ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

20 грудня 2006 року                                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого                                 Кобилянського М.Г.

судді-доповідача                               Гуріна М.І.

суддів                                                 Амєліна С.Є.

Ліпського Д.В.

Мироненка О.В.

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 26.02.2004 року у справі № 2-4677/03 за скаргою ОСОБА_1 про оскарження дій управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька щодо призначення пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про оскарження дій управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька щодо призначення пенсії відповідно до частини першої статті 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Рішенням Київського районного суду міста Донецька від 13.11.2003 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 26.02.2004 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до Закону України “Про загальний військовий обов'язок і військову службу”, час проходження військової служби зараховується в загальний стаж, стаж роботи за спеціальністю, а також в стаж державної служби.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Закони України “Про загальний військовий обов'язок і військову службу”, “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не передбачають зарахування часу військової служби в пільговий стаж.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, заявник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 26.02.2004 року, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька заявнику відмовлено в призначенні пенсії на підставі частини першої статті 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, оскільки комісія з призначення пенсії взяла до уваги пільговий стаж заявника - 23 роки 01 місяць 05 днів, а на думку заявника повинна була включити в пільговий стаж час перебування на військовій службі, з врахуванням якого цей стаж складає 25 років 27 днів.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

З копії трудової книжки заявника вбачається, що пільговий стаж заявника становить 23 роки 01 місяць 05 днів.

А час служби в армії, на яку посилається заявник, як на підставу призначення йому пенсії на пільгових умовах, повинна бути зарахована в загальний трудовий стаж, як того вимагають Закони України “Про загальний військовий обов'язок і військову службу”, “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, але не може бути зарахована в пільговий стаж, який дає право на пенсію відповідно до частини першої статті 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія прийшла до висновку, що підстави для скасування рішень та призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і залишає судові рішення без змін при попередньому розгляді справи.

Керуючись ст. ст. 220¹, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення апеляційного суду Донецької області від 26.02.2004 року у справі № 2-4677/03 залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                                              М.І. Гурін