Справа № 1кп-320/13
(437/7059/13)
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2014 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:
головуючого судді Коліуша О.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Столбової Х.О.,
прокурора Ганжи О.М.,
у присутності обвинуваченого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Ленінського районного суду міста Луганська кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луганськ, українця, громадянина України, який має середню технічну освіту, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, тимчасово не працює, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Луганськ, українця, громадянина України, який має середню технічну освіту, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, тимчасово не працює, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 07.04.2013 р. знаходилися в гаражному кооперативі «Лада», розташованому на кв. Мирному м. Луганська, де побачили припаркований автомобіль ВАЗ 21013, синього кольору, державний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску, який належав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.
У цей час у ОСОБА_1 виник злочинний намір, спрямований на умисне, протиправне вилучення транспортного часову, всупереч волі його власника.
Реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 спільно заволодіти вказаним автомобілем з метою збагачення, на що останній дав свою згоду.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2, діючи умисно, спільно та протиправно, шляхом вільного доступу відкрив водійські дверцята автомобіля, сів за кермо, тим часом ОСОБА_2 розштовхав автомобіль, з метою запуску двигуна, після чого ОСОБА_1 самостійно направився на вказаному автомобілі до б. № 4а, розташованого по вул. Володимирівській, м. Луганська, де вони разом з ОСОБА_2 здали вищевказаний автомобіль на металолом, розділивши отримані кошти від його продажу між собою, тим самим завдали ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 6 000 гривень.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 289 КК України визнав у повному обсязі і пояснив, що 07.04.2013 р. він разом з ОСОБА_2 знаходилися в гаражному кооперативі «Лада», розташованому на кв. Мирному м. Луганська, де побачили припаркований автомобіль ВАЗ 21013, синього кольору, після чого він відкрив водійські дверцята автомобіля, сів за кермо, тим часом ОСОБА_2 розштовхав автомобіль з метою запуску двигуна, після чого він на автомобілі направився до б. № 4а, розташованого по вул. Володимирівській м. Луганська, де він разом з ОСОБА_2 здали вищевказаний автомобіль на металолом.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 289 КК України визнав у повному обсязі і пояснив, що 07.04.2013 р. він разом з ОСОБА_1 знаходилися в гаражному кооперативі «Лада», розташованому на кв. Мирному м. Луганська, де побачили
припаркований автомобіль ВАЗ 21013, синього кольору, після чого ОСОБА_1 відкрив водійські дверцята автомобіля, сів за кермо, тим часом він розштовхав автомобіль з метою запуску двигуна, після чого ОСОБА_1 на автомобілі направився до б. № 4а, розташованого по вул. Володимирівській м. Луганська, де він разом з ОСОБА_1 здали вищевказаний автомобіль на металолом.
Суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники судового провадження проти цього не заперечували. Суд з'ясував, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позиції. Суд роз'яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення доведена повністю.
Таким чином, дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правильно слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 289 КК України за ознаками незаконного заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Вчинений обвинуваченим ОСОБА_1 злочин належить до тяжких злочинів.
Обвинувачений раніше не судимий. За місцем проживання характеризується позитивно.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не виявлено.
Виходячи із зазначених обставин, відношення обвинуваченого до скоєного, враховуючи щире каяття обвинуваченого, усвідомлення їм своєї провини, з врахуванням добровільного відшкодування обвинуваченим завданого збитку, особи обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі, але без реального його відбування, шляхом звільнення від відбування покарання з встановленням випробування і покладанням на обвинуваченого ряду обов'язків із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, без конфіскації майна, яке, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Вчинений обвинуваченим ОСОБА_2 злочин належить до тяжких злочинів.
Обвинувачений раніше не судимим. За місцем проживання характеризується позитивно.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не виявлено.
Виходячи із зазначених обставин, відношення обвинуваченого до скоєного, враховуючи щире каяття обвинуваченого, усвідомлення їм своєї провини, з врахуванням добровільного відшкодування обвинуваченим завданого збитку, особи обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі, але без реального його відбування, шляхом звільнення від відбування покарання з встановленням випробування і покладанням на обвинуваченого ряду обов'язків із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, без конфіскації майна, яке, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України,
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
В силу ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності зі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі
України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний ОСОБА_1, у вигляді домашнього арешту - змінити на особисте зобов'язання.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
В силу ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності зі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний ОСОБА_2, у вигляді домашнього арешту - змінити на особисте зобов'язання.
Речові докази: державний номерний знак НОМЕР_1 - залишити ОСОБА_5
Вирок суду набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення через Ленінський районний суд міста Луганська.
Головуючий: