0510/6566/2012
Справа № 2/267/301/13
Рішення
Іменем України
05 лютого 2013 року м. Макіївка
Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді Колієва С.А.
при секретарі Забавській Т.О.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу державної виконавчої служби Гірницького управління юстиції м. Макіївки про виключення з акту опису майна та звільнення з під арешту, -
встановив:
До Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області звернувся ОСОБА_1 з вказаним позовом в якому зазначив, що рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 27.04.2009 року з нього на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання неповнолітніх дітей. Після ухвалення даного рішення він сплачував аліменти на користь дружини у повному обсязі у розмірі встановленому судом. На даний час його донька ОСОБА_6 досягла повноліття та проживає у належному йому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Після досягнення старшою донькою повноліття він повинен сплачувати аліменти на молодшу доньку - ОСОБА_5. Деякий час він не мав можливості сплачувати аліменти, оскільки ОСОБА_2 проживала поза межами України та він не знав де вона перебувала. Саме з цих підстав у нього виникла заборгованість із сплати аліментів. Після приїзду до України ОСОБА_2 звернулася до ДВС Гірницького району з вимогами про примусове виконання рішення суду та стягнення заборгованості із сплати аліментів. 25.09.2012 року державним виконавцем ДВС гірницького району м. Макіївки була винесена постанова про арешт належного йому майна: АДРЕСА_1 та оголошення заборони його відчуження. 04 жовтня 2012 року державним виконавцем був складений акт опису й арешту вказаного будинку. Зазначає, що арештований будинок є його приватною власністю та єдиним житлом. На час накладення арешту сума його боргу складала 12137,60 гривень, проте в процесі виконавчого провадження ним була погашена частина боргу у сумі 1200 гривень. Таким чином сума боргу на даний час не перевищує 10 мінімальних заробітних плат. За таких підстав просив виключити з опису та звільнити з під арешту належний йому будинок.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити. надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача Гірницького відділу ДВС Макіївського МУЮ в Донецькій області Талапа М.Л. позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні. Зазначила в провадженні Гірницького ВДВС ММУЮ в Донецькій області перебуває виконавче провадження з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей. У зв'язку з наявної у боржника заборгованістю з оплати аліментів яка складала 12 682,11 гривень (що перевищувало 10 мінімальних розмірів заробітної плати) був накладений арешт на належний останньому будинок. Постанова про накладення арешту була винесена у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» є законною.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала суду письмові заперечення, в яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог, а її виключити з числа відповідачів. Вказала, що за рішенням суду з позивача на її користь на утримання двох неповнолітніх дітей були стягнуті аліменти. Позивач має заборгованість перед нею із сплати аліментів та на даний час у Петровському районному суді м. Донецька розглядається справа по стягненню з позивача суми заборгованості та пені. Вважає, що оскільки у позивача існує заборгованість зі сплати аліменти державною виконавчою службою законно були винесено постанова про накладення арешту на належний останньому будинок. Крім того вважає, що оскільки арешт був накладений ДВС та вона не була його ініціатором, то відповідно і не може бути відповідачем у справі.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача Гірницького ВДВС ММУЮ в Донецькій області, перевіривши матеріали справи, прихожу до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено з матеріалів справи 25 квітня 2010 року постановою державного виконавця Гірницького ВДВС ММУЮ в Донецькій області було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей у сумі 300 гривень щомісячно на кожну дитину.
В рамках даного виконавчого провадження 25 вересня 2012 року державним виконавцем було винесено постанову, якою був накладений арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 та заборонено здійснювати його відчуження.
В рамках виконання даної постанови 04 жовтня 2012 року держаним виконавцем був складений акт опису та арешту майна, згідно якого був описаний належний боржнику будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Також згідно наданого договору купівлі-продажу від 28.11.2001 року встановлено, що власником будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1
Таким чином матеріалами справи встановлено, що власником спірного будинку є ОСОБА_1, який є боржником у виконавчому провадженні в рамках якого і був накладений на належне йому жиле приміщення.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 ст.16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, яким є: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.76 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» За правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У тих випадках, коли опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач притягується відповідна державна податкова інспекція. Заяви боржників про неправильність включення майна в опис розглядаються в порядку, передбаченому ст.409 КПК, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі або в порядку, передбаченому ст.373 ЦПК, якщо опис проводився судовим виконавцем.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Виходячи із змісту наведених норм законів вбачається, що позивачем у справах про звільнення майна з під арешту є особа, яка вважає, що їй належить право власності на майно, про виключення якого з акту вона просить. Боржник не може пред'явити такий позов, бо він у процесі має виступати відповідачем.
Натомість суд звертає свою увагу відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Таким чином у даному випадку, зважаючи на те, що позивач є стороною у виконавчому провадженні (боржник) останній має право оскаржити рішення та дії державного виконавця, в тому числі і при накладенні на належне йому майно, в порядку та строки визначені у розділі VII ЦПК України (судовий контроль за виконанням рішень суду).
З огляду на викладене слід констатувати, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного, як на його думку прав та законних інтересів, у зв'язку з чим у задоволенні його позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212-215, 383 ЦПК України, суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області протягом десяти днів з дня винесення рішення, а особами, які приймали участь у розгляді справи. але не були присутніми при його проголошенні - в той же строк з часу отримання його копії.
Суддя: