УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2009 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.,
суддів Вакарук В.М., Меленко О.Є.,
секретаря Юрків І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Івано-Франківської обласної дирекції НАСК «Оранта» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 20 листопада 2008 р.,-
в с т а н о в и в:
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 20.11.2008 р. задоволено позов Івано-Франківської обласної дирекції НАСК «Оранта» та стягнуто на її користь з ОСОБА_1 23695 грн. 71 коп. матеріальної шкоди та 267 грн. судових витрат.
На дане рішення ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу. Зазначає, що судом неповно з»ясовано всі обставини справи,які мають значення для правильного її вирішення, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, викладені в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Задовольняючи позов та стягуючи на користь позивача 23695 грн. 71 коп. страхового відшкодування , суд не врахував, що розрахунок розміру цього відшкодування проведений з порушенням п.9.1.9. Договору страхування не експертом-автотоварознавцем, а представником страхової компанії-керівником центру врегулювання збитків. Вказаний у
висновку дослідження аварійного комісара ОСОБА_2 розмір збитків є завищеним, що підтверджується висновком судової автотоварознавчої експертизи і згідно якого вартість
________________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-109/2009р. Головуючий у I інстанції Якимів Р.В.
Категорія 30 Доповідач Мелінишин Г.П.
матеріальної шкоди, завданої ТзОВ «555» в результаті ДТП становить без врахування втрати товарної вартості автомобіля 20847 грн.41 коп. Однак суд цьому доказу не дав правильної юридичної оцінки. Крім того, судом не було з»ясовано чи мав місце взагалі страховий випадок і чи підлягало до виплати позивачем страхове відшкодування, оскільки як встановлено ДТП сталася не при виконанні трудових обов»язків. В зв»язку з цим його представник заявляв клопотання про виклик в судове засідання директора ТзОВ ОСОБА_3., який керував автомобілем, однак суд безпідставно відмовив в задоволенні цього клопотання. Посилаючись на зазначені обставини просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1. доводи скарги підтримав з наведених в ній мотивів.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник чи інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом встановлено, що 19.08.2006 р. на автодорозі Жидачів-Калуш в с. Млинська Жидачівського р-ну Львівської області відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої зазнав пошкоджень автомобіль марки «Тойота Кемрі»,НОМЕР_1, що належить ТзОВ «555». Винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.. 124 КУпАП визнано ОСОБА_1, що підтверджується відповідною постановою.
Як вбачається з матеріалів справи між НАСК «Оранта» та ТзОВ «555» 25.05.2005 р. було укладено договір страхування заставлених транспортних засобів- автомобіля марки «Тойота Кемрі», д.НОМЕР_1. Згідно п.3.1 вказаного договору передбачено страхування, зокрема і від страхового випадку, пов”язаного із пошкодженням транспортного засобу внаслідок ДТП. Виходячи з умов договору, страхового акту № 18 від 20.09.2006 р. та розрахунку суми страхового відшкодування, проведеного на підставі цього акту, страховик виплатив 20.11.2006 р. власнику транспортного засобу страхове відшкодування в розмірі фактично завданих збитків на суму 23695 грн.71 коп.
З врахуванням наведених обставин суд прийшов до правильного висновку, що вказана сума в порядку регресу повинна бути стягнута з ОСОБА_1 як особи, що відповідальна за завдані збитки.
Твердження апелянта про те, що судом при вирішенні даного спору неповно з»ясовано обставини справи, зокрема щодо наявності страхового випадку та визначення розміру страхового відшкодування, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи. На умовах, визначених договором страхування, страхувальником подано документи,що підтверджують страховий випадок, у встановлені строки пред»явлено для огляду пошкоджений транспортний засіб, сторонами погоджено проведення досліджень пошкоджень автомобіля спеціалістом і такі проведені особою, що мала на те відповідні повноваження.
Колегія суддів приходить до висновку, що справа судом першої інстанції розглянута повно і об”єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 218,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Калуського міськрайонного суду від 20 листопада 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді апеляційного суду: Г.П. Мелінишин В.М. Вакарук
О.Є.Меленко