Справа № 464/7757/13 Головуючий у 1 інстанції: Борачок М.В.

Провадження № 22-ц/783/2060/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія: 41

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Шандри М.М.

суддів: Шумської Н.Л., Струс Л.Б.

з участю секретаря Бадівської О.О.

та з участю ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в праві користування жилим приміщенням,-

встановила:

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в праві користування жилим приміщенням відмовлено.

Рішення суду оскаржили представник ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_2

В скарзі ОСОБА_5 вважає рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд прийшов до необґрунтованого висновку про те, що існували поважні причини не проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі та він не втратив право користування вказаним житлом. Судом не надано правової оцінки показанням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, які стверджували про те, що ОСОБА_2 жодного разу не висловлював своє бажання проживати в спірній квартирі, лише інколи навідувався. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що у лютому 2014 року він став повнолітнім і має право самостійно обирати собі місце проживання та має намір проживати у квартирі АДРЕСА_1. Однак позбавлений такої можливості внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім»ї - ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_8, яка полягала у тому, що у випадку його появи у квартирі вони просили покинути її. Просить рішення суду змінити, задоволивши позовні вимоги за зустрічним позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги слід відхилити з таких підстав.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

Районним судом установлено, що ОСОБА_4 13.10.1990 року на підставі ордеру на жиле приміщення № 029331 на сім»ю в складі трьох осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_10 було надано право на зайняття двохкімнатної квартири АДРЕСА_1. У спірній квартирі зареєстровано троє осіб: ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_8 та їх онук ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Відповідно до ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 71 ЖК України, на яку посилається позивач ОСОБА_4 як на підставу позовних вимог, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім»ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, районний суд вірно виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 досягнув повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2, тому факт тимчасового його непроживання як неповнолітньої особи у спірній квартирі не може бути підставою для визнання його таким, що не проживав у цій квартирі без поважних причин. Судом також установлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 в період з березня по жовтень 2013 року у спірній квартирі не проживали, що ствердив позивач у судовому засіданні. За відсутності мешканців спірної квартири у вказаний період ОСОБА_2 не мав можливості проживати у спірній квартирі, тому районний суд прийшов до обгрунтовного висновку про не проживання відповідача ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 з поважних причин.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 також не доведено належними та допустимими засобами доказування факту чинення йому перешкод у користуванні спірним жилим приміщенням. Твердження позивача про те, що ОСОБА_4 умисно не відчиняв дверей спірної квартири у 2013 р. вірно не взято судом до уваги, за відсутності доказів перебування останнього в цей час у квартирі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім цього, як убачається з матеріалів справи, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає ОСОБА_8, яка не залучена до розгляду справи.

Покази свідків ОСОБА_8, дружини позивача, та ОСОБА_9, доньки позивача, про те, що ОСОБА_2 жодного разу не висловлював своє бажання проживати у спірній квартирі спростовуються показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, з яких убачається, що ОСОБА_2 неодноразово висловлював своє бажання проживати у спірній квартирі та періодично з»являвся до позивача, однак останній не відчиняв двері в квартиру.

Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.

Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарг висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення не вбачає.

Керуючись ст.307 ч.1 п.1, ст.314 ч.1 п.1, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий М.М. Шандра

Судді: Л.Б.Струс

Н.Л.Шумська