КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2014 р. Справа№ 5011-1/5679-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Білецькому Л.І.

від позивача - Захаров О.В. (дов. №01210 від 13.01.2014 року),

від відповідача - не з`явились,

від третьої особи - Захаров О.В. (дов. №3791 від 24.09.2012 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року

у справі №5011-1/5679-2012 (суддя Мельник В.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна», м. Київ,

до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - «Klimasan Klim Sanayi ve Ticaret A.S.», Туреччина,

про стягнення 2 015 089,39 євро,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна» (надалі - ТОВ «Клімасан Україна», позивач у справі) подало до Господарського суду міста Києва позов до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі - ВАТ НАСК «Оранта», відповідач у справі) про стягнення 2 015 089,39 євро, з яких 2 010 132, 90 євро за неналежне виконання відповідачем умов договорів № 100706 від 18.11.2006 року і № 11/07S від 27.11.2007 року та 4 956,49 євро - 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2012 року №5011-1/5679-2012 на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третіх осіб, а саме приватну компанію з обмеженою відповідальністю «Діскавері Діджитал Лімітед» на стороні відповідача, та «Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S.» на стороні позивача.

10.12.2013 року позивач, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву про збільшення суми позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 010 132, 90 євро за неналежне виконання відповідачем умов договорів № 100706 від 18.11.2006 року та № 11/07S від 27.11.2007 року, 3 % річних у розмірі 106 729,79 євро.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі №5011-1/5679-2012 позов задоволено. Присуджено до стягнення ВАТ НАСК «Оранта» на користь ТОВ «Клімасан Україна» 30 292 702,80 грн. страхового відшкодування, що еквівалентно 2 010 132,90 євро (по офіційному курсу НБУ станом на 31.03.2014 року - 15,07 грн.), 1 608 417,94 грн. 3% річних, що еквівалентно 106 719,79 євро (по офіційному курсу НБУ станом на 31.03.2014 року - 15,07 грн.) та 65 640,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ВАТ НАСК «Оранта» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі №5011-1/5679-2012 та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, висновки суду, на думку скаржника, не відповідають обставинам справи. Скаржник посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення поставки товарів за жодним з контрактів поставки, що є підставою у відмові у виплаті страхового відшкодування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року у справі №5011-1/5679-2012 апеляційну скаргу ВАТ НАСК «Оранта» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі №5011-1/5679-2012 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 28.05.2014 року.

28.04.2014 року, через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, від позивача та третьої особи 2 надійшли письмові заперечення на апеляційну скарг, які долучені до матеріалів справи.

До початку судового засідання, через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 28.05.2014 року представники відповідача та третьої особи 1 не з'явились, третя особа 1 про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивача та третьої особи-2 в судовому засіданні 28.05.2014 року надав усні заперечення по суті апеляційної скарги, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила, що згідно офіційного документу №J339734 від 07.08.2012 року державного нотаріусу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії (т. 2, а.с. 149) підтверджено дані від 02.08.2012 року, викладені Реєстратором компаній Англії та Уельсу (т. 2, а.с. 150), згідно яких компанія «Діскавері Діджитал Лімітед» була ліквідована 17.07.2012 року. Колегією суддів не встановлено відомостей щодо правонаступництва компанії «Діскавері Діджитал Лімітед».

За таких обставин, на підставі ст.ст. 25, 27, 77, 80 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд апеляційної скарги на 11.06.2014 року та виключено третю особу, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватну компанію з обмеженою відповідальністю «Діскавері Діджитал Лімітед», зі складу учасників судового процесу у справі №5011-1/5679-2012.

04.06.2014 року, через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, від позивача та третьої особи надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 року склад колегії суддів у справі №5011-1/5679-2012 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року у справі №5011-1/5679-2012 апеляційну скаргу ВАТ НАСК «Оранта» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г.

В судовому засіданні 11.06.2014 року представники позивача та третьої особи надав усні заперечення по суті апеляційної скарги, просив колегію суддів залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Представник відповідача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, просив колегію суддів скасувати рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 11.06.2014 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів оголошено перерву до 18.06.2014 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року, у зв'язку із перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Агрикова О.В., судді: Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року апеляційну скаргу ВАТ НАСК «Оранта» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі №5011-1/5679-2012 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.

До початку судового засідання 18.06.2014 року, через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити представника в судовому засіданні. Крім того, відповідачем було подано клопотання про продовження процесуального розгляду справи.

В судовому засіданні 18.06.2014 року представник позивача та третьої особи заперечував проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, надав усні заперечення по суті апеляційної скарги, просив колегію суддів рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані суду докази, колегія суддів вирішила відмовити відповідачу у клопотанні про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Згідно із абз. 2 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011 року господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не наведено доказів неможливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника або неможливості розгляду справи без участі представника.

При цьому, відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів бере до уваги, що представником відповідача у судовому засіданні 11.06.2014 року були надані пояснення щодо апеляційної скарги.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, колегія суддів вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними в матеріалах справи документів.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Акціонерна компанія «Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S.» (продавець за договором), та приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Discovery Digital Limited» (покупець за договором), уклали контракти поставки № 100706 від 10.07.2006 року (т. 1 а.с. 16-25) (надалі - контракт № 100706) та №11/07S від 22.11.2007 року (т. 1 а.с. 29-40) (надалі - контракт №11/07S).

Відповідно до п. 1.1. вказаних контрактів, продавець продає, а покупець купує торгові морозильні ларі класу «Б» виробництва Турецької фірми Klimasan (надалі - товар ). Характеристика товару, що є предметом цього контракту, дана в п. 1.2., А також додатку 1 і таблиці № 1.

З матеріалів справи вбачається, що за контрактом №100706, з урахуванням додаткової угоди №1 до цього контракту від 17.08.2006 року (т. 1 а.с. 26-29), поставлено 10 005 штук ларів. Вартість товару, визначена у п.3 цього контракту, і становить (з урахуванням змін) 1 044 829,00 євро за весь товар.

За контрактом №11/07S було поставлено 4 000 штук ларів. Вартість товару, поставленого згідно контракту №11/07S, визначена у п. 3 цього контракту, і становить 1 110 500,00 євро за весь товар.

Поставка здійснювалась на умовах CIF Одеса згідно до ІНКОТЕРМС - 2000.

Розрахунки покупця із продавцем повинні були здійснюватись згідно графіків, затверджених у п. 4 відповідного договору, які передбачали розстрочення оплати ціни товару.

Судом першої інстанції було встановлено, що за контрактом №100706 покупець розрахувався частково - в сумі 170 000,00 євро.

З приводу решти неоплаченої продукції по контракту №100706, сторонами з приводу строків оплати були внесені зміни до п. 4 контракту, а саме: додатковою угодою №1 від 17.08.2006 року (т. 1 а.с. 43-46); додатковою угодою №3 від 24.04.2009 року та додатковою угодою №4 від 11.12.2009 року (т. 1 а.с. 50-52), якими оплата неоплаченої частини ціни товару відстрочувалась. З урахуванням всіх змін покупець зобов'язався сплатити ціну товару продавцеві із розстроченням згідно такого графіку: не пізніше 30.09.2011 року - 874 829,00 євро

Додатковою угодою №2 від 01.08.2007 року (т. 1 а.с. 47-49), до контракту поставки № 11/07S в частині строку оплати (п. 4 контракту) вносились зміни, якими неоплачена частина ціни збільшувалась, а її оплата - відстрочувалась. З урахуванням всіх цих змін покупець зобов'язався сплатити ціну товару продавцеві із розстроченням згідно такого графіку: не пізніше 30.09.2010 року 250 000,00 євро, не пізніше 30.09.2011 року - 108 652,00 євро та не пізніше 30.09.2012 року - 1 000 000,00 євро.

При цьому, відповідно до п. 4.1. додаткової угоди №2 до контракту №11/07S загальна сума товару збільшилася на суму штрафних санкцій у розмірі 250 000,00 євро.

З матеріалів справи вбачається, що продавець направив на адресу покупця лист від 07.12.2011 року (а.с. 58) з вимогою про погашення заборгованості за контрактом 11/07S в сумі 1 358 652,00 євро, але не пізніше 15.12.2011 року. Вказана вимога була отримана 12.12.2011 року та 14.12.2011 року, що підтверджується нотаріально посвідченими заявами службовця виконавчої служби на ім'я Семюєль Костело, підтвердженими апостилем (т. 1 а.с. 67-74). Однак Покупець своїх зобов'язань відповідно до цієї вимоги не виконав.

В свою чергу, 16.11.2006 року між Акціонерною компанією «Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S.» (страховик за договором) та ВАТ НАСК «Оранта» (страхувальник за договором) було укладено договори страхування фінансового ризику №100706 по контракту №100706 від 10.06.2006 року (т. 1 а.с. 116-129). (надалі - договір страхування №100706). А також, 27.12.2007 року сторонами було укладено договір страхування фінансового ризику №11/07S по контракту №11/07S від 22.07.2007 року (т. 1 а.с. 130-143) (надалі - договір страхування №11/07S).

Відповідно до п. 1.4. договорів страхування об'єктом страхування виступають майнові інтереси страхувальника, пов'язані з відшкодуванням йому шкоди, заподіяного внаслідок невиконання чи неналежного виконання покупцем умов контракту поставки щодо оплати поставленого страхувальником згідно Контракту товару. Копії контрактів поставки і доповнень до них є невід'ємною частиною договорів страхування.

Згідно із п. 1.6. договорів страхування, під страховим випадком розуміється несплата покупцем поставлених страхувальником товарів в сумі і строки, передбачені контрактом поставки і додатками до нього, в тому числі (відповідно до змін, внесених п. 1 додаткової угоди №5 від 22.12.2009 року (т.1 а.с.173-177) та п.1 додаткової угоди №2 від 22.12.2009 року (т. 1 а.с. 178-182)) - внаслідок припинення Покупця.

Пунктом 1.7 договорів страхування визначено, що страховик несе відповідальність за пряму матеріальну застраховану шкоду, заподіяну страхувальнику, під якою розуміється фактична сума поставленого згідно контракту поставки, але неоплаченого в строк товару. Страхова сума, встановлена договорами страхування, визначена у сталому показнику і залишається незмінною протягом всього строку дії відповідного договору страхування.

Відповідно до п. 1.12 договорів страхування безумовна франшиза становить 10% від будь-якої і всякої шкоди, що мав місце у зв'язку з несплатою кожного платежу, розмір і строки оплати якого передбачені контрактом поставки, але не може бути менше за 50 000,00 євро.

До договорів страхування вносились зміни щодо розміру страхової суми, розміру страхової премії, строку дії договору страхування. Страхова сума встановлювалась на весь період дії договору, і з урахуванням змін становить: за договором страхування №100706 - 1 184 829,00 євро (в редакції п. 1 додаткової угоди №4 (т. 1 а.с. 168) на період з 18.07.2006 року до 30.11.2011 року (в редакції п. 3 додаткова угода №5 від 22.12.2009 року до договору страхування №100706).

За договором страхування №11/07S - 1 358 652,00 євро на період з 27.12.2007 року до 30.11.2012 року (в редакції п. п. 3 та 4 додаткової угоди №2 від 22.12.2009 року).

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2010 року покупець не сплатив черговий платіж в сумі 250 000,00 євро згідно контракту №11/07S.

У зв'язку із несплатою платежу, Акціонерна компанія «Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S.» звернулася до страхувальника із заявою про настання страхового випадку від 24.11.2010 року (т. 1 а.с. 182), яка була отримана страхувальником 26.11.2010 року, про що свідчить квитанція кур'єрської служби (т. 1 а.с. 184).

Листом вих. №08-02-11/29464 від 24.12.2010 року (т. 1 а.с. 185) страхувальник повідомив, що через ненадання заяви про настання страхового випадку та недоведеність настання страхового випадку страхувальник не може розпочати процедуру врегулювання даної події як страхового випадку.

28.12.2010 року вих. №13217 страхувальник отримав лист від Акціонерної компанії «Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S.» з вимогою про розгляд попереднього листа в якості заяви про настання страхового випадку.

У відповідь на цей лист відповідач листом №01-01/321 від 12.01.2011 року (т.1 а.с. 190) відмовив у виплаті страхового відшкодування Акціонерній компанії «Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S.».

30.09.2011 року покупець не сплатив черговий платіж в сумі 108 652,00 євро за контрактом №11/07S з урахуванням змін, а також - в сумі 874 829.00 євро, за контрактом №100706.

Вважаючи цю подію страховим випадком, продавець акціонерна компанія «Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S» повідомив про неї відповідача заявами про настання страхового випадку від 28.11.2011 року (т. 1 а.с. 193, 196), на суму 108 652,00 євро за договором №11/07S та на суму 874 829,00 євро за договором №100706/18.

Страхувальник листами вих. 308-02/33383 від 02.12.2011 року (т. 1 а.с. 194-195) та вих. №08-02/33384 від 02.12.2011 року (т. 1 а.с. 197) відмовив у виплаті страхового відшкодування за заявленими подіями.

Керуючись ст. 512 Цивільного кодексу України, продавець Акціонерна компанія «Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S» передала права вимоги страхового відшкодування ТОВ «Клімасан Україна» уклавши з останнім договір про відступлення права вимоги № 05-122 від 05.03.2012 року (т.1 а.с. 202-208) за договором страхування №100706 в сумі 787 346,10 євро та договір про відступлення права вимоги № 05-121 від 05.03.2012 року (т.1 209-214) за договором страхування № 11/07S в сумі 122 2786,80 євро.

12.04.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. №578/42/09-8 (т. 1 а.с. 222) сплатити страхове відшкодування за договорами страхування № 100706 та № 11/07S, повідомляючи про те, що він є новим кредитором, і вимагаючи сплатити страхове відшкодування. Вказану вимогу було отримано відповідачем 13.04.2012 року за вхід. №1-03/711. Проте відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами страхування № 100706 та № 11/07S, у зв'язку з чим позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Позивачем заявлено до стягнення 2 116 862,69 євро, в тому числі 2 010 132,10 євро страхового відшкодування за договорами страхування та 106 729,79 євро 3% річних.

Проаналізувавши рішення Господарського суду міста Києва, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та істотні для справи обставини підтверджено вказаними доказами, у зв'язку з цим колегія суддів вирішила рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на наступне.

Договір страхування зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» і іншими нормативно - правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується з статтею 979 Цивільного кодексу України, якою унормовано, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В статті 983 Цивільного кодексу України врегульовано, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Судом першої інстанції було встановлено, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що третьою особою було оплачено страхові платежі у повному обсязі, а саме: за договором страхування №100706 на суму 65 119,05 євро та за договором страхування №11/07S на суму 66 750,57 євро. Вказані факти встановлені постановами Київського апеляційного господарського суду у справах № 910/9060/13 від 06.11.2013 року (т. 3 а.с. 14-18) і № 910/9067/13 від 06.11.2013 року (т. 3 а.с. 50-54).

Відповідно до ст. 988 Цивільного кодексу України, страхова виплата за договором майнового страхування не може перевищувати розміру реальних збитків, і здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

З цього слідує, що відповідач, укладаючи додаткову угоду до договору страхування №11/07S, оцінив вартість застрахованого майна в 1 358 652,00 євро, оскільки саме такий розмір страхової суми встановлено договором сторін.

Оскільки на момент укладення договору договірна ціна поставленого товару після її зміни була відома відповідачу та відповідач погодився з таким розміром ціни, встановивши такий самий розмір страхової суми, нарахував позивачеві страхову премію шляхом застосування страхового тарифу саме до цієї страхової суми, отримав страхову премію і не повернув її, то заперечення відповідача з приводу розміру ціни колегією суддів не приймаються, оскільки вони безпідставні та необґрунтовані.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

Відповідно до п. 1.6 договору страхування під страховим випадком розуміється неоплата покупцем поставлених страхувальником товарів в сумі і строки, передбачені контрактом і додатками до нього.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому згідно ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 4 Закону України «Про страхування» та статті 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 982 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Постановою № 910/9060/13 від 06.11.2013 року залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції, яким було відмовлено ВАТ НАСК «Оранта» у задоволенні позову до ТОВ «Клімасан Україна» і до акціонерного товариства «Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S» про визнання недійсними договору страхування №100706 та додаткових угод до нього.

Також, постанову Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/9067/13 від 06.11.2013 року, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції, яким ВАТ НАСК «Оранта» відмовлено у задоволенні позову до ТОВ «Клімасан Україна» і до акціонерного товариства «Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S» про визнання недійсними договору страхування №11/07S та додаткових угод до нього.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що станом на день розгляду справи договори страхування є чинними.

Колегія суддів дослідивши контракт поставки № 11/07S зазначає, що сторони цього контракту врегулювали на власний розсуд свої відносини в частині права кредитора за комерційним кредитом вимагати дострокової оплати неоплаченої частини ціни поставленого товару в разі прострочення боржника, передбаченого ст. 1050 Цивільного кодексу України. З цього слідує, що зазначене право кредитора належить до змісту договору контракту поставки №11/07S, а його порушення з боку покупця є страховим випадком згідно договору страхування №11/07S.

Відповідно до п. 1.9 договору страхування №11/07S (в редакції додаткової угоди №2 від 22.12.2009 року) відповідач несе відповідальність в межах страхової суми 1 358 652,00 євро протягом всього строку дії договору страхування. Це свідчить, що відповідач прийняв на себе ризик того, що у продавця настануть збитки в сумі не більше за 1 358 652,00 євро у будь-який день з 27.12.2007 року (але не раніше оплати страхової премії) до 30.11.2012 року. За ризик саме в цьому розмірі відповідач нарахував страхову премію продавцеві згідно рахунка-фактури №5 від 25.12.2009 року (т.1 а.с. 201).

Також, колегія суддів зазначає, що покупець виконав зобов'язання в частині 170 000,00 євро. Ціна договору в цій частині сторонами не переглядалась, а вимоги ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України - не порушувались. У той же час, зобов'язання покупця в частині 1 108 652,00 євро за контрактом №11\07S залишились невиконаними. Оскільки вимоги ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України не стосуються невиконаних зобов'язань, то і ціна обладнання, зобов'язання з оплати якої не були виконані у частині 1 108 652,00 євро, була сторонами змінена в бік збільшення на 250 000,00 євро, тобто до 1 358 652 євро за взаємною згодою і без порушень ст. 632 Цивільного кодексу України.

Права вимагати страхове відшкодування за договорами страхування фінансових ризиків №100706 і 11/07S перейшли до позивача на підставі договорів від 05.03.2012 року про відступлення права вимоги № 05-122 і №05-121. За цими договорами до позивача передане право вимагати і отримати страхове відшкодування, належне: згідно договору страхування №100706 - в сумі 787 346,10 євро (договір відступлення №05-122); згідно договору страхування №11/07S - в сумі 1 222 786,80 євро (договір відступлення №05-121).

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта. Такі умови встановлені також частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування», якою передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з приводку того, що як третя особа так и позивач належним чином повідомляли відповідача про страхові випадки, докази чого наявні в матеріалах справи.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Колегія суддів проаналізувавши матеріали справи дійшла до висновку, що у ВАТ НАСК «Оранта» не було підстав відмовляти у виплаті страхового відшкодування позивачу за договорами страхування №100706 розмірі 787346,10 євро та №11/07S у розмірі 1 222 786,80 євро (згідно із розрахунком суду першої інстанції).

Твердження відповідача, які були викладені в апеляційній скарзі та були предметом розгляду судом першої інстанції, з приводу того, що в матеріалах справи відсутні докази постачання третьою особою продукції, що є підставою у відмові у виплаті страхового відшкодування, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи наявні докази фактичного здійснення поставки товарів за контрактами купівлі-продажу, а саме - коносаментів, які підтверджують вручення перевізникові товарів, відправлених за встановленою у контрактах поставки адресою на умовах CIF - Інкотермс 2000 (т. 4 а.с. 4-227).

При цьому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу того, що відповідач в супереч ст. ст. 33 та 34 не надав належних та допустимих доказів, які б спростували позовні вимоги позивача.

Крім того позивачем заявлено до стягнення 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання, з приводу чого колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умов наведених вище, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлена сума 3% річних у розмірі 106 719,79 євро підлягаю задоволенню у повному обсязі. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок 3% річних, здійснений позивачем та прийнятий місцевим господарським судом, та встановлено його арифметичну правильність.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі №5011-1/5679-2012.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі №5011-1/5679-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі №5011-1/5679-2012 залишити без змін.

3. Справу №5011-1/5679-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз