Головуючий у 1 інстанції - Владимирська І.М.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2014 року справа №261/995/14-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Сіваченка І.В.
суддів Шишова О.О., Попова В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради на постанову Петровського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2014 року у справі № 261/995/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити виплату недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради (далі - Управління) протиправними, зобов'язання здійснити виплату недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 01 жовтня 2013 року по 31 березня 2014 рік. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та перебуває на обліку в Управлінні як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідачем було призначено їй виплату допомоги по догляду за дитиною з 30 жовтня 2012 року у розмірі, меншому ніж прожитковий мінімум для дітей до шести років. Просила суд визнати протиправними дії Управління за період з 01 жовтня 2013 року по 31 березня 2014 рік по нарахуванню допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку у розмірі нижчому ніж передбачено діючим законодавством, зобов'язати відповідача перерахувати та здійснити виплату на користь позивача допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з урахуванням виплачених сум.
Постановою Петровського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2014 року у зазначеній справі позовні вимоги задоволено частково, а саме:
визнано протиправними дії Управління по нарахуванню та виплаті позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 жовтня 2013 року по 31 березня 2014 року у розмірі, меншому ніж прожитковий мінімум для дітей до шести років;
зобов`язано Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному статтею 43 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" за період з 01 жовтня 2013 року по 31 березня 2014 року з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач з таким судовим рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції від 29 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідно до статті 13 Закону України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон № 2240-ІІІ) позивач має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачка має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні з 30 жовтня 2012 року, та їй призначено допомогу по догляду за дитиною з 30 жовтня 2012 року по 05 вересня 2015 року, у розмірі 130,00 грн. на місяць, як особі, застрахованої у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування. З серпня по листопад 2013 року розмір виплат становив по 619,11 грн. щомісяця, в грудні того ж року - 690,11 грн. (а.с.9).
Позивачка є застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на неї поширюються положення Закону № 2240-ІІІ.
Законом № 2240-ІІІ передбачено, що цей закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до інших законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VІ) статтю 43 Закону № 2240-ІІІ викладено в наступній редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом». Проте відповідно до Прикінцевих положень Закону № 107-VІ Розділ І цього Закону набирає чинності з 01.01.2008 року і діє по 31.12.2008 року. Отже, з 01.01.2009 року стаття 43 Закону № 2240-ІІІ відновила попередню редакцію, відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі не менше встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Прожитковий мінімум (відповідно до статті 1 Закону України від 15.07.1999 № 966-ХІV «Про прожитковий мінімум») - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Згідно статті 7 Закону України від 06.12.2012 № 5515-VІ «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років складає з 1 січня - 972 гривні, з 1 грудня - 1032 гривні.
Відповідно до статті Закону України від 16.01.2014 № 619-VІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 1 січня також складає 1032 гривні.
Оскільки ані законами України про Державний бюджет України на 2013, 2014 роки, ані іншими законами не встановлювалось в цей період іншій, ніж у Законі № 2240-ІІІ розмір допомоги, спірні відносини регулюються Законом № 2240-ІІІ, а положення Постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001 року в тій частині, в якій воно суперечить названому закону, застосовуватись не може. Отже, у відповідача наявний обов'язок здійснювати виплату державної допомоги в розмірі, передбаченому Законом № 2240-ІІІ.
Тобто, своїми діями Відповідач порушив права позивача на гарантовану державою матеріальну підтримку материнства та належний соціальний захист, який гарантується державним соціальним забезпеченням, що має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року у справі № 21-410а12.
Згідно частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (цією статтею Кодекс доповнено Законом України від 06.07.2010 № 2747-IV) рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на правильність цих висновків, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради - залишити без задоволення.
Постанову Петровського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2014 року у справі № 261/995/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити виплату недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: О.О.Шишов
В.В.Попов