ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 р. Справа № 876/3816/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

представника позивача Халупка В.М.,

представника відповідача Рацина Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Тернопіль» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Богдан-Авто Тернопіль» 24.10.2013 року звернувся до суду із позовною заявою до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 9 жовтня 2013 року №0006652201 та №0006662201.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Тернопільська ОДПІ подала апеляційну скаргу. В якій посилається на порушення судом норм матеріального права та просить постанову скасувати та прийняти нову, оскільки позивачем не оподатковано податком на прибуток безповоротну фінансову допомогу в сумі 4313633 грн., отриману від ТОВ «Компанія з управління активами «Фюжн Капітал Партнер», яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал» на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду, яке не є фінансовою установою, та в такий спосіб безпідставно до валових витрат віднесено сплачені відсотки за отриманою безповоротною фінансовою допомогою в сумі 645 694 грн., просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 20 серпня по 10 вересня 2013 року Тернопільською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Богдан-Авто Тернопіль» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16 травня 2011 року по 30 червня 2013 року, валютного та іншого законодавства за аналогічний період. За результатами перевірки складено акт від 17 вересня 2013 року №858/22-01/37601435 та прийнято податкові повідомлення-рішення, що є предметом оскарження у даній справі.

Враховуючи те що в акті перевірки зазначено, що податкові накладні видані ТОВ «Хюндай Мотор Україна», а саме: № 2450 від 27.03.2012 року; № 2152 від 20.04.2012 року; № 926 від 09.04.2012 року; № 927 від 09.04.2012 року; № 2295 від 23.04.2012 року; № 3088 від 27.04.2012 року; № 123 від 04.05.2012 року; № 2692 від 29.05.2012 року; № 1428 від 15.06.2012 року; № 2403 від 26.06.2012 року; № 2688 від 27.07.2012 року; № 218 від 04.07.2012 року; № 219 від 04.07.2012 року; № 2394 від 27.08.2012 року; № 1095 від 12.09.2012 року; № 1372 від 14.09.2012 року; № 484 від 04.10.2012 року; № 804 від 09.10.2012 року; № 3299 від 31.10.2012 року; № 930 від 12.11.2012 року, оформлені з порушенням вимог абз. 9 п.п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України в частині накладення електронного підпису при їх реєстрації в реєстрі податкових накладних, а саме - електронний цифровий підпис, що накладено на вищенаведених податкових накладних при їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належить одній особі, а підпис, яким скріплено податкові накладні при видачі їх покупцю, належить іншій, судом спростовується виходячи з наступного:

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

З врахуванням поданих податкових накладних вбачається, що в них були заповнені усі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 ПК України, вони пройшли реєстрацію в єдиному реєстрі податкових накладних, а тому суд вважає, що відповідач прийшов до помилкового висновку, що електронний цифровий підпис, що накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підпис, що скріплює цю податкову накладну при її видачі покупцю, повинні належати одній особі, якій делеговано право підпису податкових накладних, оскільки такий висновок, не ґрунтується на нормах Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (далі по тексту - Порядок №1246).

Відповідно до п. 1 Порядку №1246 цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Так, згідно абз. 5 п. 5 Порядку №1246 «Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця».

Згідно п.7 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація. Відповідно до п.8 Порядку № 1246 для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Відповідно до п.9 Порядку № 1246 наявність помилок у податковій накладній є причиною відмови у прийнятті податкової накладної .

Колегія суддів приходить до висновку, що податкові накладні не містить помилок та вважається прийнятими, коли дотримані сторонами норми передбачені законодавством, що і було зроблено позивачем. Тобто, податкові накладні, складені із дотриманням усіх обов'язкових реквізитів, передбачених ст. 201 ПК України. Окрім цього, підтвердженням факту прийняття податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі. А тому висновок Тернопільської ОДПІ про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 380189 грн. є безпідставним.

ТзОВ «Богдан - Авто Тернопіль» (Позичальник) було укладено договори позики з ТОВ «Компанія з управління активами «Фюжн Кепітал Партнерз» (Позикодавець), яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Кепітал» на підставі Договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №1/КУА-11 від 01.06.2011 року (а.с.193-197), на загальну суму 4 313,6 тис. грн., а саме: № П-57/11 від 20.10.2011р., сума позики становить 1131000,00 грн.; № П-62/11 від 24.10.2011р., сума позики становить 80000,00 грн.; № П-75/11 від 23.11.2011р., сума позики становить 45000,00 грн.; № П-91/11 від 28.11.2011р., сума позики становить 150000,00 грн.; № П-98/11 від 05.12.2011р., сума позики становить 100000,00 грн.; № П-112/11 від 20.12.2011р., сума позики становить 25000,00 грн.; № П-27/12 від 18.01.2012р., сума позики становить 50000,00 грн.; № П-31/12 від 21.01.2012р., сума позики становить 37000,00 грн.; № П-100/12 від 18.04.2012р., сума позики становить 650000,00 грн.; № П-112/12 від 19.04.2012р., сума позики становить 34800,00 грн.; № П87-БК/13 від 04.06.2013р., сума позики становить 1907277,00 грн.; № П127-БК/13 від 27.06.2013р., сума позики становить 103556,00 грн. Відповідно до Договорів укладених сторонами, Позичальник сплачує Позикодавцю проценти в розмірі 18,00 % річних за кожен день користування позикою з дати зарахування грошових коштів на рахунок Позичальника. Грошові кошти були отримані на рахунок ТОВ «Богдан - Авто Тернопіль» згідно банківських виписок. Станом на 30.06.2013 року ТОВ «Богдан - Авто Тернопіль» повернуло позику в сумі 1 151,0 тис. грн. позичальнику.

Згідно свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» включений до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів 02 березня 2009 року ( а.с. 92) .

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Згідно Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Порядку формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів» №296 від 14.07.2004 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 2 серпня 2004 року за № 957/9556 цей Порядок визначає умови включення до державного реєстру фінансових установ професійних учасників фондового ринку та корпоративних інвестиційних фондів, що надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, видачу свідоцтв про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, унесення відповідних змін до системи реєстру та заміну цих свідоцтв. Пунктами 1.2., 1.3. та 1.5. Порядку встановлено, що державний реєстр фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів (далі - Реєстр), - це перелік адміністративної інформації про фінансові установи, що формується та узагальнюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) згідно з вимогами цього Порядку як система збору, накопичення та обліку відомостей про ці установи. Дія цього Порядку поширюється на професійних учасників фондового ринку, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, що входять у перелік фінансових послуг, визначений статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Пунктом 6 частини 1 даної статті встановлено, що фінансовими послугами вважаються послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

За таких обставин, суд вважає, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» є фінансовою установою відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і має право надавати позики, визначені у підпункті 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Доводи відповідача про те, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» не є фінансовою установою, оскільки не зареєстрований у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, суд вважає безпідставним та спростованим.

Відповідно до п.п.14.1.267 п. 14.1 ст. 14 ПК України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Таким чином, надані позивачеві грошові кошти на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики, є позикою в розумінні п.п.14.1.267 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Кошти, отримані за договором позики, на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування, не підпадають під визначення «безповоротної фінансової допомоги», наведене в п.п.14.1.257. п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

До витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, належать інші витрати, визначені п.п.138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України, а саме: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів за користування кредитами та позиками.

Таким чином, проценти, сплачені (нараховані) за договором позики на користь фінансової установи, належать до фінансових витрат позичальника, що включаться до складу інших витрат, які своєю чергою, відносяться до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Статтею 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України. Системний аналіз даних правових норм свідчить про те, що фінансові послуги можуть надавати не тільки фінансові установи, які зареєстровані у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а й інші фінансові установи, які зареєстровані у встановленому порядку Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Крім того, вищенаведені обставини доводяться інформацією викладеною в листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 13 лютого 2014 року №1337/11-9 (а.с.184-185) та проводить реєстрацію закритих недиверсифікованих венчурних корпоративних фондів відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 одексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Суд апеляційної інстанції вирішив, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 року у справі №819/2472/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

В.В. Святецький

Повний текст ухвали виготовлено 19.06.2014 року