Дата документу Справа № 331/1498/14-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/595/14Головуючий у 1-й інстанції Татарінов В.І.

Категорія - ст. 286 ч. 2 КК УкраїниСуддя-доповідач в 2-й інстанції Мульченко В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі:

Головуючого Мульченка В.В.

суддів Імберової Г.П., Прямілової Н.С.

при секретарі Палига Т.В.

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013080010000741 за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2014 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, з середньою освітою, розлученого, працюючого вантажником - кладівником на ТОВ «Софі Моторс», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1; раніше судимого:

- 13.07.2004 року Запорізьким районним судом Запорізької області за ст.ст. 186 ч.2, 69 КК України до 2 років позбавлення волі. Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.07.2005 року ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 13.07.2004 року покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 3 п. «б» Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року;

- 20.02.2007 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ст.ст. 186 ч.2, 187 ч.2, 70 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна, звільнений УДО 06.06.2013 року,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Стоматова В.П.

потерпіла ОСОБА_4

представник потерпілої-адвокат ОСОБА_5

представник цивільного відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» Дзьобко В.О.

захисник ОСОБА_8

обвинувачений ОСОБА_3

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2014 року в частині призначеного ОСОБА_3 покарання змінити, застосувати до нього ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2014 року відносно нього змінити, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком. Також, просить зменшити суму моральної шкоди стягнутої з нього на користь потерпілої ОСОБА_4 до 10 000 гривень, а суму матеріальної шкоди просить стягнути зі страхової компанії.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2014 року ОСОБА_3 визнано винним та засуджено:

- за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.71 КК України призначено покарання за сукупністю вироків та к призначеному судом покаранню частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2007 року, остаточно призначено покарання 3 роки 1 місяць позбавлення волі.

Запобіжний захід до набуття вироком законної сили залишено без зміни - особисте зобов'язання.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 завдану шкоду в сумі 69 091 гривню 22 копійки.

В судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_3, його захисник підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити; прокурор заперечував проти задоволення апеляцій, потерпіла ОСОБА_4, її представник, та представник цивільного відповідача, підтримали апеляції в частині призначення покарання і заперечували проти апеляцій в частині розгляду цивільного позову.

Вислухавши доповідача, обвинуваченого, потерпілу, їх захисників, представника цивільного відповідача, прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілої ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а апеляція з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно вироку, 11.11.2013 року приблизно о 21 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ВАЗ-2101» реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по проїзній частині вул. Набережна Магістраль в м. Запоріжжі, з боку вул. Української в напрямку вул. Запорізької. В салоні його автомобіля в якості пасажира знаходилася ОСОБА_2

В цей же час, водій ОСОБА_9, керуючи автомобілем «ВАЗ-2105» реєстраційний номер НОМЕР_2, здійснював рух по проїзній частині вул. Набережна магістраль, в зустрічному напрямку для водія ОСОБА_3 В якості пасажира в його автомобілі знаходилася ОСОБА_4

11.12.2013 року приблизно о 21 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_3, рухаючись по вул. Набережна магістраль в м. Запоріжжі, діючи в порушенні вимог п.п. 8.7.3г1 Правил дорожнього руху де вказано «Сигнали світлофора мають такі значення: г1) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів» п.10.1, де вказано «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» та вимог дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах», на жовтий сигнал світлофора виїхав на перетин з вул. Запорізькою та не надавши переваги в русі водію ОСОБА_9, став виконувати маневр лівого повороту.

Водій ОСОБА_9, побачивши, що на смугу руху його автомобіля виїхав автомобіль ВАЗ-2101» під керуванням водія ОСОБА_3, застосував заходи гальмування, однак уникнути зіткнення з ним не зміг.

Відбулося зіткнення передньої частини автомобіля «ВАЗ-2105» під керуванням водія ОСОБА_9 з правою боковою частиною автомобіля «ВАЗ-2101» під керуванням водія ОСОБА_3

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди:

- пасажир ОСОБА_4, згідно висновку судово-медичної експертизи № 607 від 26 грудня 2013 року, отримала тілесні ушкодження: «тяжка обширна проникаюча склеральна рана лівого ока у лімба на ділянці від 7 до 11 годин умовного циферблату годинника з випаданням скловидного тіла, з наступним утворенням ерозії до средінних слоїв ока 3 годинах умовного циферблату годинника, гифеми, з частковим гемофтальмом лівого очного яблука, зі зниженням зору на 0,02 на ліве око (гострота зору та травми складала 1,0 на обидва ока), рана на верхній повіці лівого ока, синець в області лівого ока, крововилив на білкову оболонку лівого ока, які в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що потягли за собою стійку втрату загальної працездатності більше 1/3»;

- пасажир ОСОБА_2, згідно висновку судово-медичної експертизи № 5099 від 21.01.2014 року, отримала тілесні ушкодження: «закритий перелом 7-го ребра з права з пошкодженням тканини правового легеня з колабіруванням правого легеня до 1/3 своєї висоти з накопиченням повітря в плевральній порожнині без зміщення органів середостіння, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечні для життя, але які потягли за собою тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня».

Згідно висновку судово - автотехнічної експертизи № 52/14 від 30.01.2014 року, в діях водія ОСОБА_3 є невідповідність вимогам п. п. 8.7.3г1, 10.1 та дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах» Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, установлених судом і викладених у вироку, а також кваліфікація злочину за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною і в апеляційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують й обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Приймаючи рішення про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 районний суд дійшов правильного висновку про те, що з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, розміру спричиненої шкоди призначення йому покарання у визначеному судом виді є таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції належним чином врахував дані про його особу, а саме те, що він визнав себе винуватим, щиро розкаявся у вчиненому, в усній формі приніс потерпілим свої вибачення за вчинене, має постійне місце мешкання, за місцем проживання характеризується позитивно, працює вантажником - кладівником на ТОВ «Софі Моторс», має на утриманні малолітню дитину, на диспансерному обліку в спеціальних медичних лікувальних закладах не перебуває. Проте скоїв тяжкий злочин, раніше судимий. В зв'язку з цим, суд призначив мінімальний строк покарання у вигляді позбавлення волі.

Тому на переконання судової колегії апеляційного суду призначене ОСОБА_3 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, колегія відмічає, що обвинувачений звернувся до суду з клопотанням про застосування до нього положень Закону України «Про застосування амністії в Україні» і Закону України «Про амністію у 2014 році». Зазначив, що він вчинив злочин в тверезому стані, з необережності, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, має на утриманні неповнолітнього сина, він дійсно в червні 2013 року звільнився з місць позбавлення волі умовно-достроково і після цього вчинив злочин з необережності, а тому він має бути звільнений від призначеного судом покарання.

Так, пунктом «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» передбачено можливість звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років.

ОСОБА_3 вчинено злочин необережний, в тверезому стані, який не є особливо тяжким, йому призначено покарання у виді позбавлення волі на певний строк, він є особою, не позбавленою батьківських прав щодо свого сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, якому на день набрання чинності цим Законом України «Про амністію у 2014 році» не виповнилось 18 років.

ОСОБА_3 погодився на застосування до нього амністії.

Заперечуючи проти застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» прокурор послався на наступне.

Відповідно до п. «в» ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_3 раніше судимий:

- 13.07.2004 року Запорізьким районним судом Запорізької області за ст.ст. 186 ч.2, 69 КК України до 2 років позбавлення волі. Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.07.2005 року ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 13.07.2004 року покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 3 п. «б» Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року;

- 20.02.2007 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ст.ст. 186 ч.2, 187 ч.2, 70 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна, звільнений умовно-достроково 06.06.2013 року.

Оскільки, ОСОБА_3 раніше було вчинено умисні злочини, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими, тому клопотання обвинуваченого про застосування до нього положень Закону України «Про застосування амністії в Україні» і Закону України «Про амністію у 2014 році» на думку прокурора слід залишити без задоволення.

Однак, в обвинувальному акті й у вступній частині вироку зазначена лише одна судимість - від 20.02.2007 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ст.ст. 186 ч.2, 187 ч.2, 70 КК України. Згідно до ст.91 КПК України обставинами, які підлягають доказуванню є обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, а також обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. У відповідності до ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Будь яких клопотань щодо дослідження матеріалів щодо цього до суду не надходило.

Тому колегія позбавлена можливості брати до уваги при вирішенні питання про застосування Закону України «Про застосування амністії в Україні» і Закону України «Про амністію у 2014 році» судимість ОСОБА_3 за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 13.07.2004 року, як обставини, що обтяжує положення обвинуваченого і вважає за можливе застосування Закону України «Про застосування амністії в Україні» і Закону України «Про амністію у 2014 році» щодо ОСОБА_3

Вирішуючи долю цивільного позову суд, в порушення ст.374 КПК України у резолютивній частини не зазначив рішення щодо вимог у цивільному позові ОСОБА_4 до Запорізького обласного управління ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Тому в частині вирішення цивільного позову вирок підлягає скасуванню, а матеріали направленню на новий судовий розгляд у порядку цивільного провадження.

На підставі викладеного, керуючись п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ст.ст. 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року ОСОБА_3 звільнити від призначеного йому вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2014 року покарання. В частині вирішення цивільного позову вирок скасувати, а матеріали направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного провадження. В решті цей же вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

В.В. МульченкоГ.П. ІмбероваН.С. Прямілова