Справа № 164/1462/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Невар О.В.
Провадження № 22-ц/773/991/14 Категорія: 46 Доповідач: Веремчук Л. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Веремчук Л. М.
суддів - Овсієнка А.А., Лівандовської-Кочури Т. В.,
при секретарі Губарик К.А.
з участю: позивача ОСОБА_1,
представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 06 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 06 травня 2014 року позов задоволено.
Виділено ОСОБА_1 у власність 57/100 приміщення магазину з закусочною по АДРЕСА_1, а саме: запроектоване приміщення 1*, площею 11.3 кв. метри, приміщення 2, площею 46.6 кв. метри, приміщення 3, площею 4.3 кв. метри, приміщення 4, площею 8.4 кв. метри, а всього на загальну суму 99441 гривень 13 копійок.
ОСОБА_4 виділено у власність 43/100 приміщення магазину з закусочною по АДРЕСА_1, а саме: запроектоване приміщення 1**, площею 8.8 кв. метри, приміщення 10, площею 21.4 кв. метри, приміщення 9, площею 7.1 кв. метри, приміщення 8, площею 5.8 кв. метри, приміщення 7, площею 3.4 кв. метри, приміщення 6, площею 2.3 кв. метри, приміщення 5, площею 3.8 кв. метри, а всього на загальну суму 74087 гривень 87 копійок.
В спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишено горище, вбиральню зовнішню та каналізаційну місцеву яму.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 12676 гривень 63 копійки грошової компенсації за відхилення від вартості, що приходиться на ідеальні частки приміщення магазину з закусочною.
Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 для влаштування двох функціонально ізольованих частин будівлі виконати наступні переобладнання та будівельні роботи: влаштувати перегородку, товщиною 0.20 м, в приміщенні 1 таким чином, щоб утворилися запроектовані приміщення 1* і 1** з розмірами, як показано на плані до висновку будівельно-технічної експертизи № О-228 від 22.11.2013 року та висновку експертного дослідження № О-7 від 17.02.2014 року; закласти дверний проріз між приміщеннями 2 і 9; влаштувати автономні мережі електропостачання, опалення, водопостачання і каналізації.
Зобов'язати ОСОБА_4 влаштувати дверний проріз між приміщеннями 10 і 9.
Виділено ОСОБА_1 у власність 53/100 земельної ділянки, площею 0.0498 га, вартістю 6135 гривень 36 копійок, що призначена для розміщення магазину з закусочною, знаходиться по АДРЕСА_1, а саме: земельну ділянку, площею 0.0227 га, вартістю 3251 гривень 74 копійки, з розмірами, як показано на плані до висновку будівельно-технічної експертизи № О-228 від 22.11.2013 року.
Виділено ОСОБА_4 у власність 47/100 земельної ділянки, площею 0.0498 га, вартістю 6135 гривень 36 копійок, що призначена для розміщення магазину з закусочною, знаходиться по АДРЕСА_1, а саме: земельну ділянку, площею 0.0204 га, вартістю 2883 гривень 62 копійки, з розмірами, як показано на плані до висновку будівельно-технічної експертизи № О-228 від 22.11.2013 року.
В спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишено земельну ділянку, площею 0.0067 га.
Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на своїй частині земельної ділянки влаштувати проїзди до своєї частини заднього фасаду хліва (Б-1) згідно плану до висновку будівельно-технічної експертизи № О-228 від 22.11.2013 року, а також влаштувати спільний проїзд до надвірної вбиральні та каналізаційної ями.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 368 гривень 12 копійок грошової компенсації за відхилення від вартості, що приходиться на ідеальні частки земельної ділянки, що призначена для розміщення магазину з закусочною.
Виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідно кожному окремо у власність 1/2 частину земельної ділянки, площею 0.2002 га, вартістю 9865 гривень 86 копійок, що призначена для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, знаходиться по АДРЕСА_1, відповідно до виділених у власність частин приміщення магазину з закусочною.
Стягнуто з ОСОБА_4 на рахунок УДКСУ у Манев.р-ні(Манев.р-н)22030001 (рахунок отримувача 31211206700287, код отримувача 37950857, код банку отримувача 803014, банк отримувача - ГУДКСУ у Волинській області, найменування суду - Маневицький районний суд Волинської області) 819 гривень 04 копійки судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнено згідно п. 9 ст. 5 Закону України „Про судовий збір".
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1059 гривень судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, і це відповідає наявним в матеріалах справи доказам, яким суд дав правильну правову оцінку, що рішенням Маневицького районного суду Волинської області року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 який зареєстрований 01 жовтня 2000 року згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 01 жовтня 2000 року.
Під час шлюбу у сторін народилося троє малолітніх дітей: сини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідачем згідно рішення суду сплачуються позивачці аліменти на утримання цих малолітніх дітей так як вони перебувають на її утриманні.
За час перебування в шлюбі у серпні 2006 року подружжям було придбано у ОСОБА_8 житловий будинок із земельною ділянкою по АДРЕСА_1.
Згідно рішення Старосільської сільської ради Маневицького району № 41 від 25.10.2007 року „Про надання дозволу на реконструкцію житлового будинку під магазин з закусочною", рішення Старосільської сільської ради Маневицького району № 48 від 20.12.2007 року „Про надання дозволу на відкриття магазину - закусочної в АДРЕСА_1" в 2007 році за власні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_4, кошти батьків позивача - ОСОБА_9 та ОСОБА_10, сестри позивача - ОСОБА_2 проведено реконструкцію та перебудову вказаного житлового будинку під магазин з закусочною. (а.с. 9-14)
В 2007 році сторони приватизували земельну ділянку, на якій знаходиться магазин з закусочною.
В подальшому дана земельна ділянка розділена на дві окремі земельні ділянки: одна з них, площею 0.0498 га, призначена для розміщення магазину з закусочною (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 547405 від 12 листопада 2007 року), інша площею 0.2002 га, - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 547406 від 12 листопада 2007 року).
Вказане майно зареєстроване на відповідача, що підтверджується вище зазначеними документами та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САС № 347855 від 24.02.2009 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23152217 серії ССО № 908677 від 30.06.2009 року, технічним паспорта на об'єкт нерухомого майна.
Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст.368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці, та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Вказані магазин з закусочною, земельні ділянки становлять спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_4
Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Розділити вказане майно в добровільному порядку неможливо, так як відповідач не погоджується на запропоновані позивачем варіанти його розподілу.
Як слідує із роз'яснень п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Згідно ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
У спірній будівлі можливо влаштувати два окремих ізольованих приміщення відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 52-84). Оскільки сторони вважають, що найбільш прийнятним для них є другий варіант можливого поділу будівлі, місцевий суд прийшов до вірного висновку щодо розподілу приміщення магазину з закусочною та земельних ділянок саме за цим варіантом поділу.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що на утриманні позивача, яка являється інвалідом ІІ групи, залишаються троє малолітніх дітей, інтереси яких суд врахував,, спору у сторін щодо поділу земельних ділянок та їх подальшого використання немає, як відповідач, так і позивач заперечують проти ІІІ варіанта розподілу, вказаного у висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-228 від 22 листопада 2013 року, а також те, що у відповідача відсутні кошти для виплати позивачу грошової компенсації у відповідності до І варіанта розподілу, вказаного у зазначеному висновку колегія судів погоджується з висновком місцевого суду, що саме позивачу підлягає виділенню у власність більша частина приміщення магазину з закусочною та земельної ділянки для його розміщення та обслуговування, ніж відповідачу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 06 травня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: