КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2014 р. Справа№ 910/16351/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Чеботарьова І.Г. - дов. №14-352 від 16.03.2013

від відповідача: Матвеєва В.П. - дов. №91/2013/10/01-6 від 01.10.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київенерго"

на ухвалу господарського суду м. Києва

від 15.05.2014 (суддя Пінчук В.І.)

у справі №910/16351/13

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна

акціонерна компанія „Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства „Київенерго"

про стягнення 3308140,95 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.05.2014 у справі №910/16351/13 відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (надалі - відповідач, ПАТ „Київенерго", боржник) про розстрочку виконання рішення господарського суду м. Києва від 24.10.2013 у справі №910/16351/13.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 24.10.2013 у справі №910/16351/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ПАТ „Київенерго" про розстрочку виконання рішення господарського суду м. Києва від 24.10.2013 у справі №910/16351/13 на 24 місяці.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що ухвала суду першої інстанції винесена із порушенням норм процесуального права та за неповного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам відповідача про те, що ПАТ „Київенерго" не має можливості з фінансових причин виконати рішення суду у повному обсязі, а сплата боргу одним платежем призведе до утворення нової заборгованості за поточне споживання газу. Крім того, апелянт зазначає, що прострочення оплати за поставлений газ виникло не з вини відповідача, а з у зв'язку із неналежним фінансування з державного бюджету відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію. Відповідач також вказує на інші обставини, які на його думку ускладнюють виконання рішення: наявність заборгованості споживачів перед ПАТ „Київенерго", необхідність спрямування коштів підприємства на інші нагальні потреби, тощо.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою і просить залишити її без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (надалі - позивач, ПАТ „НАК „Нафтогаз України", стягувач) про стягнення із Публічного акціонерного товариства „Київенерго" 3308140,95 грн., з яких: 83091,23 грн. збитки від інфляції, 2687541,43 грн. пеня та 537 508,29 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.10.2013 у справі №910/16351/13 позов задоволено.

Вказане рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2014 у справі №910/16351/13.

06.02.2014 на виконання рішення господарського суду м. Києва від 24.10.2013 був виданий наказ.

Звертаючись із заявою про розсточку виконання рішення відповідач вказував на неможливість його виконання у найближчий час у зв'язку із складним фінансовим становищем та зазначав, що єдиним можливим варіантом виконання рішення є розстрочка сплати заборгованості на період, в якому компанія матиме можливість сплатити борг поетапно.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 визначено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Наведена відповідачем підстава для розстрочення виконання судового рішення - тяжке фінансове становище, не є тією винятковою обставиною, яка б давала підставу для розстрочення виконання судового рішення, оскільки важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, яку він здійснює на свій ризик, а не виключно в силу об'єктивних обставин, які не залежать від волі боржника.

Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність його вини у простроченні строків оплати за природний газ, оскільки таке прострочення виникло у зв'язку з особливістю регулювання відносин у сфері постачання та реалізації енергоносіїв, яка передбачає надання субвенцій з Державного бюджету для погашення різниці у тарифах на теплову енергію, то такі доводи є безпідставними, оскільки з огляду на приписи ч.2 ст. 617 ЦК України, ч.2 ст. 218 ГК України відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення ним зобов'язання. Відсутність фінансування з державного бюджету на покриття різниці в тарифах на теплову енергію, на що посилається заявник, не є умовою для розстрочення виконання рішення суду, оскільки пункт 9 частини 3 ст. 129 Конституції України визначає обов'язковість судових рішень як одну із основних засад судочинства та, при цьому, не ставить таку обов'язковість рішень у залежність від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Щодо тверджень відповідача про неможливість погасити стягнену рішенням суду суму одним платежем, оскільки це може призвести до несприятливих фінансових наслідків у діяльності відповідача, колегія суддів зазначає, що у даному випадку слід враховувати матеріальні інтереси обох сторін.

Так, скрутне фінансове становище наявне як у відповідача, так і у позивача, про що зазначав його представник, який вказував на те, що Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", перебуваючи у тяжкому фінансовому становищі, розраховує на те, що вчасне виконання боржником своїх зобов'язань мінімізує ризик невчасних розрахунків ПАТ „НАСК „Нафтогаз України" за поставлений за зовнішньоекономічними контрактами імпортований природний газ, зменшить можливі фінансові втрати останнього та позбавить необхідності залучати комерційні кредити для розрахунків з постачальниками імпортованого природного газу.

Таким чином, невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси також і позивача та може призвести до негативних наслідків для нього.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 33 ГПК України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про розстрочення виконання рішення, а також до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду м. Києва від 15.05.2014 у справі №910/16351/13 не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів та викладених ним обставин.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність конкретних виняткових обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення у встановленому судом порядку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду в даній справі.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Київенерго" не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі №910/16351/13 має бути залишена без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційних скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київенерго" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі №910/16351/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/16351/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк