8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/3606/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Андріасян Є.А.

в присутності сторін:

представник позивача: ОСОБА_1, довіреність від 21.05.2014;

представник відповідача: Головіна О.О., довіреність від 18.11.2013 №7655/12-14;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 13.02.2014 року №0000741702, -

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 13.02.2014 року №0000741702.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 21.02.2014 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Вектра 3000» (код 37377252) та ТОВ «Вистол» (код 32926534) за період з 01.10.2010р. по 13.09.2013 року, за наслідками якої відповідачем був складений акт від 30.12.2013 року №997/12-14-17-02/НОМЕР_1, відповідно до висновків якого встановлено порушення п.198.1., п.198.2., п.198.6 ст.198 ПК України за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій з ТОВ «Вектра 3000», чим завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 10001грн., в тому числі: у березні 2012 року в сумі 532 грн., квітні 2012 року в сумі 500 грн., травні 2012 року в сумі 786 грн., червні 2012 року в сумі 833 грн., липні 2012 року в сумі 667грн., серпні 2012 року в сумі 1000грн., вересні 2012 року в сумі 1167грн., жовтні 2012 року 553грн., листопаді 2012 року у сумі 105грн., грудні 2012 року в сумі 800грн., січні 2013 року 272грн., лютому 2013 року в сумі 166 грн., березні 2013 року в сумі 327грн., квітні 2013 року 367грн., травні 2013 року в сумі 186 грн., червні 2013 року в сумі 210 грн., липні 2013 року в сумі 1306 грн., серпні 2013 року в сумі 21грн., вересні 2013 року в сумі 203грн.

На думку позивача, такий висновок зроблений відповідачем необґрунтовано, на підставі припущення, що господарські операції між позивачем та зазначеним контрагентом ТОВ «Вектра 3000» є нереальні внаслідок не надання товарно-транспортних накладних та інших документів, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей від зазначеного контрагента.

13.02.2014 року ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000741702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 10001 грн. за основним платежем та 2500,25 грн. за штрафними санкціями.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що взаєморозрахунки між позивачем та його контрагентом ТОВ «Вектра 3000» не підтверджують факти отримання товарно-матеріальних цінностей, документи бухгалтерського та податкового обліку не мають статусу юридично значимих, вважаються недійсними та не дають ФОП ОСОБА_3 право на віднесення цих сум до валових витрат, відповідно не дають право на податковий кредит з ПДВ, що є порушенням п.198.1., п.198.2., п.198.6 ст.198 ПК України, оскільки використаний при перевірці ФОП ОСОБА_3 результати перевірки ТОВ «Вектра 3000», що викладені в акті від 13.11.2013 року № 1/22/37377252 свідчать, що у ТОВ «Вектра 3000» відсутні відомості про майно, складські приміщення, згідно декларації з податку на прибуток за три квартали 2012 року ТОВ «Вектра 3000» сума основних фондів складає 5750,00 грн. Відповідно до балансу за 2011 рік залишкова та первісна вартість основних фондів на початок та кінець року відсутня. Крім того, транспортні засоби за ТОВ «Вектра 3000» не зареєстровані, земельні ділянки на території м. Сєвєродонецька не враховуються, у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно у юридичної особи ТОВ «Вектра 3000» відомості відсутні.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачем є суб'єкт господарювання фізична особа-підприємець громадянин України ОСОБА_3, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрований 07.10.2008 року виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради за адресою: 93400, АДРЕСА_1, знаходиться на обліку платників податку в ДПІ м. Сєвєродонецька ГУ Міндоходів у Луганській області, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 05.07.2011 року НОМЕР_3.

На підставі повідомлення від 16.12.2013 року №295/12-14-03-87, виданого ДПІ у м.Сєвєродонецьку фахівцями податкового органу було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Вектра 3000» (код 37377252) та ТОВ «Вістол» (код 32926534) за період з 01.10.2010 по 30.09.2013, про що складено акт від 30.12.2013 року №997/12-14-17-02/НОМЕР_1, відповідно до висновків якого встановлено порушення п.198.1., п.198.2., п.198.6 ст.198 ПК України за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій з ТОВ «Вектра 3000», чим завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 10001грн., в тому числі: у березні 2012 року в сумі 532 грн., квітні 2012 року в сумі 500 грн., травні 2012 року в сумі 786 грн., червні 2012 року в сумі 833 грн., липні 2012 року в сумі 667грн., серпні 2012 року в сумі 1000грн., вересні 2012 року в сумі 1167грн., жовтні 2012 року 553грн., листопаді 2012 року у сумі 105грн., грудні 2012 року в сумі 800грн., січні 2013 року 272грн., лютому 2013 року в сумі 166 грн., березні 2013 року в сумі 327грн., квітні 2013 року 367грн., травні 2013 року в сумі 186 грн., червні 2013 року в сумі 210 грн., липні 2013 року в сумі 1306 грн., серпні 2013 року в сумі 21грн., вересні 2013 року в сумі 203грн.

Вказані у акті перевірки ФОП ОСОБА_3 порушення норм Податкового кодексу України ґрунтуються на актах перевірки ТОВ «Вістол» від 13 листопада 2013 року №2/22/32926534 та ТОВ «Вектра 3000» від 13 листопада 2013 року №1/22/37377252, відповідно до яких ТОВ «Вістол» та ТОВ «Вектра 3000» не здійснюють фінансового-господарських операцій по купівлі-продажу товарів, робіт (послуг), у зв'язку з чим необґрунтовано сформували задекларовані ними податкові зобов'язання та податковий кредит.

Зокрема, на підставі акту перевірки ТОВ «Вектра 3000» в акті перевірки ФОП ОСОБА_3 зроблено висновок про те, що господарські операції ТОВ «Вектра 3000» з ФОП ОСОБА_3 не мали реального здійснення, а наявність у ФОП ОСОБА_3 первинних бухгалтерських документів (договорів, видаткових накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), податкових накладних) інших бухгалтерських документів, отриманих від ТОВ «Вектра 3000», не є безумовним підтвердженням того, що отримання товару мало місце та не є безумовною підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за період, що перевірявся, у зв'язку з тим, що данні, які знаходяться у податкових накладних не можна ідентифікувати.

Таким чином, спірним питанням є правомірність відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість наслідків вчинення господарських операцій із ТОВ «Вектра 3000».

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню податкового органу, суд керувався положеннями Конституції України, Податкового кодексу України, Цивільним та Господарським кодексами, іншими нормативно-правовими актами України, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пп. 78.1.11. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

У пункті 2.1. акту від 30.12.2013 року №997/12-14-17-02/НОМЕР_1 зазначено, що у ході перевірки наряду з певним переліком документів була використана постанова старшого слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Луганській області Даніч Є.О. Тобто, перевірка позивача зроблена на підставі зазначеної постанови слідчого.

Відповідно до ст.214 КПК України слідчий має право розпочинати досудове розслідування з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Тобто, постанова слідчого про призначення податкової перевірки повинна бути винесена по внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальному провадженню стосовно ФОП ОСОБА_3, але ця вимога кримінального процесуального закону слідчим не була дотримана, оскільки постанова про призначення перевірки ФОП ОСОБА_3 винесена по кримінальному провадженню стосовно іншого суб'єкта господарювання, що відповідно до приписів ст.214 КПК України є неприпустимим.

Таким чином, оскільки відповідно до встановлених судом обставин з'ясовано, що кримінальне провадження стосовно ФОП ОСОБА_3 не порушувалось, призначення слідчим перевірки та відповідно її проведення податковим органом є грубим порушення порядку проведення перевірок, встановлених ст.78 Податкового кодексу України, що є підставою для задоволення позовних вимог позивача.

Окрім того, платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Податковим кодексом України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно приписів пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України виходить, що виникнення у платника податку на додану вартість права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення (фактичне відбуття) господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Суд установив, що позивач, як «Покупець», відповідно до видів господарської діяльності, що здійснюються ним згідно з КВЕД-2010, на протязі 2012-2013 років мав на виконанні укладені договори з ТОВ «Вектра 3000» а саме:

- від 01.03.2012 року №3/20 купівлі продажу продукції, відповідно до предмету якого Продавець ТОВ «Вектра 3000» зобов'язався передавати у власність ФОП ОСОБА_3, а покупець прийняти та оплатити товар виробничо-технічного призначення у кількості, асортименті та ціні (болти, гайки, регулятори, заглушки, вентилі, крани шарові, шайби, фільтри, перехідники, муфти, фланці, електроди і т.п.), що указані в рахунку-фактурі. Строк дії договору до 31.12.2012 року або до виконання сторонами своїх обов'язків;

- від 02.01.2013 року №1/01 купівлі продажу продукції, відповідно до предмету якого Продавець ТОВ «Вектра 3000» зобов'язався передавати у власність ФОП ОСОБА_3, а покупець прийняти та оплатити товар виробничо-технічного призначення у кількості, асортименті та ціні (болти, гайки, регулятори, заглушки, вентилі, крани шарові, шайби, фільтри, перехідники, муфти, фланці, електроди і т.ін.), що указані в рахунку-фактурі. Строк дії договору до 31.12.2013 року або до виконання сторонами своїх обов'язків.

Суд зазначає, що об'єм товару за кожною видатковою накладною, який придбавався позивачем, не потребує перевезення вантажним автомобілем.

Разом з цим, позивачем надані первинні документи, що засвідчують приймання та оплату придбаного товару (болти, гайки, регулятори, заглушки, вентилі, крани шарові, шайби, фільтри, перехідники, муфти, фланці, електроди і т.ін.), а саме: рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, технічні паспорти, сертифікати якості, документи оплати, які за своїм змістом в повній мірі засвідчують реальний рух активів (на адресу позивача - товар, від позивач - кошти в оплату за отриманий товар).

При цьому суд зазначає, що категорія придбаного товару узгоджується з реальною можливістю ФОП ОСОБА_3 замовляти та придбавати товар зазначеної категорії, оскільки він здійснює господарську діяльність пов'язану з оптовою торгівлею товарами та матеріалами санітарно-технічного призначення, залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням і приладдям до нього.

Наявність у ФОП ОСОБА_3 можливості здійснювати господарську діяльність підтверджено договором оренди нежитлового приміщення №16/04-2012 від 01.04.2012 року, укладеного з орендодавцем КП «Сєвєродонецька будівельна фірма ДСК», згідно з яким отримав в оренду нежитлове приміщення під склад площею 20,8 кв.м, що розміщене за адресою: м. Сєвєродонецьк, АДРЕСА_2-а в одноповерховій будівлі господарчої зони орендодавця.

Тому, суд приходить до висновку, що замовлення та придбання позивачем товару (болти, гайки, регулятори, заглушки, вентилі, крани шарові, шайби, фільтри, перехідники, муфти, фланці, електроди і т.ін.) має реальний прямий зв'язок із господарською діяльністю, яку він фактично здійснює, що підтверджується реальною наявністю необхідних умов для цілей, з якими цей товар придбавався. Досліджені у судовому засіданні письмові докази засвідчують, що це обумовлено наявністю розумної господарської спрямованості діяльності позивача за КВЕД-2010, наявністю орендованих основних засобів, коштів, виробничих активів для забезпечення діяльності.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом. Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом складеного відповідачем акту, в ході перевірки по взаємовідносинам позивача із ТОВ «Вектра 3000» та шляхом надання документів до адміністративного позову позивачем надані: договори, податкові та видаткові накладні, паспорти виробників на товар, сертифікати якості на товар, виписки банку, підтверджують фактичне відбуття господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Вектра 3000» та подальше використання їх у здійснюваній позивачем діяльності.

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ФОП ОСОБА_3 та його контрагент ТОВ «Вектра 3000» є окремими суб'єктами цивільного права, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Тому, суд виходить з того, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Порушення норм податкового законодавства контрагентами іншої сторони правочину, якщо такий факт мав місце, породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на формування податкового кредиту. Висновки ж відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Суд установив, що позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням викладеного суд вважає необхідним зазначити, що припущення відповідача щодо нереальності досліджених господарських операцій не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, оскільки підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 6 ЦК України допускається існування любого договору, з принципу свободи договору, особи мають право врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору.

Відповідно ч.1 ст.19 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Цією нормою Господарського кодексу України закріплене положення, яке розкриває правову сутність принципу свободи підприємницької діяльності, передбаченого у ст. 43 цього Кодексу, спрямованого на реалізацію загальних принципів господарювання, наведених у ст. 6 цього ж Кодексу, та закріплює право суб'єктів господарювання здійснювати господарську діяльність відповідно до законодавства, визначає способи здійснення цього права суб'єктами господарювання, а саме - без обмежень та самостійно.

З урахуванням досліджених обставин та доказів суд не погоджується з висновком відповідача, згідно з яким товари ТОВ «Вектра 3000» не могли постачатись і господарські операції ФОП ОСОБА_3 за договорами купівлі продажу є нереальними.

Статтею 9 Закону № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем первинні документи по відносинам з ТОВ «Вектра 3000» прямо пов'язані з реальною господарською діяльністю позивача, податкові накладні правомірно включені до складу податкового кредиту, а досліджені обставини доводять зв'язок господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом і подальшою господарською діяльністю позивача.

Таким чином, на підставі наведених положень законодавства та виходячи з встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивач довів обґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно квитанції від 26 травня 2014 року № 80 позивачем сплачений судові збір у розмірі 182,70грн.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 11 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 16 червня 2014 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 13.02.2014 року №0000741702, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13.02.2014 року №0000741702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 182,70грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 16 червня 2014 року.

Суддя Л.С. Качуріна