_________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/4701/14-ц

Провадження № 2/520/4167/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2014 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі - Камінській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору удаваним та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить ухвалити рішення, яким договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 10 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку, посвідчений нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Пенчевим К.Л. та зареєстрований в реєстрі за №4-2378, визнати удаваним правочином в частині дарування 1/3 частини указаної квартири, що належала ОСОБА_1 на праві власності, та таким, що вчинений з метою приховання договору купівлі-продажу цієї частини, визнати, що 10 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі-продажу 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 в сумі 1700 євро. При цьому позивач посилається на те, що в 2002 році він разом зі своєю матір'ю ОСОБА_4 та бабусею ОСОБА_5 виїхали на постійне мешкання до Німеччини. В квартирі АДРЕСА_1 та належала на праві власності позивачу, його матері та бабусі, залишився проживати його брат - відповідач ОСОБА_2 разом зі своєю сім'єю. На початку 2008 року відповідач звернувся до ОСОБА_4 з проханням переоформити указану квартиру на його ім'я, оскільки він протягом тривалого часу проживав в указаній квартирі разом зі своєю дружиною та донькою-інвалідом, ніс усі витрати на утримання та відновлення квартири, самостійно платив за комунальні послуги тощо. У подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вирішили подарувати відповідачу свої частки в указаній квартирі, а позивач домовився з ОСОБА_2 про продаж йому своєї частки за 25000 (двадцять п'ять тисяч) євро, які відповідач зобов'язався виплатити не пізніше 31 грудня 2012 року. При цьому з метою уникнення труднощів та витрат, пов'язаних з укладенням двох різних договорів, а саме договору дарування та договору купівлі-продажу, сторони домовились оформити договір дарування на всю квартиру. Натомість, на підтвердження справжніх намірів сторін ОСОБА_2, 10 липня 2008 року, тобто в день укладення договору дарування, видав на ім'я ОСОБА_1 власноруч написану розписку, з якої вбачається, що відповідач купує у позивача належну останньому частку спірної квартири. Протягом 2009 - 2012 року відповідач частками сплатив на користь позивача всього 23300 (двадцять три тисячі триста) євро, які перераховувались на банківський рахунок позивача у Німеччині, заборгованість у розмірі 1700 євро за придбану частину квартири на даний час відповідачем не сплачена, а тому ОСОБА_1 вимушений звернутись до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, при цьому зазначила, що договір дарування від 10 липня 2008 року в частині відчуження частки, що належала на праві власності позивачу, фактично був вчинений з метою приховання договору купівлі-продажу цієї частки, який сторони насправді вчинили, у зв'язку з чим договір дарування від 10 липня 2008 року в цій частині підлягає визнанню удаваним.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення, зазначивши, що не сплачує борг, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем.

Третя особа також визнала позовні вимоги, не заперечувала проти їх задоволення.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві спільної власності в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів 19 березня 1993 року за №5-339. 05 липня 1993 року, на підставі указаного свідоцтва квартира була зареєстрована Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації на праві спільної власності та записана у реєстрову книгу за №23пр стор.139, реєстровий №156.

10 липня 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку, був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1 та складається в цілому з трьох житлових кімнат житловою площею 50,2 кв.м., загальною площею 73,3 кв.м. Вказаний договір був посвідчений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Пенчевим К.Л. та зареєстрований в реєстрі за №4-2378.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири, яка належала позивачу, фактично був укладений договір купівлі-продажу, що також підтверджується відповідною розпискою, наданою відповідачем 10 липня 2008 року, згідно якої позивач домовився з ОСОБА_2 про продаж йому своєї частки квартири за 25000 (двадцять п'ять тисяч) євро, які відповідач зобов'язався виплатити не пізніше 31 грудня 2012 року.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Судом також встановлено, що на виконання прийнятих на себе зобов'язань, відповідач сплатив на користь позивача суму в розмірі 23300 (двадцять три тисячі триста) євро. Зазначена сума сплачувалась ОСОБА_2 частками шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача у Німеччині, що підтверджується відповідними банківськими документами, тобто, на теперішній час заборгованість відповідача за придбану ним частину квартири складає 1700 євро.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст.192, 533 ЦК України встановлено, що законним платіжним способом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця України - гривня, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, у зв'язку з чим сума заборгованості повинна бути визначена в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ, на день ухвалення рішення (1589,36 гривень дорівнює 100 Євро) та складає 27019 (двадцять сім тисяч дев'ятнадцять) гривень 12 копійок.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланнями на визнання позову сторонами без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

При таких обставинах, враховуючи те, що відповідачем визнано позов у повному обсязі, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню.

Керуючись ст.ст.10,11,60,174,212,213,215,218 ЦПК України, ст. ст. 192, 235, 509, 525,533,610 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Договір дарування квартири АДРЕСА_1, від 10 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку, посвідчений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Пенчевим К.Л. та зареєстрований в реєстрі за №4-2378, в частині дарування 1/3 частини указаної квартири, що належала ОСОБА_1 на праві власності, визнати удаваним правочином та таким, що вчинений з метою приховання договору купівлі-продажу цієї частини.

Визнати, що 10 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі-продажу 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 в сумі 1700 євро, що на день ухвалення рішення еквівалентно 27019 (двадцять сім тисяч дев'ятнадцять) гривень 12 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі, в 10-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Суддя Огренич І. В.