УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/20358/13-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д.В.
Категорія 19 Доповідач Борисюк Р. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.
суддів Галацевич О.М., Матюшенка І.В.
з участю секретаря
судового засідання Ходаківської О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Житомирської обласної дирекції, третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про розірвання договору іпотеки та виключення запису про реєстрацію обтяження,
за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 березня 2014 року, -
в с т а н о в и л а :
У грудні 2013 року позивачі звернулись з даним позовом, в якому просили припинити договір іпотеки укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Житомирської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу ОСОБА_6 09 квітня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за №6583.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 08 квітня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Житомирської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту в сумі 122 000 дол. США терміном до 07.04.2028 року зі сплатою 13,00% річних за користування кредитними коштами. 09 квітня 2008 року з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язання, між позивачами, ОСОБА_5 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виступили поручителями позичальника та надали в заставу майно, яке належить їм на праві власності, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та садовий будинок № НОМЕР_1, що знаходиться на території садового товариства «Політехнік» (СТ «Соколовське») Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
06 березня 2012 року Богунським районним судом було ухвалено рішення про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_5, яке набрало законної сили 19.03.2012 року. Позивачі зазначають, що при зверненні до відповідача про виключення з Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про реєстрацію обтяження квартири та садового будинку, їм було відмовлено. Вважають, що оскільки рішенням Богунського районного суду м. Житомира був розірваний кредитний договір, то основне зобов'язання припиняється з моменту вступу рішення в законну силу.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, представник позивачів подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Зазначає, що дане рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Зокрема, після ухвалення судового рішення від 06.03.2012 року про розірвання кредитних договорів, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» протягом шести місяців не звертався до поручителя з вимогою виконання основного зобов'язання, а тому наявні підстави для розірвання договору іпотеки та виключення запису про реєстрацію обтяження.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон) встановлено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. (ч.5 ст. 3, ст. 17 Закону).
Відповідно до положень ст. 33 цього Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, якою передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.04.2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №014/0848/81/131968, відповідно до якого кредитор надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 122 000 доларів США на строк до 07.04.2028 року, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісію згідно умов Договору та Тарифів Кредитора. За користування кредитом позичальник зобов'язався сплачувати кредитору плату у вигляді процентів за процентною ставкою 13,00% річних (а.с.6-8).
В забезпечення вимог кредитора, що витікають із вказаного кредитного договору, а також додаткових угод між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які виступають майновими поручителями, та ОСОБА_5 09.04.2008 року був укладений договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно.
Так, вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з характеру правовідносин сторін та змісту норм статей 598, 599, 653 ЦК України, в яких законодавець розрізняє поняття «розірвання договору», з одного боку, і «припинення зобов'язання», з іншого боку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розірвання кредитного договору не припиняє кредитні зобов'язання боржника, у рамках якого боржник зобов'язаний повернути суму кредиту, сплатити проценти та пеню за порушення строків виконання зобов'язання, оскільки кредитне зобов'язання належить вважати припиненим не з моменту набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору, а з моменту виконання позичальником усіх обов'язків перед банком, які складають зміст цього зобов'язання.
Такий висновок суду є обґрунтованим, він узгоджується з нормами закону, що регулюють спірні правовідносини та встановленими судом обставинами справи.
Вимогами ч.2 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В апеляційній скарзі представник позивачів посилається на те, що строком виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором є 30 червня 2012 року, тобто тоді, коли набрало законної сили судове рішення від 06.03.2012 року за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 Враховуючи, що до 30.01.2013 року (протягом шести місяців в силу ч.4 ст. 559 ЦК України) ніяких вимог до поручителів банком пред'явлено не було, то наявні підстави для припинення поруки.
У відповідності до положень ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Враховуючи, що вказані доводи апеляційної скарги не відповідають позовним вимогам, не спростовують висновків суду, не ґрунтуються на доказах та законі, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції перевіривши доводи сторін, в повному обсязі визначився із характером спірних правовідносин і постановив законне і обґрунтоване рішення, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та ухвалення нового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий Судді