КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-8534/11 Головуючий у 1-й інстанції: Золотоверхий О.І. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: - Степанюка А.Г.,

суддів: - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області на прийняту в порядку скороченого провадження постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 15.11.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою суду від 15.11.2011 року позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Відповідача та зобов'язано останнього здійснити перерахунок та виплату пенсії з її підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.01.11 року по 22.07.11 року з урахуванням раніше проведених виплат.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - зміні з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачу державна соціальна допомога як дитині війни має розраховуватися за період з 22.01.2011 року по 22.07.2011 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених йому виплат.

З таким висновком суду не можна повністю погодитися.

Колегією суддів встановлено, що Позивач є громадянином України, якому до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон) він є дитиною війни. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Згідно ст.6 Закону особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Відповідачем не здійснено нарахування доплати до пенсії Позивача в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону, у зв'язку з чим останній звернувся до суду за захистом своїх прав.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону.

У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, стаття 6 Закону залишається чинною в редакції, що діяла до моменту внесення до неї змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Проте, задовольняючи позовні вимоги з 22.01.2011 року, судом першої інстанції не враховано наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судова колегія вважає, що про порушення свого права на отримання допомоги за вищезазначений період у відповідному розмірі Позивач мав дізнатися з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України № 6-рп/2007, тобто з 09.07.2007 року.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся з позовом 31.10.2011 року, водночас доказів поважності пропущення строків звернення до адміністративного суду не подав.

Судом першої інстанції дане питання вирішено не було, чим останній порушив норми процесуального права, а саме приписи КАС України щодо строків та наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Судова колегія вважає, що оскаржуване судове рішення необхідно змінити, залишивши без розгляду на підставі ст. ст. 99, 100 КАС України позовні вимоги в частині нарахування та виплати Позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з 22.01.2011 року по 30.04.2011 року включно.

Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте при ухваленні рішення не врахував приписи норм процесуального права.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України визначають, що за наслідками апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу, постановляє ухвалу в разі скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 197, 198, 200, 203, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області - задовольнити частково.

Позовну заяву в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Лисянському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за період з 22.01.2011 року по 30.04.2011 року включно - залишити без розгляду.

У решті постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 15.11.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає у відповідності до ч. 10 ст. 183-2 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.