11-кп/775/196/2014(м)
264/2669/14-к
А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду
Донецької області у складі:
головуючого Меленчука В.С.
суддів Преснякової А.А., Бєдєлєва С.І.
при секретарі Ушаковій О.В.
за участю прокурора Максименко Н.Г.
засудженого ОСОБА_1
представника виправного центру ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні 17 червня 2014 року в місті Маріуполі апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 14 квітня 2014 року
В С Т А Н О В И Л А :
Адміністрація Маріупольського виправного центру №138 та спостережна комісія при Іллічівській райадміністрації міста Маріуполя 18 березня 2014 року звернулися до Іллічівського районного суду міста Маріуполя з сумісним поданням про умовно-дострокове звільнення щодо засудженого ОСОБА_3, посилаючись на те, що він характеризується позитивно, умови відбування покарання не порушує, своєю сумлінною поведінкою та відношенням до праці довів своє виправлення.
Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 14 квітня 2014 року у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що засуджений ОСОБА_3, якому ухвалою суду Селидівського міськсуду Донецької області від 29 листопада 2013 року не відбута частина покарання за вироком Петровського районного суду міста Донецька від 5 березня 2012 року була замінена на більш м'яку, тобто обмеження волі, яке він 9 січня 2014 року прибув відбувати до Маріупольського виправного центру.
Разом з тим, за положеннями частини 8 статті 154 КВК України право на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання настає лише через рік.
Оскільки, засуджений ОСОБА_3 у виправному центрі покарання відбуває менш року, він такого права не набув.
Засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухвали суду.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, засуджений вважає ухвалу суду першої інстанції не законною, у зв'язку з тим, що він відбув 2/3 строку покарання та має право на умовно-дострокове звільнення.
Єдиний унікальний № 264/2669/14-к Суддя суду першої інстанції Харитонова Г.Л.
Провадження № 11кп/775/196мм/14 Доповідач Меленчук В.С.
Категорія 81 КК України
Посилається також на те, що неодноразово заохочувався за сумлінне ставлення до праці і добру поведінку, чим довів своє виправлення.
При таких обставинах, вважає що заслуговує на звільнення, тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і прийняти нову ухвалу, якою подання задовольнити, а його звільнити умовно-достроково від подальшого відбування покарання.
Заслухавши доповідача, думку засудженого та представника виправного центру, які підтримали доводи апеляційної скарги, міркування прокурора про безпідставність апеляційної скарги і законність ухвали суду першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження і, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів судової справи, суд першої інстанції, розглянувши подання по суті, дослідивши надані матеріали, з'ясувавши обставини справи, дійшов цілком обґрунтованого і законного висновку про відсутність підстав для задоволення подання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_1
Постановляючи за результатами судового розгляду подання ухвалу, суд першої інстанції достатньо повно мотивував своє рішення з викладанням своїх суджень та міркувань щодо підстав, вказаних у поданні, з посиланням на норми закону.
Так, відповідно до частини 8 статті 154 Кримінально-виконавчого Кодексу України особи, звільнені від відбуття покарання з випробуванням або в порядку заміни не відбутої частини покарання більш м'яким, якщо вони були направлені у місця обмеження або позбавлення волі у випадках, передбачених законом, можуть бути знову представлені до умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання або заміни не відбутої частини покарання більш м'яким не раніше як через один рік з дня винесення ухвали про направлення у місця обмеження або позбавлення волі.
З матеріалів судового провадження вбачається, що засудженому ОСОБА_1 ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 29 листопада 2013 року не відбута частина покарання за вироком Петровського районного суду міста Донецька від 5 березня 2012 року у вигляді позбавлення волі замінена на 1 рік 4 місяці 1 день обмеження волі.
Отже, судом першої інстанції правильно застосований матеріальний закон, а тому ухвала є законною і обґрунтованою. Порушення судом першої інстанції норм кримінального процесуального закону в ході апеляційного розгляду також не встановлено.
Таким чином, доводи, викладені засудженим ОСОБА_1 в апеляційній скарзі є незаконними, необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних вимог засудженого та скасування судового рішення, вважаючи його таким, що відповідає кримінальному процесуальному закону.
Керуючись статтями 404,405,407 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 14 квітня 2014 року, якою відмовлено у задоволенні подання Маріупольського виправного центру №138 та спостережної комісії при Іллічівській районній адміністрації міста Маріуполя про умовно-
дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом 3 місяців з дня її проголошення.
С У Д Д І :
А.А. Преснякова В.С. Меленчук С.І. Бєдєлєв