально, дійсним ;
· відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору ;
· згідно ст. 655 ЦК України - за договором купівлі - продажу продавець зобов»язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов»язується прийняти майно і сплатити за нього повну грошову суму ;
· ст. 656 ЦК України - предметом договору купівлі - продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору.
Оскільки, ОСОБА_1 в належній формі ( письмовій) досягла згоди з ОСОБА_2 щодо усіх істотних умов договору купівлі - продажу, предметом якого є земельна ділянка ( предмет, ціна), повністю виконала свої зобов»язання щодо оплати земельної ділянки , однак зареєструвати в державній нотаріальній конторі не має можливості, оскільки земельна ділянка , площею 0, 2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і земельна ділянка , площею 0,1956 га для ведення особистого підсобного господарства вказані в одному Державному акті на право приватної власності на землю , а не кожна земельна ділянка в окремому Державному акті на право приватної власності на землю, тому з метою захисту майнових прав позивачки , договір купівлі - продажу від 07.10.2008 року необхідно визнати дійсним за рішенням суду , а відтак і право приватної власності на зазначену вище земельну ділянку за позивачкою.
Керуючись ст.ст. 220, 316, 319, 321, 334, 392, 638, 655 ЦК України, ст.ст.10, 11, 130, 174, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в :
Позов задоволити.
Визнати дійсним договір купівлі - продажу від 07 жовтня 2008 року укладений між ОСОБА_1та ОСОБА_2, за яким ОСОБА_2продала , а ОСОБА_1купила земельну ділянку, загальною площею 0,20 га, по АДРЕСА_1та розташована перпендикулярно до вулиці Калініна в с. Медвеже Вушко , цільове призначення якої : 0, 2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель ; 0,1956 га для ведення особистого підсобного господарства , яка належить ОСОБА_2на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія ВН № 6326 від 04.12.2001 року, зареєстрованого в книзі Державних актів на право приватної власності на землю за № 186.
З моменту державної реєстрації даного договору він вважається вчиненим, укладеним та відбувається перехід права власності.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя