Справа № 262/2618/14-ц
Провадження № 2/262/971/2014
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20.06.2014 року м. Донецьк
Пролетарський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді Лебеденко С.В.
при секретарі Чернета В.І.
за участі позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Відліду громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Пролетарського району м. Донецька, третя особа - Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради про визнання недійсним розпорядження, свідоцтва про право власності, зобов'язання вчинити дії -
В С Т А Н О В И В:
Позивачі звернулись до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначили, що в 2012 році (точної дати не пам'ятає), ОСОБА_1 випадково дізналась про те, що трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, в якій вона була зареєстрована та фактично проживала, з її, на той момент неповнолітньою дочкою ОСОБА_4, була в 2008 році приватизована її на той момент чоловіком, його батьками та сестрою без повідомлення її про такі дії. Позивачка вважає, що в результаті неправомірних дій зазначених осіб були порушені її охоронювані законом права на отримання у власність житла в результаті приватизації, що знаходилось в державній власності. При цьому були також порушені законні інтереси її дочки. Тому позивач вважає, що приватизацію зазначеної квартири, необхідно визнати недійсною, виходячи з наступного. 10.10.1992 року між нею та ОСОБА_5 був укладений шлюб та вона, як член сім»ї поселилась в квартиру за адресою: АДРЕСА_2. В 1994 році в них народилась донька - ОСОБА_4, яка також була зареєстрована в даній квартирі з народження. В 2007 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи умисно, з метою збільшити свою частку власності при наступній приватизації зазначеної квартири, вирішили таємно зняти позивачку та її доньку з реєстрації за вищевказаною адресою для виконання цього, вони погодились на підробку заяви від імені позивачки про зняття з реєстрації. Після цього, ОСОБА_5 домовився з працівниками ЖЕКу про зняття її та її доньки без їх участі. 17 жовтня 2007 року позивачку з донькою було знято з реєстрації. ОСОБА_9 вирішив без відома позивачки зареєструвати її з донькою у квартирі АДРЕСА_3. Для цього, він також підробив її підпис. За зазначеними фактами було порушене кримінальне провадження за ст. 358 ч. 1 КК України. Будь-яких заяв про зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, позивачка ОСОБА_1 не писала, згоду на зняття з реєстрації її неповнолітньої доньки не давала. Просила відновити процесуальний строк на подання позову, визнати недійсним розпорядження № 3395 від 01.07.2008 року від 01.07.2008 року, видане Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради та скасувати його, визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло № 3395 від 01.07.2008 року, видане Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради про визнання права приватної спільної часткової власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації відновити реєстрацію ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримала та просили їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
Позивачка ОСОБА_4 до судового засідання не з'явилась. Відповідно до заяви, позовні вимоги підтримує, просить розглядати справу за її відсутністю. (а.с. 32).
Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні та застосувати строк позовної давності, надавши пояснення, що позивачка дізналась про зняття її з реєстрації за даною адресою ще у 2007 році, відповідно пропустила строк звернення до суду. Однак, вважаючи, що її права та права її неповнолітньої доньки є порушеними, нікуди не зверталась. Також зазначив, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Інші відповідачі та представник Відділу громадянства, імміграції та реєстрації Пролетарського району м. Донецька до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Представник третьої особи - Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради до судового засідання також не з'явився, відповідно до заяви, просили розглядати справу за відсутності їх представника. (а.с. 51).
Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.
Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою (скаргою) осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.
10 жовтня 1992 року між сторонами - ОСОБА_5 та ОСОБА_1, був укладений шлюб, про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу. (а.с. 6).
Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 33).
В судовому засіданні встановлено, що після укладення шлюбу позивачка переїхала до квартири батьків свого чоловіка за адресою: АДРЕСА_2, а в 2002 році разом з чоловіком та донькою переїхала до іншої квартири за адресою: АДРЕСА_4.
З довідки КП «ЖЕК № 1 Пролетарського району м. Донецька» № 170 від 21.03.2013 року, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2, з 13.11.01 по 17.10.07 р..(а.с. 8).
01.07.2008 року Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради видало розпорядження щодо безоплатної передачі житла мешканцям квартири за адресою: АДРЕСА_2. (а.с. 11).
Також 01.07.2008 року Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради було видано свідоцтво про право власності на житло за № 3395, відповідно до якого, квартира за адресою: АДРЕСА_2, належить ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 по ? частки кожному. (а.с. 12).
Свідоцтво про приватизацію є реалізацією права громадянина на приватизацію житлової площі, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України від 19 червня 1992 р. N 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції від 19 червня 1992 р.) до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло на момент введення в дію цього Закону.
Частиною 2 статті 8 Закону передбачено, що передача квартир здійснюється в сумісну власність або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно проживають в даній квартирі.
Відповідно до рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 30 травня 2013 року, шлюб між сторонами - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірваний. (а.с. 7).
Як на підставу своїх позовних вимог, позивачка посилається на те, що жодних заяв щодо зняття її та її неповнолітньої доньки, вона не писала, відповідно порушене її право на приватизацію майна.
Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального Кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Однак, в порушення вищезазначеної статті, позивачка не довела факт того, що зняття її та ОСОБА_4 з реєстрації, відбулось без її заяви.
Разом з тим, з інформації КП «КК Пролетарського району м. Донецька» від 15.05.2014 року, вбачається, що заяви про зняття з реєстраційного обліку не збережені, відповідно до строку давності (3 роки). (а.с. 45).
Твердження ОСОБА_1 з приводу шахрайських дій відповідача ОСОБА_5 також не знайшло своє підтвердження в судовому засіданні. Так, позивачка зверталась з даного приводу до правоохоронних органів, однак рішення до теперішнього часу не прийняте. (а.с. 15, 44).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Ст. 215 ЦК України встановлює підстави недійсності правочинів.
Підстав для визнання розпорядження та свідоцтва про право власності на квартиру недійсними в судовому засіданні не встановлено.
Ч. 1 статті 321 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За зазначених обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, згідно позовної заяви, ОСОБА_1 посилається на те, що дізналась про приватизацію квартири в 2012 році.
Разом з тим, в судовому засіданні позивачка пояснила, що дізналась про свою реєстрацію в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 в 2007 або 2008 році, коли оформлювала спадщину після смерті батьків, однак не надала цьому факту значення, оскільки чоловік її запевнив, що купив цю квартиру для неї та для доньки.
Ч.1 ст. 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про застосування строку позовної давності. Враховуючи наведене, є підстави для відмови у позові ще і у зв'язку з пропуском позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Відліду громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Пролетарського району м. Донецька про визнання недійсним розпорядження, свідоцтва про право власності, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.В. Лебеденко