К/С № К-7002/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого суддіПилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представників
відповідача-1: Гуменюка Б.С., Безкоровайної В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Надвірнянської об’єднаної державної податкової інспекції
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2005 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2005 р.
у справі № 6/2
за позовом Приватного підприємства "Компанія "Західпродторг"
до 1. Надвірнянської об’єднаної державної податкової інспекції;
2. Відділу Державного казначейства у Надвірнянському районі
про стягнення 280855,48 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2005 р., позов задоволено. Повернуто з Державного бюджету на користь приватного підприємства "Компанія "Західпродторг" 276502 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість та 4293, 48 грн. процентів, нарахованих на суму заборгованості. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що позивач має право на відшкодування податку на додану вартість та процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з такого податку.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2005 р. вказане рішення змінено. В частині стягнення 4293,48 грн. процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, відмовлено. В решті рішення залишено без змін.
Змінюючи рішення та відмовляючи у позові в частині стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено нарахування процентів на суму експортного відшкодування.
Надвірнянська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову у частині відмови у задоволенні апеляційної скарги, скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у позові. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що чинним законодавством не передбачено повернення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування на підставі рішення суду. Таким чином, судом першої інстанції змінено порядок відшкодування податку на додану вартість, чим порушено ч. 5 п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 6.2. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Головного управління Держказначейства України від 02.03.1997 р. № 209/72. Також, судом не здійснено розподілу судових витрат між відповідачами, чим порушено ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Представники податкової інспекції в судовому засіданні підтримали вимоги вказаної касаційної скарги та просили її задовольнити.
Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що вона є безпідставною. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив у задоволенні позову в частині стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості. Просить змінити постанову апеляційного господарського суду, залишивши рішення місцевого господарського суду без змін.
Позивач та відповідач-2, належним чином повідомлені про час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили, про причини не повідомили. Враховуючи викладене та виходячи із вимог ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається без участі представників вказаних сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача-1, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Згідно з п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7, п.п. 8.1, 8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" по податкових деклараціях податку на додану вартість за травень, червень, липень, жовтень 2004 року сума цього податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, становить 276502 грн.
Згідно із п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону "Про ПДВ" у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Пунктом 8.1. ст. 8 вказаного закону передбачено, що платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач дотримався вимог вищевказаних норм Закону, подав необхідні документи, однак суми податку на додану вартість заявлені у деклараціях у встановлені законом строки з бюджету не відшкодовані.
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо необхідності бюджетного відшкодування позивачу податку на додану вартість у сумі 276502 грн.
Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення 4293,48 грн. процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з експортного відшкодування, яка останнім обґрунтована тим, що на суми експортного відшкодування, на яке платник податку має право згідно із п. 8.1. ст. 8 Закону "По ПДВ", не поширюються вимоги п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 цього ж закону, зокрема в частині нарахування процентів. При цьому, виходить з такого.
Відповідно до абз. 5 п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону "Про ПДВ" суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Виходячи із вказаної норми Закону, позивачем правомірно нараховані проценти на суму заборгованості по ПДВ, невідшкодовану у встановлені законом строки, в тому числі і по експертних операціях.
Пункт 7 ст. 7 визначає загальні засади порядку визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету і не встановлює обмежень щодо нарахування процентів за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ по експортним операціям. Відповідно до п. 1.8. Закону "По ПДВ" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Отже, експортне відшкодування є різновидом бюджетного відшкодування. Пунктом 1.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21.05.2001 р. № 200/86, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 р. за № 489/5680 (далі у тексті Порядок), визначено, що бюджетна заборгованість з податку на додану вартість - суми, не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування. Відповідно, суми ПДВ по експортних операціях не відшкодовані у встановлені Законом "Про ПДВ" строки також є бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти у відповідності до п.п. 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 Закону "Про ПДВ".
Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови позивачу у стягненні процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції у цій частині – залишенню без змін.
Суд касаційної інстанції знаходить безпідставними доводи відповідача-1 щодо порушення судом першої інстанції ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд правильно поклав судові витрати саме на відповідача-1. В даному випадку, спір виник внаслідок неправильних дій податкової інспекції. Згідно із п.п. 4.1, 4.2. Порядку відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду. Висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством.
Визначений судом першої інстанції у резолютивній частині рішення спосіб захисту порушеного права позивача на відшкодування з Державного бюджету України різниці між сумою податкового зобов’язання з податку на додану вартість звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, а саме: повернення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та процентів, нарахованих на суму заборгованості, не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення, оскільки реалізація зазначеного способу забезпечує відновлення порушеного права платника податку на отримання сум ПДВ, які підлягали відшкодуванню з бюджету, і за своєю суттю не суперечить положенням Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема п. 1.8 цього закону.
За таких обставин, касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Надвірнянської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2005 р. у частині відмови у задоволенні позову скасувати, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2005 р. в цій частині залишити без змін.
В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2005 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.І. Степашко
Ухвалу складено у повному обсязі 10.11.2006 р.