Справа № 22ц-54- 2008року       Головуючий у 1-й інстанції В.В. Орінко

категорія 36                                                             доповідач В.А. Франко

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

5 лютого 2008 року

Колегія    суддів    судової    палати    в    цивільних    справах    апеляційного    суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого : судді Кіселика С.А. 

суддів : Франко В.А., Суржик М.М.

при секретарі   Чорній В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького

районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв»язку з продовженням навчання.

Зазначала, що сторони перебували в шлюбі, який розірвано 16.07.1998 році.

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яка є повнолітньою. Донька продовжує навчання у Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. .Винниченка за комерційною денною формою навчання, у зв»язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Відповідач самоусунувся від свого батьківського обов»язку і участі в утриманні доньки не приймає, хоча має таку можливість, оскільки працює на постійній роботі у Бобринецькій пожежній інспекції і має стабільний заробіток .

З врахуванням витрат на утримання доньки - плату за навчання в розмірі 5400 грн. у рік, оплату найманої квартири у розмірі 200 грн. у місяць, а також безумовні витрати на дорогу, харчування, одяг, вважає, що відповідач повинен сплачувати аліменти у розмірі 500 грн., або у відповідній частині від його доходу.

Рішенням суду позов було задоволено частково . Стягнуто з ОСОБА_1на користь позивачки аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, на період навчання в розмірі 250 грн. щомісяця, але без урахування часу канікул до 1.08.2011 року та держмито на користь держави 51 грн., 7, 50 грн. сплати ІТЗ.

Не погоджуючись з рішенням суду в скарзі апелянт зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи . Зокрема, зазначив, що судом не з»ясовані всі обставини справи. Так, його заробітна плата складає 1115 грн. в місяць.   За придбаний будинок він сплачує по 783 грн. кредиту

щомісячно До цього довгий час проживав з другою дружною і малолітнім сином в непридатному для житла будинку. Малолітній син та дружина хворіють та потребують додаткових коштів для лікування, яких він не має, дружина його не працює . За рішенням суду від 14.11.07 року з нього стягнуто аліменти на утримання сина.

За таких підстав просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син, продовжують навчання і у зв"язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов"язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється в разі припинення навчання.

Відповідно до ст..200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обстави, зазначених у статті 182 цього кодексу, тобто стану здоров»я та матеріального становища отримувача та платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, та інших обставин, що мають істотне значення.

Задовольняючи частково позов та стягуючи аліменти з відповідача в розмірі 250 грн. на навчання повнолітньої доньки суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач має матеріальну можливість утримувати свою повнолітню доньку, яка продовжує навчання.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна. На порушення вимог ст., 213 ЦПК суд належно не перевірив пояснень відповідача і не врахував наданих сторонами доказів.

Так, з матеріалів справи вбачається, і це зазначено судом першої інстанції, що відповідач ОСОБА_1є батьком повнолітньої ОСОБА_3.(а.сЗ)

Згідно свідоцтва шлюб між сторонами було розірвано (а.с.4)

Згідно довідки та договору про навчання Кіровоградського державного педагогічного університету ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання на факультеті іноземних мов. Період навчання з 2007 по 2011 рік ( а.с.5, 6)

Згідно з довідки про доходи , відповідач є працевлаштованим та має постійний заробіток. Середньомісячна зарплата складає 1115грн.( а.с. 18).

Відповідач перебуває в другому шлюбі та має малолітнього сина.( а.с.16).Його дружина не працює, а здійснює догляд за дитиною (а.с.25).

Значну суму коштів (близько 780 грн) відповідач сплачує по кредитам за придбаний будинок для проживання( а.с. 19-23)

Згідно до п.20 Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року " Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства, та стягнення аліментів", обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язковою сукупністю таких юридичних фактів, продовження навчання після досягненя повноліття, недосягнення дочкою, сином, 23 років; потреби в матеріальній допомозі у зв"язку з навчанням; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

З врахуванням всіх вище викладених обставин по справі, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не має матеріальну можливість надавати матеріальну допомогу позивачу в у зв"язку з навчанням доньки.

Згідно вимог п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Рішення Бобринецького районного суду від 25 жовтня 2007 року скасувати .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2до ОСОБА_1про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв»язку з продовженням навчання відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.