ЄУН 267/6672/13-ц
Справа №2/267/215/14
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2014 року Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Колієва С.А.
при секретарі Забавської Т.О.
за участю представника позивача ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування нерухомим майном та виселення з жилого приміщення, -
В С Т А Н О В И В:
До Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області звернулася ОСОБА_1 з позовом в якому просила усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним їй на праві власності жилим будинком шляхом виселення з нього ОСОБА_2 без надання іншого жилого приміщення. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить їй на праві власності. У даному домоволодінні окрім неї зареєстрований і проживає її колишній чоловік - ОСОБА_2, шлюб з яким був розірваний 25.121998 року. З часу розірвання шлюбу вони перестали вести спільне господарство, проте залишилися проживати у цьому приміщенні. Відповідач у справі постійно зловживає спиртними напоями, влаштовує сварки, принижує їхнього сина нецензурною лайкою, погрожує фізичною розправою, чим створює неможливі умови спільного проживання. Крім того, відповідач тривалий час відбував покарання за вироком суду за навмисне вбивство, у зв'язку з чим погрози, які висловлює відповідач вона сприймає реально. З цих приводів вона неодноразово зверталася до міліції. Також вона неодноразово просила відповідача знятися з реєстрації з спірного будинку, оскільки бажає, як його власник, розпорядитися ним, проте відповідач цього не робить. За таких обставин, вважає, що відповідачем порушуються її права як власника домоволодіння на вільне користування та розпорядження ним, у зв'язку чим просила суд усунути такі перешкоди шляхом виселення останнього з належного їй будинку.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала та пояснила суду, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу вони спільно придбали будинок АДРЕСА_1. Таким чином їй та відповідачу належав вказаний будинок у рівних частках по ? частині кожному, що було підтверджено свідоцтвом про право власності, яке було видане 06.11.1993 року державним нотаріусом. 22.11.1993 року відповідач подарував їй належну тому половину спірного будинку (дарування було оформлено нотаріально) і вона стала та на даний час є єдиною власницею цього домоволодіння. 26.12.1998 року шлюб між нею та ОСОБА_2 був розірваний. У 2007 році, після того як відповідач повернувся з місць відбування покарання, вона прописала останнього у цьому будинку. З того часу між нею та відповідачем часто виникають сварки: ОСОБА_2 часто приходить п'яний, провокує та влаштовує бійки, погрожує. З цього приводу вона неодноразово зверталася до міліції, проте на її виклики співробітники міліції лише раз приїжджали на виклик, та відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності. Також вказала, що її син страждає на психічний розлад та ті сварки які влаштовує відповідач негативно відображаються на стані його здоров'я. Просила виселити відповідача з належного їй будинку, оскільки відповідач своєю поведінкою створює умови які унеможливлюють їх спільне проживання.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Вказав, що він дійсно перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою, який був розірваний у 1998 році. У спірному помешканні він був зареєстрований з 1991 року, з часу придбання цього будинку, після чого, у зв'язку з тим, що його будо засуджено до позбавлення волі він був виписаний з будинку. У 2007 році він звільнився з місця відбування покарання та знову прописався у спірному будинку, та позивач проти цього не заперечувала. Визнав, що дійсно між ним та позивачкою на побутовому підґрунті часто виникають сварки (він висловлює останній претензії з приводу неналежного догляду за будинком (остання не прибирає у будинку)). Ці сварки виражалися у скандалах, проте бійок між ними не було. Крім того позивачка також декілька разів з'являлася у нетверезому стані у зв'язку чим між ними також виникали сварки. Також пояснив, що у зв'язку зі сварками до нього один раз приїжджала міліція, після чого був складений протокол про адміністративне правопорушення та судом він був підданий адміністративному стягненню. Після цього він сварки не влаштовував, до міліції не притягувався та взагалі став переважно проживати в іншому будинку. Крім того, просив врахувати, що він має право проживати у даному будинку.
Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
В судовому засіданні встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності виданим державним нотаріусом П'ятої Макіївської державної нотаріальної контори від 06.11.1993 року (відповідно до якого за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на ? частину вказаного домоволодіння) та договором дарування від 22.11.1993 року, посвідченими державним нотаріусом П'ятої Макіївської державної нотаріальної контори (відповідно до якого належну ОСОБА_2 ? частину вказаного домоволодіння останній подарував ОСОБА_1). Вказаний договір дарування на даний час не визнаний недійсним та є чинним.
Також в судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 25 грудня 1998 року, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1, видане відділом РАГС Гірницького району м. Макіївки.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 пояснив суду, що сторони у справі є його батьки та він проживає у АДРЕСА_2. Разом з ним у будинку проживають його мати та батько, які на даний час розлучені. Батько часто влаштовує сварки, кричить та ображає його і мати та з цих приводів мати зверталася до міліції. На даний час батько пішов з будинку та проживає в іншому місці, проте його речі залишилися у них.
Згідно наданої домової книги встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 28 квітня 1990 року.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Як встановлено із позовної заяви та наданих позивачем пояснень, остання просить виселити відповідача з тих підстав, що останній створює умови, які унеможливлюють спільне проживання (часто влаштовує сварки, погрожує тощо).
Порядок виселення членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) визначений ст.157 ЖК України відповідно до приписів якої членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Згідно з ч.1 ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне (три і більше разів) порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Під заходами впливу маються на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.
В якості доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем вказувалося, що вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів з відповідними заявами на поведінку відповідача.
Згідно даної відповіді начальника Гірницького РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області встановлено, що до Гірницького райвідділу міліції ОСОБА_1 тричі (22.07.2013 року, 24.08.2013 року та 13.09.2013 року) зверталася з заявами з приводу прийняття заходів до її колишнього чоловіка.
З оглянутих матеріалів розгулу вказаних звернень ОСОБА_1 встановлено, що двічі з приводу її заяв були винесені висновки: від 22.07.2013 року (матеріали зареєстровані в ЖЕУ №6171 від 22.07.2013 року) та від 25.08.2013 року (матеріал зареєстрований в ЖЕУ за № 6357 від 24.08.2013 року) про те, що фактів вчинення кримінального правопорушення у викладених ОСОБА_1 в її заявах обставинах, виявлено не було. При цьому як вбачається з оглянутих матеріалів ОСОБА_2 взагалі при розгляді цих заяв до міліції не викликався, пояснення від нього не відбиралися, та жодних заходів впливу (письмових попереджень чи усних зауважень, які б оформлювалися відповідним чином) не застосовувалося.
Лише за результатами розгляду зави ОСОБА_1 від 13.09.2013 року був складений протокол про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду якого постановою судді Гірницького районного суду м. Макіївки від 07.10.2013 року ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 сти.173-2 КУпАП (вчинення насильства у сім'ї) та підданий адміністративному стягненню у виді 51 гривні.
При цьому суд звертає свою увагу на те, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення 12 вересня 2013 року, посилаючись на те, що останній систематичним порушенням правил співжиття робить неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі, що підтверджено наступними доказами.
Проте суду не надано доказів, що до ОСОБА_2 на протязі календарного року перед зверненням до суду з позовом про його виселення, вживалися заходи попередження або громадського впливу. Крім того, суду не представлено належних доказів, що відповідач систематично руйнує чи псує жиле приміщення, або використовує його не за призначенням. Також позивачем не зазначено, в чому саме полягає чинення перешкод з боку відповідача. З урахуванням приписів діючого законодавства, яким регламентується можливість виселення особи з займаного ним жилого приміщення, у розпорядженні належним останній жилим будинком, та не надано доказів на підтвердження цих обставин.
З огляду на встановлені обставини, на переконання суду, позивачем не представлено належних доказів, на підтвердження обставин, з якими, відповідно до ст. 116 ЖК України. закон пов'язує можливість виселення особи з займаного ним житла, у зв'язку з чим у позові слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 116, 150, 157 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування нерухомим майном та виселення з жилого приміщення залишити без задоволення.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: