Справа № 161/4876/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л.М.

Провадження № 22-ц/773/987/14 Категорія: 79 Доповідач: Лівандовської-Кочура Т.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Лівандовської-Кочури Т.В.

суддів - Веремчук Л.М., Овсієнка А.А.

при секретарі - Губарик К.А.

з участю:

державного виконавця Боярського Є.В.

представника заінтересованої особи ОСОБА_1

представника боржника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням головного державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі по тексту ДВС ЛМУЮ) Боярського Є.В. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

04 квітня 2014 року ухвалою Луцького міськрайонного суду подання головного державного виконавця Другого відділу ДВС ЛМУЮ Боярського Є.В. задоволено.

Тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 2404919 грн. за кредитним договором № 86707С40 від 08.11.2007 року та 1820 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із ухвалою суду боржник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій вважає її незаконною із-за неповноти з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати з постановленням нової ухвали, якою у задоволенні подання відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких мотивів.

Судом встановлено, що 04.04.2012 року Луцьким міськрайонним судом видано виконавчий лист № 2-8524 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 2404919 грн., що еквівалентно станом на день пред'явлення позову 301341 дол. США 96 центів суми заборгованості за кредитним договором № 86707С40 від 08.11.2007 року та 1820 грн. судових витрат (а.с. 3).

25.06.2013 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження (ВП № 32957102) з примусового виконання виконавчого листа та надано боржнику 7-денний строк для добровільного виконання судового рішення (а.с. 4).

Постановою державного виконавця від 31.07.2012 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми боргу (а.с. 5), а постановою від 06.12.2012 року накладено арешт на кошти на картковому рахунку № НОМЕР_1 у філії АТ «Укрексімбанк» боржника ОСОБА_4

01.10.2013 року державним виконавцем складено акт про неможливість проведення опису та арешту майна за місцем реєстрації боржника по АДРЕСА_1, оскільки будинок зачинений (а.с. 7).

З інформаційної довідки з Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців за вказаними параметрами запиту державного виконавця відомості про нерухоме майно боржника ОСОБА_4 відсутні (а.с. 8-9).

На виклики до відділу державної виконавчої служби боржник не з'являється, у зв'язку із чим, постановою державного виконавця від 15.01.2014 року застосовано примусовий привід, який залишився без виконання. З рапорту від 25.01.2014 року встановлено, що ОСОБА_4 за зареєстрованою адресою не проживає, місце проживання останнього встановити неможливо. (а.с. 11).

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження» (далі по тексту Закон) від 21 квітня 1999 р. № 606-ХIV.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 вказаного Закону державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Отже, Законом встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Поряд з цим, про злісне ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Вирішення питання судом про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України врегульовано статтею 377-1 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

З метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати чи дійсно боржник свідомо ухиляється від виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Так, факт злісного ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов'язань підтверджується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, а саме: не наданням у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; неявка за викликом державного виконавця; неповідомлення державного виконавця про зміну місця проживання, майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб тощо, державним виконавцем суду не надано, а тому у розглядуваному випадку наявні правові підстави для задоволення подання про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання судового рішення.

Отже, подання державного виконавця є обґрунтованим, а висновок суду першої інстанції про застосування до ОСОБА_4, як до боржника, що має зобов'язання, покладені на нього рішенням суду, і ухиляється від їх виконання, такого заходу впливу як тимчасове обмеження її у праві виїзду за межі України, є таким, що узгоджується із вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2014 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді