11-кп/775/198/2014(м)
238/328/14-к
А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду
Донецької області у складі:
головуючого Меленчука В.С.
суддів Преснякової А.А., Кір'якова П.І.
при секретарі Ушаковій О.В.
за участю прокурора Дойнова М.С.
обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні 10 червня 2014 року в місті Маріуполі кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вирок Новоазовського районного суду Донецької області від 13 березня 2014 року
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком Новоазовського районного суду Донецької області від 13 березня 2014 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець селища Безименне Донецької області, громадянин України, не працюючий, судимий 20 січня 2014року Новоазовським районним судом Донецької області за частиною 1 статті 249 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 гривень на користь держави з конфіскацією знарядь,засобів промислу та всього добутого, зареєстрований у будинку АДРЕСА_1, проживаючий у будинку АДРЕСА_2
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець міста Маріуполя Донецької області, громадянин України, не працюючий, судимий 20 січня 2014 року Новоазовським районним судом Донецької області за частиною 1 статті 249 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень на користь держави з конфіскацією знарядь,засобів промислу та всього добутого, проживаючий у АДРЕСА_3
засуджені за частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 249 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого кожний.
Категорія 249 ч 1 КК України Головуючий у суді 1 інстанції Безрук Т.В.
Доповідач Меленчук В.С.
На підставі частини 4 статті 70 КК України за сукупністю злочинів за цим вироком та за вироком Новоазовського районного суду Донецької області від 20 січня 2014 року шляхом приєднання покарань остаточно призначено покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виді 1 року обмеження волі з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого кожний.
Відповідно до вимог частини 3 статті 72 КК України покарання, призначене за вироком Новоазовського районного суду Донецької області від 20 січня 2014 року у виді штрафу в розмірі 1700 гривень кожному, виконувати самостійно відносно кожного.
Вказаним вироком суду обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнанні винними в тому, що вони 20 листопада 2013 року, за попередньою змовою між собою, з метою заняття незаконним рибним добувним промислом, не маючи відповідних документів, повторно, у порушення положень статті 63 Закону України «Про тваринний світ», вийшли на човні «Волга», реєстраційний номер НОМЕР_1 з мотором «SUZUKI 200» в Таганрозьку затоку Азовського моря з пункту базування № 52 поблизу села Обрив Новоазовського району Донецької області, де на відстані 20 кілометрів від берегу, встановили десять ліскових рибальських сіток, які є забороненими знаряддями лову риби, а 21 листопада 2013 року зняли вказані сітки, виловивши рибу цінних порід, заподіявши рибним запасам України істотну матеріальну шкоду на загальну суму 414 205 гривень 00 копійок.
Судовий розгляд у суді першої інстанції, за даним кримінальним провадженням, проведений у порядку, встановленому частиною 3 статті 349 КПК України.
Обвинувачені не погоджуючись з судовим рішенням в частині призначеного їм кримінального покарання, подали на нього апеляційні скарги, в яких, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, правильність кваліфікації їх дій за кримінальним законом та доведеність вини, просять вирок суду першої інстанції змінити, з пом'якшенням покарання.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що призначене вироком суду першої інстанції покарання є занадто суворим та підлягає зміні у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі.
Підставами для пом'якшення покарання, на його думку, є те, що він повністю визнав свою провину, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, не ухиляючись від кримінальної відповідальності і покарання, розкаявся у вчиненому, тяжких наслідків від його дій не настало, а, крім того, на його утриманні знаходиться дружина, яка є інвалідом 2-ої групи і, якщо обмежити його волі, він не зможе мати можливості здійснювати за нею догляд.
Обвинувачений ОСОБА_1 подав аналогічну за змістом апеляційну скаргу на той же вирок суду, зазначивши, крім того, що на його утриманні знаходиться малолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_3, яка потребує постійного догляду.
Заслухавши доповідача, пояснення і останні слова обвинувачених та думку захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, які, підтримали доводи апеляційних скарг з проханням їх задовольнити, міркування прокурора про відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог обвинувачених, перевіривши матеріали кримінального провадження та, обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 повному задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 після притягнення до кримінальної відповідальності повністю визнав свою вину у вчиненні
кримінального правопорушення, сприяв його розкриттю, не намагаючись, при цьому, уникнути кримінальної відповідальності та покарання, що свідчить про його щире каяття.
За вироком суду першої інстанції та матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_2 має постійне місце проживання, перебуває у цивільному шлюбі з дружиною ОСОБА_6, яка є інвалідом 2 групи і потребує постійного нагляду та допомоги у зв'язку з хворобою, за місцем проживання характеризується позитивно.
З характеристики з місця проживання, яка міститься у матеріалах кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_2, він не працює з-за відсутності вакансій на території його мешкання.
В ході апеляційного розгляду апеляційних скарг обвинувачений ОСОБА_2 пояснив про свій скрутний матеріальний та фінансовий стан, який змусив його піти на зайняття незаконним виловом риби.
На думку колегії суддів, таке становище обвинуваченого ОСОБА_2 цілком підпадає під дію положень пункту 5 частини 1 статті 66 КК України, яка передбачає пом'якшуючу покарання обставину вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.
Відсутність роботи та заробітку і її невиплата, скорочення штату, ліквідація підприємств є загальновідомим фактом у державі, який не потребує доказу, тому відповідно до положень статті 66 КК України є пом'якшуючими покарання обставинами.
Всі ці обставини достатньо свідчать про істотне зниження суспільної безпеки з боку обвинуваченого ОСОБА_2 як особистості.
Виходячи з наведених підстав, колегія суддів вважає за можливе задовольнити апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_2 про призначення покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства.
Що стосується апеляційних вимог обвинуваченого ОСОБА_1, то, на думку колегії суддів, вони підлягають частковому задоволенню.
З матеріалів кримінального провадження та довідки виконкому Сєдовської селищної Ради Новоазовського району Донецької області, наданої обвинуваченим в ході апеляційного розгляду, на його утриманні перебуває син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Враховуючи цю обставину, обвинувачений в ході апеляційного розгляду висловив своє бажання та згоду на застосування до нього акту амністії, який передбачає звільнення від покарання при наявності неповнолітньої дитини, відносно якої винна особа, не позбавлена батьківських прав.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_1 має неповнолітню дитину, але ці ж матеріали не утримують будь-які дані, які свідчили б про позбавлення батьківських прав та перешкоду застосування цього акту.
Крім того, перевірити ці обставини не можна, оскільки питанння позбавлення батьківських прав за законом можливо вирішувати у суді загальної юрисдикції будь-якої територіальної одиниці держави.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 надав відомості про наявність у нього неповнолітньої дитини, а сторона обвинувачення у спростування цих обставин будь-які дані не надала, то твердження відповідно до вимог закону повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.
Не перешкоджають застосуванню акту амністії і інші норми цього закону, а також Закону України про застосування амністії.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Новоазовського районного суду Донецької області від 13 березня 2014 року щодо ОСОБА_2 змінити.
До призначеного цим вироком покарання у виді обмеження волі застосувати положення статей 75,76 КК України, на підставі яких обвинуваченого ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком 1 рік з покладанням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися до кримінально-виконавчої інспекції на реєстрацію.
Обвинуваченого ОСОБА_1 на підставі статті 1 пункту «в» Закону України «Про амністію у 2014 році» від відбування покарання, призначеного вироком Новоазовського районного суду Донецької області від 13 березня 2014 року звільнити.
В решті вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом 3 місяців з дня її проголошення.
С У Д Д І :
А.А. Преснякова В.С. Меленчук П.І. Кір'яков