УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №2-1202/12 Головуючий у 1-й інст. Баренко Сахібджамал Гайнулівна

Категорія 2 Доповідач Кочетов Л. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Кочетова Л.Г.,

суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,

за участю секретаря Ходаківської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Високопічської сільської ради Житомирського району, третя особа - управління Держкомагенства у Житомирському районі Житомирської області про визнання рішень незаконними, визнання недійсними свідоцтва про право власності на житловий будинок, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, визнання права власності на 1/2 частину хліва, зобов"язання усунути перешкоди у користуванні хлівом, визнання недійсним договору дарування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 березня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2012 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначив, що ОСОБА_2 на праві власності належить будинок АДРЕСА_1. Право власності на будинок за нею було визнано рішенням Житомирського районного суду від 23 травня 2011 року, як за спадкоємицею після смерті чоловіка - ОСОБА_4

Власником будинку АДРЕСА_2, є ОСОБА_3

До 1994 року вказані будинки були єдиною садибою та рахувались за ОСОБА_4 До цієї садиби належав хлів, 1940 року побудови.

У подальшому позивач відокремилася у будинок НОМЕР_1 проте двір був загальним та позивач продовжувала користуватися частиною спірного хліву.

В 1993 році хлів разом із будинком НОМЕР_2 ОСОБА_5 подарувала відповідачу ОСОБА_3

Рішенням виконкому Високопічської сільської ради від 19.11.2009 року, вказаний будинок був переданий у власність ОСОБА_3 разом з надвірними будівлями. На підставі вказаного рішення останньою було отримано свідоцтво про право власності САС № 101208 від 03.08.2010 року.

Рішенням виконкому Високопічської сільської ради № 50 від 22.12.1994 року, ОСОБА_5 було передано у власність 0.85 га для обслуговування будинку та ведення особистого підсобного господарства. На підставі вказаного рішення ОСОБА_5 отримала державний акт про право власності на вказану земельну ділянку.

Зазначеними рішеннями виконкому порушено право позивача на користування спільною земельною ділянкою та хлівом, а тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати недійсним договір дарування будинку в частині дарування хліва, визнати зазначені рішення виконкому незаконними, визнати недійсними свідоцтво про право власності на будинок відповідача, державний акт на право приватної власності на землю, визнати за нею право власності на ? частину хліва та зобов»язати відповідача усунути перешкоди у користуванні хлівом шляхом знесення огорожі.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 31 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, постановивши нове - про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 була власником будинку АДРЕСА_2.

Рішенням виконкому Високопічської сільської ради від 26.08.1993 року, ОСОБА_5 для особистого підсобного господарства було передано земельну ділянку площею 0,20 га (а.с. 49).

Рішенням виконкому Високопічської сільської ради від 22.12.1994 року, ОСОБА_5 для особистого підсобного господарства було передано земельну ділянку площею 0,46 га та для обслуговування жилого будинку - 0.20 га (а.с. 50).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_5 був виданий державний акт про право власності на землю площею 0.85 га ІV-ЖТ № 013247 (а.с. 95-96).

20 листопада 1993 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 будинок АДРЕСА_2 разом із хлівом (а.с. 51-52).

Рішенням виконкому Високопічської сільської ради від 19.11.2009 року, вказаний будинок був переданий у власність ОСОБА_3 разом з надвірними будівлями (а.с. 67).

На підставі цього рішення останньою було отримано свідоцтво про право власності САС № 101208 від 03.08.2010 року (а.с. 57-58).

Рішенням Житомирського районного суду від 23 травня 2011 року за позивачем, в порядку спадкування після смерті чоловіка - ОСОБА_4 було визнано право власності на будинок АДРЕСА_1 (а.с. 80). Із тексту рішення вбачається, позивач стверджувала про те, що вказаний будинок був побудований чоловіком за час їх спільного життя. Про наявність хліва позивач не зазначала.

У відповідності до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не надано будь-яких доказів того, що спірний хлів перебував у спільному користуванні сторін на законних підставах.

У відповідності з техпаспортом будинку ОСОБА_2, спірний хлів до будинковолодіння не належить (а.с. 9-13).

Згідно з вимогами законодавства, чинного на момент отримання ОСОБА_5 земельних ділянок у власність, для оформлення права власності на земельну ділянку, необхідно узгодити її межі із суміжними власниками та землекористувачами.

Як вбачається з державного акту про право власності на землю ОСОБА_5, спірний хлів знаходиться на її земельній ділянці, суміжним землекористувачем, зокрема, був чоловік позивача.

Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_4 не надавав згоди ОСОБА_5 на оформлення права власності на земельну ділянку.

При цьому твердження апелянта про те, що підставою для визнання недійсним державного акту про право власності на землю є відсутність технічної документації в державних установах, не може бути взято до уваги, оскільки є лише припущенням існування певних порушень, а тому не може бути покладено в основу рішення..

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в частині визнання рішення виконкому щодо виділення ОСОБА_5 земельних ділянок незаконним та визнати недійсним державного акту на право приватної власності на землю, є обгрунтованим.

Поскільки, згідно з положеннями ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, позивач право користування вказаним хлівом не набула, тому позовні вимоги щодо визнання незаконним рішення виконкому про оформлення права власності на будинок відповідачу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок, визнання право власності позивача на ? частину хліва та зобов»язаня усунути перешкоди, задоволенню не підлягають.

У відповідності до роз»яснень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Оскільки вказаним договором дарування права позивача порушені не були, суд обгрунтовано відмовив у позові в цій частині.

При цьому посилання апелянта на те, що вказаний договір є підробленим, є припущенням, не грунтуються на матеріалах справи та суперечить дослідженим судом доказам - поясненням свідків, висновку експертизи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому на підставі ст. 308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді