УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            15 січня  2009 р.                                                                  м. Івано-Франківськ

            Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду                  Івано-Франківської області в складі:

            головуючої                           Мелінишин Г.П.,

            суддів                                     Вакарук В.М., Меленко О.Є.,

            секретаря                             Семків З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Струпківської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним  рішення ради, дотримання добросусідства та встановлення меж земельної ділянки за апеляційною скаргою  ОСОБА_3. в інтересах ОСОБА_1. на рішення Коломийського міськрайонного суду від 17.11.2008р., -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Коломийського міськрайонного суду  від 17.11.2008 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1. до Струпківської сільської ради,ОСОБА_2  про визнання незаконним  рішення ради  від 13.01.2005 р. в частині вирішення спору про межу земельних ділянок, дотримання добросусідства та встановлення межі земельної ділянки.

На дане рішення представник ОСОБА_1.-ОСОБА_3.  подав апеляційну скаргу. Зазначає, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.  Відмовляючи  йому  в  задоволені  позову суд  прийшов до  висновку, що   відповідач

користується земельною ділянкою на підставі рішення виконкому Струпківської      сільської

ради  від  24.03.1994 р.  та  що межа  між їхніми господарствами   проходить      згідно   плану

забудови і викопіровки з плану встановлення меж.  Однак   такий    висновок   не відповідає

________________________________________________________________________________Справа № 22-ц-91/2009р.                                   Головуючий у 1 інстанції  Максим»юк Р.Ю.

Категорія 33                                                        Доповідач Мелінишин Г.П.

матеріалам справи.  Вказане рішення ради  відсутнє,  а згідно рішення виконкому від 28.04. 1994 р. щодо дозволу на будівництво відповідачем житлового будинку конкретний розмір земельної ділянки не зазначено взагалі.  Суд вважав, що позивач провів самочинне будівництво свого житлового будинку,через що межа  між господарствами  сторін проходить по стіні будинку.  При цьому суд не дав належної правової оцінки рішенню ради від 19.02.1970 р.  щодо надання йому дозволу на будівництво житлового будинку  згідно плану забудови села та  надання йому  для цього земельної ділянки розміром 0,10 га на підставі правління колгоспу «Україна» від 27.05.1972 р.  А тому не він, а відповідач  провів будівництво житлового будинку з порушенням встановлених правил і ДБН, в зв»язку з чим він позбавлений можливості обслуговування житлового будинку.  Не враховано судом також і тієї обставини, що розмір земельної ділянки відповідача збільшився, а його позивача - зменшився, що підтверджується відповідним актом та схемою земельних ділянок.  Посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просив рішення скасувати, ухвалити  нове рішення, яким  його позов задовольнити.

  ОСОБА_2., його представники ОСОБА_4. та ОСОБА_5.доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що  апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до  ст. ст.106,107 ЗК України  власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки  сприяння встановленню  твердих меж, а також відновленню межових знаків  у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. При цьому основою для відновлення меж є  дані земельно-кадастрової документації, а у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням  земельної ділянки.

Судом з”ясовано, що позивачОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2. є суміжними землекористувачами, з приводу чого між ними  протягом тривалого часу існує спір. Зокрема, відповідачу надано в користування   земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1

З матеріалів справи вбачається, що будівництво  цього будинку та інших господарських споруд ОСОБА_2. здійснив відповідно до виготовленого будівельного паспорта,плану забудови та викопіровки з плану встановлення меж.Вказаною документацією підтверджено, що  задня стіна будинку позивача  повинна знаходитись  на межі між господарствами сторін.

Натомість позивач з порушенням ДБН і правил здійснив будівництво житлового будинку  на  межі земельної ділянки.  Наслідком такого порушення і є проходження межі земельної ділянки по стіні його будинку.  Наведені обставини підтверджуються, зокрема, частково поясненнями самого позивача, представника відповідача,  спеціаліста ОСОБА_6 поясненнями свідківОСОБА_7., ОСОБА_8.,   матеріалами перевірки інспекції  архітектурно-будівельного контролю № 11/71 від 02.11.2002 р. та ін.

При вирішенні даного спору земельною комісією 24.12.2003 р. повноважень було встановлено  відсутність  порушення відповідачем земельних прав ОСОБА_1.,  в т.ч. правил добросусідства,  наявність межових знаків  між їхніми  земельними ділянками у вигляді дерев»яної огорожі, яка встановлена самим позивачем.

 На підставі  цього та в  межах  своєї компетенції  Струпківською сільською радою і прийнято оскаржуване рішення, яке відповідає вимогам закону і будь-яких прав та інтересів позивача не порушує. 

З врахуванням наведених обставин суд прийшов до правильного висновку, що  позовні вимоги ОСОБА_1. є безпідставними, а тому обґрунтовано відмовив в їх задоволенні.

Посилання  апелянта на зменшення розміру його земельної ділянки   саме через порушення відповідачем межових знаків не заслуговує на увагу і спростовується об»єктивними доказами.

Колегія суддів приходить до висновку, що справа судом першої інстанції розглянута повно і об”єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а  тому підстав для її задоволення колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст.  218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 17 листопада 2008 року залишити без зміни.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня  набрання нею законної сили.

Головуючий:                                                                                              Г.П. Мелінишин

Судді:                                                                                                           В. М. Вакарук

                                                                                                                      О. Є. Меленко