ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року Справа № 921/452/13-г/7

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.

суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)

за участю представників:

від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

від відповідача-1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

від відповідача-2:Діденко Ю.О. - за дов. від 30.01.2014р. № 29/2014 Сімонова Є.О. - за дов. від 09.01.2014р. № 18,19

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

на рішення господарського суду Тернопільської області від 05.06.2013р.

та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р.

у справі№ 921/452/13-г/7 господарського суду Тернопільської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод"

до1. Кооперативу "Союз" 2. Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

провизнання недійсними договору іпотеки та додаткової угоди до генерального договору на здійснення кредитних операцій.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Тернопільський електромеханічний завод" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Кооперативу "Союз" та Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання недійсними додаткової угоди від 27.06.2008р. № 2 до генерального договору на здійснення кредитних операцій від 15.08.2007р. № 12/05-ГД-07, укладеної між

Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", та Кооперативом "Союз", та договору іпотеки від 31.10.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", та Відкритим акціонерним товариством "Тернопільський електромеханічний завод", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Тернопільський електромеханічний завод", що посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за номером 3803.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.06.2013р. (суддя Стадник М.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. (головуючий суддя Гнатюк Г.М., судді Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.), позов задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладення договір іпотеки, укладений 31.10.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" та Відкритим акціонерним товариством "Тернопільський електромеханічний завод", нотаріально посвідчений 31.10.2008р. приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 3803. У задоволенні позову в частині визнання недійсною додаткової угоди від 27.06.2008р. № 2 до генерального договору на здійснення кредитних операцій від 15.08.2007р. № 12/05-ГД-07, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" та Кооперативом "Союз", відмовлено.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 92, 98, 203, 207, 215, 227, 244 - 246, 316, 319, 638, 639, 548, 575, 1055 Цивільного кодексу України, статей 199, 345, 180, 181, 184 Господарського кодексу України, статей 3, 4, 6, 7, 18 Закону України "Про іпотеку", статті 41 Закону України "Про господарські товариства", з огляду на невідповідність договору іпотеки від 31.10.2008р. вимогам чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним. При цьому суди виходили з того, що спірний договір іпотеки підписаний особою, яка не мала повноважень на його укладення, та за відсутності рішення власника майна про передачу його в іпотеку. Також суди вказали на невідповідність дійсності відомостей щодо предмета іпотеки, а також зазначили, що оспорюваний договір не містить такої істотної умови, як зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання. Окрім цього при прийнятті рішення місцевим судом було відхилено заяву відповідача-2 про застосування позовної давності до вимог про визнання договору іпотеки недійсним. В частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсною додаткової угоди від 27.06.2008р. № 2 до генерального договору на здійснення кредитних операцій суди виходили з того, що позивачем не доведено факту порушення його прав та інтересів цією угодою, яка укладена між відповідачами.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, відповідач-2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині визнання недійсним договору іпотеки від 31.10.2008р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статей 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 32 - 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 6, 7, 18 Закону України "Про

іпотеку". При цьому скаржник наголошує на безпідставності висновків судів та їх невідповідності обставинам справи.

Від ПАТ "ТЕМЗА" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників скаржника, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 15.08.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" (банк), правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та Кооперативом "Союз" (позичальник) було укладено генеральний договір № 12/05-Гд-07 на здійснення кредитних операцій (далі - генеральний договір), у відповідності до умов якого банк надає позичальнику послуги по здійсненню кредитних операцій (видача кредитів, відкриття кредитних ліній, надання гарантій, контр гарантій, врахування та авалювання векселів) в межах умов цього договору шляхом укладення окремих кредитних договорів, що є його невід'ємними частинами, які визначають порядок і умови надання цих послуг.

У пункті 1.2 генерального договору встановлені загальні умови, на яких банк надає послуги позичальнику по здійсненню кредитних операцій, які є наступними: ліміт суми всіх діючих кредитних договорів, укладених в межах даного договору складає еквівалент 7 827 500,00 грн., валюта - гривня, євро, долар США, строк дії договору - до 13.08.2010р., максимальний термін одного кредиту - 36 місяців.

Відповідно до пункту 2.2 генерального договору сума кредиту за окремим кредитним договором визначається позичальником самостійно в межах договору, сума заборгованості по всіх наявних на певну календарну дату кредитних договорах, укладених в межах даного договору, не може перевищувати суму ліміту.

Повернення (погашення, закриття) заборгованості по кредитній операції, сплата процентів, штрафів, комісій, пені та інших платежів здійснюється відповідно до умов, викладених в кредитному договорі (пункт 2.4 генерального договору).

У межах генерального договору між відповідачами було укладено кредитний договір (з відкриттям кредитної лінії) від 21.08.2007р. № 12/18-Кл-07 (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого банк здійснює фінансування господарської діяльності позичальника шляхом кредитування на наступних умовах: вид кредитування - відновлювальна кредитна лінія, ліміт кредитної лінії - 1 550 000,00 доларів США, валюта кредиту - долар США, термін кредитної лінії - 36 місяців, дата видачі кредиту - з 21.08.2007р., дата погашення кредиту - 13.08.2010р., плата за користування кредитом - 12 процентів річних, ціль використання коштів кредитної лінії - рефінансування кредитів в "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 237 620 доларів США, поточні потреби та витрати, пов'язані з будівництвом і виробництвом.

У пунктах 2.2, 2.3 кредитного договору сторони визначили, що повернення кредиту здійснюється в тій валюті, в якій він був наданий шляхом перерахування коштів на кредитний рахунок. Повернення кредиту здійснюється в відповідно до узгодженого сторонами графіку, вказаному у договорі або додатку до нього, що є його невід'ємною частиною. Сплата процентів за користування кредитом

здійснюється позичальником самостійно в тій валюті, в якій був наданий кредит, шляхом перерахування коштів на рахунок. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно методом факт/факт, який передбачає використання фактичної кількості днів у місяці та році й фактично отриманої позичальником суми кредиту, починаючи з дня видачі кредиту включно та до дня повернення кредиту. Нарахування процентів за користування кредитом в поточному місяців по день, що передує останньому робочому дню місяця. При цьому сплата процентів здійснюється не пізніше 10-го числа наступного за звітним.

Додатковою угодою від 15.02.2008р. № 1 генеральний договір від 15.08.2007р. № 12/05-ГД-07 на здійснення кредитних операцій було викладено в новій редакції. Так відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 генерального договору у редакції цієї додаткової угоди банк зобов'язується надавати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних у цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 7 827 500,00 грн., у порядку і на умовах, зазначених у цьому договорі. Умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформлюється додатковою угодою до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід'ємною частиною цього договору. Надання кредитних послуг здійснюється відповідно до термінів, передбачених індивідуальними угодами. Позичальник повинен виконати свої зобов'язання з повернення в повному обсязі використаної суми ліміту за цим договором не пізніше 13.08.2010р. і виконати всі зобов'язання, передбачені індивідуальними угодами в терміни, встановлені індивідуальними угодами, але в будь-якому випадку терміни виконання зобов'язань позичальника за індивідуальними угодами не повинні перевищувати термін, передбачений цим договором, якщо тільки не застосовується інший коротший термін виконання зобов'язань, встановлений цим договором та/або згідно умов відповідної угоди сторін. За надання кредитних послуг позичальник сплачує банку плату за кредитні послуги. При наданні кожної кредитної послуги плата за таку кредитну послугу визначається у відповідних індивідуальних угодах, що є невід'ємною частиною цього договору. Нарахування процентів здійснюється щоденно за методом нарахування процентів "факт/360", починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку та перерахування х на поточний рахунок позичальника у відповідній валюті, вказаній у відповідній індивідуальній угоді до цього договору, до дати погашення кредиту.

У пункті 2 додаткової угоди від 15.02.2008р. № 1 до генерального договору від 15.08.2007р. № 12/05-ГД-07 сторони домовились з дати укладення цієї додаткової угоди доповнити генеральний договір додатком № 1, цим сторони також погодили, що всі додатки до генерального договору, які були оформлені до укладення цієї додаткової угоди, втрачають свою чинність з моменту укладення цієї додаткової угоди.

Ця додаткова угода є невід'ємною частиною генерального договору та набирає чинності з дати підписання її обома сторонами і діє протягом строку дії цього договору (пункт 3 додаткової угоди від 15.02.2008р. № 1 до генерального договору від 15.08.2007р. № 12/05-ГД-07).

У пункті 4.1 додаткової угоди від 15.02.2008р. № 1 до генерального договору від 15.08.2007р. № 12/05-ГД-07 сторони також погодили, що позичальник зобов'язується вжити заходів для передачі до 11.03.2008р. Відкритим акціонерним товариством "Тернопільський електромеханічний завод" в іпотеку банку усіх

будівель, приміщень, споруд та іншого нерухомого майна, земельної ділянки площею 1,0634 га (кадастровий номер 6110100000020110021), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

У пункті 1 додаткової угоди від 15.02.2008р. № 1 до кредитного договору (з відкриттям кредитної лінії) від 21.08.2007р. № 12/18-Кл-07 сторони погодили, що позичальнику на цей момент вже надано банком у користування кредитні кошти у ліміті за кредитною лінією плюс в сумі 1 550 000,00 грн. доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за користування кредитною лінією в порядку та на умовах, зазначених у даній індивідуальній угоді. Сторони домовилися, що банк надає кредит у формі кредитної лінії, ліміт якої встановлюється у розмірі суми кредиту, зазначеному у цьому пункті індивідуальної угоди, а позичальник має поновлювальне право на отримання кредитних коштів (траншів) в межах вказаного ліміту та протягом строку, визначених цією індивідуальною угодою.

14.03.2008р. між ВАТ "Універсал Банк" (іпотекодержатель) та ВАТ "Тернопільський електромеханічний завод" (іпотекодавець) підписано договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 694. Відповідно до умов цього договору іпотекодавець в забезпечення виконання зобов'язань боржника (Кооператив "Союз") за генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 15.08.2007р. № 12/05-ГД-07 передав в іпотеку наступне нерухоме майно: будівлі та споруди загальною площею 5 75,90 кв.м, а саме: будівлю головного корпусу № 1 (літ. "А") загальною площею 914,00 кв.м, будівлю головного корпусу № 2 (літ. "А`", "А``", "A```") загальною площею 1 065,8 кв.м, будівлю складальної дільниці № 2 (літ. "Б", "Б`") загальною площею 1 100,6 кв.м, будівлю складальної ділянки № 1 (літ. "З") загальною площею 374,1 кв.м, будівлю слюсарно-механічного цеху (літ. "И") загальною площею 728,7 кв.м, будівлю котельні (літ. "К") загальною площею 301,5 кв.м, будівлю складу готової продукції (літ. "Л") загальною площею 591,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 1,0634 га, кадастровий номер 6110100000:02:011:0021, на якій знаходяться вказані нежитлові приміщення.

Додатковою угодою від 27.06.2008р. № 2 до генерального договору від 15.08.2007р. № 12/05-ГД-07 були внесені відповідні зміни до додаткової угоди від 15.02.2008р. № 1 до цього договору, зокрема пункт 4.1 угоди було викладено в новій редакції, згідно з якою позичальник зобов'язується вжити заходів для передачі до 01.10.2008р. ВАТ "Тернопільський електромеханічний завод" в іпотеку банку земельної ділянки площею 0,9953 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та усіх будівель, приміщень, споруд та іншого нерухомого майна, що розташовані на цій земельній ділянці.

27.06.2008р. між ВАТ "Універсал Банк" та ВАТ "Тернопільський електромеханічний завод" підписано договір про припинення дії договору іпотеки, посвідченого 14.03.2008р. приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу по реєстру за № 694.

31.10.2008р. між ВАТ "Універсал Банк" (іпотекодержатель) та ВАТ "Тернопільський електромеханічний завод" (іпотекодавець) підписано договір іпотеки (далі - договір іпотеки), який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 3803. Відповідно до умов цього договору іпотекодавець в забезпечення виконання

зобов'язань боржника (Кооператив "Союз") за генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 15.08.2007р. № 12/05-ГД-07 (з урахуванням змін і доповнень, внесених додатковою угодою від 15.021.2008р. № 1 до цього договору), за яким боржник має грошові зобов'язання перед іпотекодержателем з повернення кредиту в межах ліміту в сумі, що еквівалентна 7 857 500,00 грн., з терміном повернення до 13.08.2010р. передав в іпотеку наступне нерухоме майно: будівлі та споруди загальною площею 5 075,9 кв.м, а саме: будівлю головного корпусу № 1 (літ. "А") загальною площею 914,0 кв.м, будівлю головного корпусу № 2 (літ. "А`", "А``", "A```") загальною площею 1 065,8 кв.м, будівлю складальної дільниці № 2 (літ. "Б", "Б`") загальною площею 1 100,6 кв.м, будівлю складальної ділянки № 1 (літ. "З") загальною площею 374,1 кв.м, будівлю слюсарно-механічного цеху (літ. "И") загальною площею 728,7 кв.м, будівлю котельні (літ. "К") загальною площею 301,5 кв.м, будівлю складу готової продукції (літ. "Л") загальною площею 591,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,9953 га, кадастровий номер 6110100000:02:0110038, на якій знаходяться вказані будівлі та споруди.

Однією з позовних вимог ПАТ "Тернопільський електромеханічний завод" (нове найменування ВАТ "Тернопільський електромеханічний завод") є визнання недійсним договору іпотеки від 31.10.2008р. на підставі статей 203, 215, 548 Цивільного кодексу України, статті 18 Закону України "Про іпотеку".

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що: спірний договір не містить таких істотних умов, як зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання, опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, а саме: даних про дійсну площу будівель під літерами "А", "З", "И", розташованих за адресою: АДРЕСА_1; договір підписано неуповноваженою особою; договір іпотеки є недійсним, оскільки додаткову угоду від 15.02.2008р. № 1 до кредитного договору (з відкриттям кредитної лінії) від 21.08.2007р. № 12/18-Кл-07, в забезпечення виконання якої укладався цей договір, було визнано недійсною в судовому порядку.

Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав обґрунтованими вказані доводи позивача та визнав недійсним договір іпотеки від 31.10.2008р., оскільки останній суперечить вимогам статей 6, 7, 18 Закону України "Про іпотеку".

Проте касаційна інстанція вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними.

Так згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника та несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

За приписами статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Так, визнаючи недійсним оспорюваний договір іпотеки, суди першої та апеляційної інстанцій вказали на невідповідність даних стосовно загальної площі будівель під літерами "А", "З", "И", зазначених в договорі іпотеки, відомостям, які містяться по цим об'єктам в реєстраційному посвідченні на об'єкти нерухомого майна, виданому 15.04.2004р. Тернопільським МБТІ.

Проте суди не надали жодної правової оцінки наявному в матеріалах справи витягу від 03.09.2008р. № 20100049 з реєстру прав власності на нерухоме майно (Т. 1 а.с. 189-190), на який також міститься посилання у договорі іпотеки. Так згідно з приміткою цього витягу за рахунок знесення будівель літ. "Г", "Д", "Е", "М", "Н" та перепланування будівель літ. "А", "З", "И" загальна площа будівель за адресою: АДРЕСА_1 зменшилась на 2 661,9 кв.м та становить 5 075,9 кв.м, а саме: будівля головного корпусу № 1 (літ. "А") загальною площею 914,0 кв.м, будівля головного корпусу № 2 (літ. "А`", "А``", "A```") загальною площею 1 065,8 кв.м, будівля складальної ділянки № 1 (літ. "З") загальною площею 374,1 кв.м, будівля складальної дільниці № 2 (літ. "Б", "Б`") загальною площею 1 100,6 кв.м, будівля слюсарно-механічного цеху (літ. "И") загальною площею 728,7 кв.м, будівля котельні (літ. "К") загальною площею 301,5 кв.м, будівля складу готової продукції (літ. "Л") загальною площею 591,2 кв.м.

За таких обставин, висновки судів про невідповідність опису предмета іпотеки вимогам пункту 3 частини 1 статті 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку" та неможливість у зв'язку з цим його ідентифікувати є передчасними, оскільки прийняті з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи.

Згідно з підпунктом 1.1.1 пункту 1.1, пунктом 1.5 спірного договору вказані у ньому будівлі та споруди і земельна ділянка разом складають предмет іпотеки, яка розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід'ємні від майна поліпшення, складові частини, внутрішні системи, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть у майбутньому.

Місцевий господарський суд в обґрунтування наявності підстав для задоволення позову зазначив, що в іпотеку банку було передано земельну ділянку (кадастровий номер 6110100000:02:0110038) площею 0,9953 га та сім будівель, які на ній розміщені, у той час, як на земельній ділянці знаходиться ще навіс складу готової продукції під літ. "С", який не увійшов до предмету іпотеки.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про іпотеку" якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

За приписами частини 5 статті 6 Закону України "Про іпотеку" якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), на якій вони розташовані.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку" нерухоме майно (нерухомість) - це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором (частина 4 статті 5 Закону України "Про іпотеку").

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не було перевірено статус навісу складу готової продукції під літ. "С", не було встановлено його індивідуальних ознак та характеристик, за якими його можливо ідентифікувати, та площу земельної ділянки, яку він займає, а також не з'ясовано, чи відноситься він за своїми ознаками до об'єктів нерухомості, зокрема будівель (споруд), чи може він вважатися приналежністю до іншого об'єкта нерухомого майна, яке було передано в іпотеку, та чи може у зв'язку з цим бути самостійним об'єктом нерухомості, який може бути переданий в іпотеку.

Під час розгляду даної справи суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що в іпотеку за спірним договором було передано земельну ділянку, яка за своїми індивідуальними ознаками (площа, реквізити правовстановлюючого документу (державного акта), кадастровий номер) не співпадає з індивідуальними ознаками земельної ділянки, щодо якої загальними зборами акціонерів ВАТ "Тернопільський механічний завод" від 14.12.2007р. приймалось рішення про передачу її в іпотеку.

Проте апеляційним судом при цьому не було належним чином досліджено та надано відповідної правової оцінки наявним в матеріалах справи державним актам на право власності на земельну ділянку від 15.02.2006р. серії ЯБ № 356282 та від 26.08.2008р. серії ЯЕ № 300999 (Т.1 а.с. 162-163). Так в державному акті серії ЯБ № 356282 на право власності на земельну ділянку площею 1,0634 га, кадастровий номер 6110100000:02:011:0021, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, вказано, що 08.07.2008р. за № 2931 посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0681 га на ім'я ОСОБА_9, з урахуванням якого 26.08.2008р. був виданий державний акт серії ЯЕ № 300999 на право власності на земельну ділянку площею 0,9953 га, кадастровий номер 6110100000020110038, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та була передана в іпотеку за оспорюваним договором. Відтак судом не було перевірено, чи співпадають за своїми межами та координатами вказані земельні ділянки за вирахуванням площі земельної ділянки, відчуженої за договором купівлі-продажу від 08.07.2008р. № 2931.

У свою чергу якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в силу пункту 4 статті 65 Господарського процесуального кодексу України в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали, притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. Крім того в разі потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, а також у разі здійснення оцінки наявних у справі доказів, які є взаємно суперечливими, господарським судом згідно зі статтею 41, пункту 5 статті 65 Господарського процесуального кодексу України може бути призначена відповідна судова експертиза, у тому числі з власної ініціативи.

Також визнаються передчасними висновки судів попередніх інстанцій стосовно відсутності в спірному договорі іпотеки такої істотної умови як зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання, з огляду на таке.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Отже, чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договорів, чинних на момент укладення іпотечного договору.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір повинен містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.

У статті 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що основне зобов'язання - це зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Відповідно до умов спірного договору іпотеки основне зобов'язання - це зобов'язання боржника за будь-яким з перелічених у цьому договорі основних договорів (разом та/або окремо), за яким (-и) боржник має зобов'язання та виконання яких в повному обсязі забезпечується іпотекою за цим договором. У свою чергу основним договором вважається генеральний договір на здійснення кредитних операцій від 15.08.2007р. № 12/05-Гд-07, за яким боржник має грошові зобов'язання перед іпотекодержателем з повернення кредиту в межах ліміту в сумі, що еквівалентна 7 827 500,00 грн., валюта - гривня, євро, долар, терміном повернення до 13.08.2010р., та виконання якого в повному обсязі забезпечується іпотекою за цим договором, зі змінами та доповненнями, викладеними в додатковій угоді від 15.02.2008р. № 1 до цього генерального договору.

Згідно з пунктом 1.3 договору іпотеки іпотекодавець та іпотекодержатель ознайомлені з усіма умовами основного (-их) договору (-ів), що обумовлюють основне зобов'язання, у тому числі стосовно зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання, забезпеченого цим договором. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов'язань, що забезпечуються іпотекою відповідно до цього договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру таких зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках, передбачених умовами договору (-ів), й обумовлюють основне зобов'язання. Сторони підтверджують, що іпотекою за цим договором забезпечується також і розмір зобов'язань, строк і порядок його виконання, який може бути змінено відповідно до умов вказаного основного (-их) договору (-ів), що обумовлюють основне зобов'язання.

Згідно з умовами генерального договору від 15.08.2007р. № 12/05-ГД-07 на здійснення кредитних операцій з урахуванням змін, внесених до нього додатковою угодою від 15.02.2008р. № 1, банк зобов'язується надавати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних у цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 7 827 500,00 грн., у порядку і на умовах, зазначених у цьому договорі. Умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформлюється додатковою угодою до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід'ємною частиною цього договору. Надання кредитних послуг здійснюється відповідно до термінів, передбачених індивідуальними угодами. Позичальник повинен виконати свої зобов'язання з повернення в повному обсязі використаної суми ліміту за цим договором не пізніше 13.08.2010р. і виконати всі зобов'язання, передбачені індивідуальними угодами в терміни, встановлені індивідуальними угодами, але в будь-якому випадку терміни виконання зобов'язань позичальника за індивідуальними угодами не повинні перевищувати термін, передбачений цим договором, якщо тільки не застосовується інший коротший термін виконання зобов'язань, встановлений цим договором та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

У межах генерального договору між відповідачами було укладено кредитний договір (з відкриттям кредитної лінії) від 21.08.2007р. № 12/18-Кл-07, згідно з умовами якого банк здійснює фінансування господарської діяльності позичальника шляхом кредитування на наступних умовах: вид кредитування - відновлювальна кредитна лінія, ліміт кредитної лінії - 1 550 000,00 доларів США, валюта кредиту - долар США, термін кредитної лінії - 36 місяців, дата видачі кредиту - з 21.08.2007р., дата погашення кредиту - 13.08.2010р., плата за користування кредитом - 12 процентів річних, ціль використання коштів кредитної лінії - рефінансування кредитів в "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 237 620 доларів США, поточні потреби та витрати, пов'язані з будівництвом і виробництвом. При цьому сторони визначили, що повернення кредиту здійснюється в тій валюті, в якій він був наданий шляхом перерахування коштів на кредитний рахунок. Повернення кредиту здійснюється в відповідно до узгодженого сторонами графіку, вказаному у договорі або додатку до нього, що є його невід'ємною частиною. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється позичальником самостійно в тій валюті, в якій був наданий кредит, шляхом перерахування коштів на рахунок. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно методом факт/факт, який передбачає використання фактичної кількості днів у місяці та році й фактично отриманої позичальником суми кредиту, починаючи з дня видачі кредиту включно та до дня повернення кредиту. Нарахування процентів за користування кредитом в поточному місяців по день, що передує останньому робочому дню місяця. При цьому сплата процентів здійснюється не пізніше 10-го числа наступного за звітним.

Отже, іпотечний договір містить посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання, а саме: генеральний договір на здійснення кредитних операцій від 15.08.2007р. № 12/05-ГД-07, умовами якого та укладеного в його межах кредитного договору (з відкриттям кредитної лінії) від 21.08.2007р. № 12/18-Кл-07 визначено зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання.

При цьому слід враховувати, що укладення іпотечного договору на забезпечення грошового зобов'язання, в якому визначено зміст і розмір основного зобов'язання, встановленого на підставі генерального договору про здійснення кредитування, що набрав чинності, та кредитних договорів, укладених у межах цього генерального договору, не суперечить частині 4 статті 3, частині 2 статті 7, пункту 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку".

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.11.2010р. у справах №№ 3-7гс10, 3-8гс10, 3-9гс10, 3-10гс10, 3-15гс10, 3-18гс10, 3-21гс10, 3-29гс10, від 22.11.2010р. у справах №№ 3-16гс10, 3-17гс10, 3-20гс10, 3-26гс10, 3-31гс10, 3-32гс10, від 29.11.2010р. у справах №№ 3-33гс10, 3-34гс10, 3-36гс10, 3-37гс10, 3-39гс10, 3-42гс10, 3-43гс10, 3-44гс10, від 06.12.2010р. у справі № 3-49гс10.

Отже, оспорюваний іпотечний договір містив істотні умови, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку", та забезпечував вимогу ВАТ "Універсал Банк" за чинним генеральним договором від 15.08.2007р. № 12/05-ГД-07 з урахуванням конкретного кредитного договору, який є його невід'ємною частиною, що не суперечить вимогам цього Закону.

Висновок судів попередніх інстанцій стосовно припинення чинності кредитного договору (з відкриттям кредитної лінії) від 21.08.2007р. № 12/18-Кл-07 на підставі пункту 2 додаткової угоди від 15.02.2008р. № 1 до генерального договору від 15.08.2007р. № 12/05-ГД-07 на здійснення кредитних операцій є безпідставним. Так в пункті 2 додаткової угоди № 1 від 15.02.2008 сторони погодили, що у зв'язку з доповненням генерального договору додатком № 1 чинність втрачають всі додатки до генерального договору, які були оформлені до укладення цієї додаткової угоди. Однак згідно з розділом "Терміни" генерального договору в редакції додаткової угоди від 15.02.2008р. № 1 кредитний договір від 21.08.2007р. № 12/18-Кл-07 є індивідуальною угодою, тобто додатковою угодою до генерального договору, що є невід'ємною його частиною, оформленою у формі окремої письмової угоди, в якій передбачено умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір, порядок та терміни сплати плати за кредитні послуги, а не додатком до цього генерального договору.

При цьому судами не було враховано, що відповідно до пункту 5 додаткової угоди від 15.02.2008р. № 1 інші умови генерального договору залишаються без змін і діють у частині, що не суперечить цій додатковій угоді.

Посилання ПАТ "Тернопільський електромеханічний завод" в обґрунтування позову на приписи статті 548 Цивільного кодексу України стосовно визнання недійсним договору іпотеки, з огляду на визнання недійсною додаткової угоди від 15.02.2008р. № 1 до кредитного договору віл 21.08.2007р. № 12/18-КЛ-07 за рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.05.2010р. у справі № 2/20-269, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010р., визнаються безпідставними. Оскільки визнання недійсною цієї угоди, яка згідно з пунктом 3 є невід'ємною частиною генерального договору, на підставі рішення суду, чинного на час прийняття оскаржуваних судових рішень, не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що спірний договір іпотеки підлягає визнанню недійсним у зв'язку з відсутністю рішення власника майна на передачу його в іпотеку, а також його підписанням особою, яка не мала повноважень на його укладення, визнаються передчасними, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За приписами статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (частина 1 статті 238 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, спірний договір від імені позивача підписано директором Воскових Олександром Миколайовичем, який діяв на підставі повноважень, визначених статутом, та протоколу від 28.02.2005. № 12 загальних звітно-виборних зборів товариства.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 161 Цивільного кодексу України виконавчий орган здійснює керівництво його поточною діяльністю акціонерного товариства, вирішує всі питання його діяльності, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства, та діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Згідно з пунктом 11.3 статуту ВАТ "Тернопільський електромеханічний завод" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до компетенції директора відноситься вирішення всіх питань поточної діяльності товариства, якщо вони не входять до виключної компетенції інших органів управління товариства. Зокрема директор: вправі без довіреності вчиняти фінансові та юридичні дії від імені товариства, розпоряджатися майном та коштами товариства у відповідності з чинним законодавством та цим статутом; діє від імені товариства, представляє його в установах, підприємствах, організаціях, укладає від імені товариства договори (угоди), вирішує питання, пов'язані з укладенням договорів (контрактів).

У пункті 10.2 статуту позивача (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що рішення щодо відчуження майна на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, визначеного за ринковою вартістю, приймаються більшістю у ѕ голосів, які беруть у участь у зборах.

Вказані положення статуту узгоджуються з приписами частини 2 статті 98 Цивільного кодексу України.

При цьому суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставину, що передача в іпотеку нерухомого майна не передбачає позбавлення іпотекодавця права власності на предмет іпотеки в момент укладення договору, а тому дійшли помилкового висновку, що передача позивачем нерухомості в іпотеку за кредитними зобов'язаннями є його відчуженням, і для цього необхідне рішення загальних зборів акціонерів товариства.

Крім того в статуті ВАТ "Тернопільський електромеханічний завод" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відсутні положення щодо обов'язкового прийняття загальними зборами товариства рішення про передачу майна в іпотеку.

Також визнаються безпідставними посилання судів на приписи частини 1 статті 6 Закону України "Про іпотеку", яка визначає, що у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку, оскільки у даному випадку власником нерухомого майна, переданого в іпотеку, є саме позивач, а не інші особи.

Згідно з пунктом "і" частини 5 статті 41 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до компетенції загальних зборів акціонерного товариства, належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку статуту ВАТ "ТЕМЗА" та не з'ясували, чи містить він положення стосовно наявності у загальних зборів товариства повноважень на затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, та чи передбачено ним суму договорів, понад яку ці договори підлягали б затвердженню загальними зборами товариства в силу статті 41 Закону України "Про господарські товариства".

При цьому слід зазначити, що сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним, якщо виконавчий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень (пункт 3.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Із встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається, що на чергових загальних зборах акціонерів ВАТ "Тернопільський електромеханічний завод", які відбулися 14.12.2007р., були прийняті рішення, оформлені протоколом № 14, про виступ Товариства в якості майнового поручителя Кооперативу "Союз", для чого, з метою забезпечення виконання зобов'язань останнього перед установою банку по кредитному договору, слід передати в іпотеку майно Товариства, а саме: земельну ділянку площею 1,0634 га (державний акт ЯБ № 356282), яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та адміністративні й виробничі об'єкти нерухомості, розташовані за цією адресою: будівля головного корпусу № 1 (літ. "А") загальною площею 914,0 кв.м, будівля головного корпусу № 2 (літ. "А`", "А``", "A```") загальною площею 1 065,8 кв.м, будівля складальної ділянки № 1 (літ. "З") загальною площею 374,1 кв.м, будівля слюсарно-механічного цеху (літ. "И") загальною площею 728,7 кв.м, будівля складальної дільниці № 2 (літ. "Б", "Б`") загальною площею 1 100,6 кв.м, будівля складу готової продукції (літ. "Л") загальною площею 591,2 кв.м., будівля котельні (літ. "К") загальною площею 301,5 кв.м, та уповноважити директора Товариства на укладення і підписання з установою банку договорів іпотеки на вказане майно.

За приписами частини 1 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Отже, черговими загальними зборами акціонерів ВАТ "Тернопільський електромеханічний завод" було прийнято рішення від 14.03.2008р. про передачу в іпотеку нерухомого майна позивача та уповноважено директора Товариства на укладення і підписання з установою банку договорів іпотеки на вказане майно.

Посилання судів попередніх інстанцій на те, що вказане рішення загальних зборів позивача від 14.12.2007р. припинило свою дію з моменту укладення договору від 27.06.2008р. про припинення договору іпотеки від 14.03.2008р., визнаються колегію суддів безпідставними, оскільки ці рішення були прийняті стосовно передачі в іпотеку майна позивача в забезпечення виконання Кооперативом "Союз" зобов'язань за кредитним договором і уповноваження у зв'язку з цим директора товариства на укладення і підписання договорів іпотеки на вказане майно, а не щодо укладення і підписання конкретного іпотечного договору від 14.03.2008р.

При цьому, зважаючи на викладені обставини, підлягають відхиленню посилання судів на пункт 12.5 статуту ВАТ "Тернопільський електромеханічний завод" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого наглядовій раді товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу, було надано повноваження приймати рішення про оформлення кредитних угод та договорів застави для їх забезпечення на суму, що не перевищує тридцять тисяч мінімальних заробітних плат, яка офіційно встановлена на момент прийняття рішення. Оскільки у даному випадку рішення стосовно виступу позивача в якості майнового поручителя Кооперативу "Союз", передачі в іпотеку нерухомого майна та уповноваження директора товариства на укладення і підписання договорів іпотеки було прийнято черговими загальними зборами акціонерів ВАТ "Тернопільський електромеханічний завод", які є вищим органом акціонерного товариства.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що з директором ВАТ "Тернопільський електромеханічний завод" Воскових О.М. було укладено контракт від 01.03.2005р. на строк з 01.03.2005р. по 01.09.2008р., після закінчення якого останнім було підписано спірний договір іпотеки, тобто за відсутності відповідних підстав та повноважень на це, що свідчить, на думку судів, про наявність підстав для визнання договору іпотеки недійсним.

За приписами частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У даному випадку судами не було встановлено, а позивачем не було доведено, що ВАТ "Універсал Банк" на момент укладення спірного договору знало чи за всіма обставинами не могло не знати про такі обмеження повноважень директора позивача на підписання цього договору.

Окрім цього суди попередніх інстанцій не були позбавлені можливості в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України витребувати від державного реєстратора реєстраційну справу ВАТ "Тернопільського електромеханічного заводу" та відповідні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно особи керівника та його повноважень станом на день вчинення оспорюваного правочину.

При цьому слід зазначити, що за приписами статті 18 Закону України "Про іпотеку" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

За приписами статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. У свою чергу настання передбачених статтею 241 Цивільного кодексу України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

У даному випадку судами попередніх інстанцій не з'ясовано питання щодо можливого схвалення позивачем, як юридичною особою, оспорюваного правочину відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України за наявності підстав вважати його вчиненим директором з перевищенням повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-2 - ПАТ "Універсал Банк" у відзиві на позовну заяву від 29.05.2013р. вих.№ 3156-юд (Т. 1 а.с. 109-114) було заявлено про застосування позовної давності у даному спорі.

У свою чергу позивач у письмових поясненнях (Т. 1 а.с. 140-141) заперечив проти доводів відповідача-2 про сплив позовної давності у даному випадку, оскільки він дізнався про порушення свого права 06.10.2010р. - дата набрання законної сили рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.05.2010р., яким було

визнано недійсною додаткову угоду від 15.02.2008р. № 1 до кредитного договору від 21.08.2007р. № 12/18-Кл-07.

З вказаними доводами позивача погодився і суд першої інстанції, відхиляючи заяву відповідача-2 про застосування позовної давності до вимог про визнання недійсним договору іпотеки від 31.10.2008р. Проте вказані висновки місцевого суду касаційна інстанція вважає передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

За приписами частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.05.2014р. № 6-7цс14, від 27.05.2014р. № 3-23гс14.

Місцевим судом під час розгляду справи не було достеменно визначено початкового моменту перебігу позовної давності, враховуючи не тільки безпосередню обізнаність позивача про факти порушення його прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

В оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій посилаються в якості преюдиційних на факти, встановлені в судових рішеннях, прийнятих у справах №№ 9/37/5022-640/2012, 2/20-269(14/103-1791), 1/87/5022-908/2012, 7/1/921-2/2013(4/1/5022-139/2012(3/25/5022-291/2011)). Проте вказані посилання є безпідставними, оскільки у даному випадку судами в порушення статті 35 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) в якості преюдиційних фактів була визнана здійснена іншими судами правова оцінка встановлених обставин і фактів.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення

спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів у частині розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки від 31.10.2008р. вказаним вимогам не відповідають.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, а тому дійшли передчасних висновків стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору іпотеки від 31.10.2008р.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення в частині розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки від 31.10.2008р. підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи у цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

У свою чергу в частині позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 27.06.2008р. № 2 до генерального договору на здійснення кредитних операцій від 15.08.2007р. № 12/05-ГД-07 касаційна інстанція погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій стосовно відсутності підстав для їх задоволення, оскільки позивач, звертаючись з позовом у цій частині, не довів суду наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, а також наявність факту порушення його прав та інтересів цією додатковою угодою, стороною якої він не являється. Відтак оскаржувані судові рішення у цій частині підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 05.06.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. у справі № 921/452/13-г/7 в частині задоволенні позову про визнання недійсним договору іпотеки від 31.10.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" та Відкритим акціонерним товариством Тернопільський електромеханічний завод", нотаріально посвідченого 31.10.2008р. приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу і зареєстрованого у реєстрі за номером 3803, скасувати з передачею справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

В іншій частині рішення господарського суду Тернопільської області від 05.06.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. у справі № 921/452/13-г/7 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова