УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/838/13-ц Головуючий у 1-й інст. Комісарчук О.В.
Категорія 30 Доповідач Борисюк Р. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.
суддів Галацевич О.М., Матюшенка І.В.
з участю секретаря
судового засідання Ходаківської О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,
за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 березня 2014 року, -
в с т а н о в и л а :
У січні 2013 року Комунальне підприємство «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради звернулось з даним позовом та після збільшення позовних вимог просило стягнути з відповідача на його користь 4106 грн. 70 коп. у відшкодування шкоди та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог підприємство зазначало, що 08.10.2009 року по вул. Київській, 77 в м. Житомирі сталась дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобілів НОМЕР_1 та «ВАЗ 21013» державний реєстраційний номер НОМЕР_4. Внаслідок ДТП було перекрито рух тролейбусів, що рухались по вул. Київській (маршрути № 1,3,4,15). Позивач зазначав, що підприємству неправомірними діями відповідача завдані матеріальні збитки, які полягають в неотриманні доходів, які б могли бути одержані, але не були одержані у зв'язку з простоєм транспортних засобів. Відповідно до постанови Богунського районного суду м. Житомира винним у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди визнано відповідача по справі, а відтак завдані збитки знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з неправомірними діями відповідача, а тому шкода підлягає стягненню на користь позивача.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із судовим рішенням Комунальне підприємство «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Суд неправильно дослідив та оцінив докази, надані позивачем, зокрема рапорти лінійних диспетчерів стосовно простою кількості тролейбусів відповідних маршрутів. Також судом неправильно застосовано строк позовної давності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08.10.2009 року о 9 год. 40 хв. ОСОБА_2 керував автомобілем «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_2 по вул. Київській в м. Житомирі, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції руху та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 14.10.2009 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.11).
Відповідно до ст.61 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню і сторонами не оспорюються.
Згідно розрахунку, проведеного позивачем, останньому заподіяні збитки в сумі 4106 грн. 70 коп., які складаються із доходів, які Комунальне підприємство «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради могло б отримати, якби не відбувся простій руху тролейбусів (а.с.23 - 25).
Відповідачу направлялася претензія №08/486 від 16.05.2012 року про відшкодування шкоди, однак у добровільному порядку шкода не відшкодована (а.с.4).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що ДТП сталось в лівій смузі проїзної частини дороги, на якій знаходились автомобілі, крайня права смуга, в якій зазвичай рухаються електричні транспортні засоби, була повністю вільна, жодних перешкод для руху тролейбусів автомобілями «Мітсубісі» та «ВАЗ 21013» не чинилось, а тому підстави вважати, що позивач втратив доходи внаслідок ДТП, яка сталась з вини відповідача, відсутні.
Також суд послався на те, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, підстави для поновлення пропущеного строку відсутні, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови в позові.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право їх відшкодування (ст. 22 ЦК України).
Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про міський електричний транспорт" перевізник має право вимагати відшкодування витрат за тимчасове закриття або перешкоджання рухові.
Порядок проведення розрахунку втрат визначено Методичними рекомендаціями щодо визначення втрат підприємств міського електричного транспорту у випадках тимчасового закриття або перешкоджання рухові трамваїв чи тролейбусів, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 31.12.2010 року № 490.
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи №3-4300/09, а саме схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.10.2009 року (а.с.3), ширина проїзної частини на місці дорожньо-транспортної пригоди складала 7,8 метрів. Відповідно до даних інтернет-ресурсу щодо габаритних розмірів транспортних засобів зазначених моделей, їх ширина становить: автомобіля «Мітсубісі» - 1.69 м, автомобіля «ВАЗ 21013» - 1.62 м, тролейбуса - 2.5 м. Відповідно до вказаної схеми, автомобілі після дорожньо-транспортної пригоди були розміщені біля суцільної осьової лінії дорожньої розмітки (1.3 ПДР України) на відстані 1,1 м від цієї лінії на лівій смузі руху. Отже, враховуючи, що ширина всієї проїзної частини складала 7,8 м, то права смуга руху для проїзду транспортних засобів була вільна шириною не менше 5 м (7,8 м. - (1,1 + 1,69 ) = 5,01).
Приймаючи до уваги, що ширина тролейбуса складає 2,5 м, то автомобілі, які були розташовані на проїзній частині після дорожньо-транспортної пригоди, не перешкоджали згідно встановлених доказів руху інших транспортних засобів, в тому числі тролейбусів.
Вимогами ч.2 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В обгрунтування позовних вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на відомості рапортів лінійного диспетчера щодо затримки руху тролейбусів 08.10.2009 року.
Суд першої інстанції, даючи оцінку доказам, які були надані позивачем, правильно вказав на ту обставину, що для настання цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню заподіяної матеріальної шкоди спричиненої відповідачем необхідна наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між настанням шкоди і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно позовних вимог, матеріальну шкоду, а саме збитки у вигляді доходів, які Комунальне підприємство «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради могло б отримати, якби не відбувся простій руху тролейбусів, позивач пов'язує із встановленою виною відповідача у дорожньо-транспортній пригоді. Проте, матеріали справи не містять належних доказів вини відповідача у заподіянні матеріальної шкоди позивачу у вигляді не отриманих доходів, не встановлені також судом докази наявності причинного зв'язку між настанням шкоди і протиправними діями ОСОБА_2
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими і задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Ухваливши по суті правильне рішення, суд першої інстанції в мотивувальній його частині вказує на те, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, підстави для його поновлення відсутні, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Однак в матеріалах вказаної справи відсутні будь-які заяви щодо застосування строку позовної давності.
Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (ч.3 п. 11 постанови).
При таких обставинах, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 березня 2014 року скасувати і ухвалити нове, яким у позові Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди відмовити за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий Судді