Справа № 1328/8989/12 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/783/1967/14 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді- Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар - Глинський О.А.

з участю представника ПАТ «Банк Форум» - Романів Л.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_4 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»» у листопаді 2012 року звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. З посиланням на ч.3 ст.533, ч.1 ст.509, 256, 530, 610, 612, 625, 1048, 1050 ЦК України просив стягнути 671 508,85 дол. США кредитних коштів, 420 617,16 грн. нарахованих відсотків за несвоєчасну сплату, 3 282,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Форум» 5 787 987 грн. 40 коп. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржила відповідач. Вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить рішення скасувати.

Свої вимоги мотивує тим, що єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Надання банком Позичальникові грошових коштів (кредиту) та проведення позивачем дій відносно виконання своїх зобов'язань в іноземній валюті (в тому числі оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій), за своєю правовою природою є валютною операцією. Відповідно до ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії НБУ. Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», документ, який видається НБУ в порядку та на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією. Згідно із п.п. в, г ч.4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальні ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. З врахуванням наведеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу, можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Відповідно до ч. 5 ст. 5 даного Декрету одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції, означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадку, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. За таких обставин вважає, що суд не вправі був ухвалювати про стягнення коштів за умовами договору про надання кредиту у валюті, просить рішення скасувати .

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, оскільки у банку були всі правові підстави для видачі у травні 2008 року кредитних коштів у валюті. Відповідач погодилась з умовам и договору, на вимогу про дострокове його повернення по причині порушення зобов»язання - не реагувала, що обумовило звернення до суду про стягнення заборгованості, котра утворилась станом на 31.12. 2012 року. Вимога до позивача заявлена про стягнення кредитних коштів в еквівалентному співвідношення до долара США .

Апелянт повторно в судове засідання не з»явилась. В заяві про відкладення справи, поданої у день призначений для її розгляду - 16.06. 2014 року причин, за яких просить в черговий раз відкласти справу не вказала. Тому колегія суддів вважає, що за відсутності даних про поважну причину неявки відповідачки, повторну її неявку в судове засідання, за належним повідомленням останньої про розгляд справи, про що до справи долучено кілька розписок про отримання судових повісток за різними адресами по яким повідомлялась особа 28.05.2014 року, а також розписка про отримання повістки її представником ОСОБА_5 29.05.2014 року - колегія суддів вважає можливим розгляд справи в їх відсутності, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законим є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Матеріалами справи встановлено, що 8 травня 2008 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №0045/08/6.10-CL за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 480 000 дол. США строком по 07.05.2018 року зі сплатою 13 % річних.

Відповідно до п.3.1.1. кредитного договору надання кредитних коштів проводиться шляхом їх перерахування за наданими позичальником платіжними документами, перерахування на поточний рахунок позичальника або видачі готівкою відповідно до заявки позичальника.

З метою забезпечення виконання зобов'язання між сторонами укладено іпотечний договір, посвідчений 08.05.2008 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відповідно до умов якого в іпотеку передано цегляний житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 268,1 кв.м. , який складається з чотирьох житлових кімнат житловою площею 75,4 кв.м. та кухні, до якого відноситься: цегляна огорожа (1), цегляна огорожа (2), цегляна огорожа (3), металеві ворота, металева хвіртка.

Згідно заяви на видачу готівки №9738 від 8 травня 2008 року ОСОБА_4 отримала кредит в сумі 480 000,00 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 2 424 000,00 грн.

Відповідно до п.п.2.3. кредитного договору, повернення кредитних коштів здійснюється шляхом сплати Позичальником коштів на відкритий позичковий рахунок №22034500007145 а АКБ «Форум».

Згідно з п.5.3. кредитного договору- у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань по поверненню суми кредиту, сплаті процентів та інших зобов'язань, передбачених п.3.3. кредитного договору є умовами, при настанні яких припиняється кредитування банком позичальника, а позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів банку, сплачує банку проценти за користування кредитним коштами з можливим нарахуванням штрафних санкцій та пені.

Відповідно до п.4.1. кредитного договору- за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 % за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів.

П.3.2.2. кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, а також, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов'язань за договорами, які є забезпеченням виконання зобов'язань.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем станом на 31 жовтня 2012 року було сплачено суму кредиту в розмірі 4 000 дол.США та суму процентів сплачених позичальником в розмірі 85 935, 57 долари США.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, і загальна сума заборгованості станом на 31 жовтня 2012 року складає 5 787 987, 40 грн., а саме: прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів становить 208 000 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 1 662 544,00 грн., поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів становить 268 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 2 142 124,00 грн., поточна заборгованість по нарахованим процентам 5 156,67 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 41 217,26 грн., нарахована пеня склала 52 623,19 дол. США, що в еквіваленті до гривні становить 420 617,16 грн.

Попередньо, 12.09.2011 року відповідачу скеровувалось вимогу про наявні заборгованість на відповідний період -01.09.2011 року, яка отримала боржником, однак продовжувала порушувати умови грошового зобов»язання, що зумовило звернення до суду з відповідним позовом. / а.с. 16-17/.

Ухвалюючи рішення про стягнення кредитної заборгованості, суд обґрунтовано застосував ст. ст. 526, 530, 1054 ЦК України. Навів у рішенні мотиви, за яких дійшов висновку про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором, оскільки матеріалами справи встановлено факт виконання банком умов договору та неналежне виконання його умов відповідачем, як боржником .

Колегія суддів звертає увагу, що Кредитний договір, додатки до нього та договір поруки, про які вказано вище, укладені з дотриманням вимог ст.1055ЦК України. Сторони дійшли згоди щодо всіх умов договору та витримана така процедура при укладенні додаткових угод. Оскільки встановлено, що боржник не належно виконує боргове зоб»язання, то наявні правові підстави для стягнення суми заборгованості у судовому порядку, про що суд постановив рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача індивідуальної ліцензії на видачу позичальнику валютного кредиту, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що висновків суду першої інстанції не спростовує, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов»язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст.. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року №483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

31 січня 1994 року АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» видана Національним банком України банківська ліцензія № 62,згідно з якою банку надано право здійснювати банківські операції, визначення ч.1 та п.5-11 ч.2 ст. 74 ЗУ «Про банки та банківську діяльність». 10 червня 2005 року АКБ «Форум» отримав виданий Національним банком України Дозвіл № 62-1 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частини четвертої ст.. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність». За таких обставин позивач вправі був надавати відповідачу кошти в іноземній валюті.

Тому мотиви апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи є спростованими. Судом першої інстанції всебічно і об'єктивно досліджено всі обставини справи, дано вірно правову оцінку.

Однак ухвалюючи рішення, суд у резолютивній його частині не зазначив даних про те, за яким саме кредитним договором постановив про стягнення коштів, період, на який виникла заборгованість та не конкретизував суми платежів, що зумовлює зміну рішення та викладення його резолютивної частини в іншій редакції.

Тому колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.303, 304, п.3ч.1 ст.307, 309, ст.313, ч. 2 ст. 314, ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2013 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за Кредитним договором № 0045/08/6.10-СІ від 08.05.2008 року станом на 31 жовтня 2012 року в сумі 5 787 987, 40 грн., що складає: 208 000 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 1 662 544,00 грн. - простроченої заборгованості по кредиту, 268 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 2 142 124,00 грн.- суми поточної заборгованості по кредиту, 5 156,67 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 41 217,26 грн. - суми поточної заборгованості по відсоткам та 420 617,16 грн. пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту та відсотків.

В решті рішення районного суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді