Справа №2-79 2008р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2008 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді: Настоящої М.С., Тюшкевіч Г.В., Залізняк К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконкому Ленінської районної в м. Донецьку Ради про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння.
Встановив:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до відповідачів про встановлення факту прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_3 та визнання за нею права власності в порядку спадкування на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1. В обґрунтування позову зазначила, що відповідач ОСОБА_2 є її рідним братом. ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер їх батько - ОСОБА_4 після його смерті залишилось спадкове майно, а саме: будинок АДРЕСА_1. За життя батько, залишив заповіт від 22.09.92р., за яким, ій і відповідачу заповідав спірній житловий будинок в рівних частках. Оскільки в будинку після його смерті залишилась проживати їх мати - ОСОБА_5, то за прийняттям спадщини, вона в нотаріальну контору не зверталася. Після смерті батька вона фактично прийняла спадщину, оскільки забрала частину його майна: пральну машину, постільну білизну, частину меблів, одяг. ІНФОРМАЦІЯ_2р. померла їх мати. Після смерті матері вона також в нотаріальну контору за прийняттям спадщини не зверталась, але прийняла спадщину фактично, і по домовленості з братом забрала собі частину майна, належного батькам, а ощадна книжка знаходилась у неї після смерті батька.
Відповідач ОСОБА_4 не визнає її права на спадщину, тому вона вимушена була звернутися з позовом до суду.
Потім ОСОБА_1 подала заяву про уточнення своїх позовних вимог.
Просила визнати факт прийняття нею спадщини також і після смерті матері і визнати право власності за нею на 1/2 частину спірного будинку в порядку спадкування , розділивши його в натурі.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги в повному обсязі. Зазначила, що спірний будинок було збудовано її батьками під час шлюбу, в якому вони проживали разом с сином - відповідачем ОСОБА_4 до дня їхньої смерті. ОСОБА_2 і до теперішнього часу проживає в цьому будинку, пояснила, що після смерті батьків в нотаріальну контору не зверталась оскільки нічого не передвіщало, що брат відмовиться ділити будинок матері. Після смерті батька вона ні якого майна не брала. Вказала, що в спірному будинку не проживає і не зареєстрована з 1975 року, оскільки вийшла заміж, і з чоловіком переїхала до Дніпропетровської області, де і мешкає до теперішнього часу. В 1994р. вона звернулась до нотаріуса, з приводом прийняття спадщини після смерті батька, і їй роз'яснили, що це питання треба вирішувати в суді. Але вона не стала звертатись до суду, бо мала надію, що з братом домовиться. Зазначила, що з 1998р. по 2000 рік її донька вчилась в м. Донецьку і проживала у спірному будинку. З 2000р. стали псуватися відносини між її донькою і дружиною брата. І на весні 2001р. донька залишила будинок, забравши свої речі меблі. А вона, тоді ж, забрала речі належні батькам, а самеб пральну машинку, постільну білизну. Просить встановити факт прийняття нею спадщини після смерті батьків, т.я. про це свідчить те, що вона взяла частину належного їм майна. А також визнати за нею право власності на 1/2 частину спірного будинку, виділивши їй в натурі квартиру № 2 відповідно до варіанту поділу будинку визначеного будівельно - технічною експертизою.
Представник позивачки ОСОБА_6, в судовому засіданні повністю підтримав позовні
вимоги. Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Пояснив суду, що дійсно його, та позивачки
батько, залишив заповіт на спірний будинок, у їхню користь в рівних частках. Але після його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1р. ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори не звертався. Він продовжував жити з матір'ю в цьому будинку до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2р., а також, до теперішнього часу. Зареєстрований в будинку з 1977р. Зазначив, що позивачка ніяких речей після смерті батька не брала. Не могла "їй мати віддати пральну машину, постільну білизну, оскільки вона сама цим продовжувала користуватися. В будинку позивачка не живе з 1975 року, має свою 3 кімнатну квартиру. Також після смерті матері позивачка ніяких речей не брала. І тільки в 2000-2001 p., коли його не було вдома, позивачка забрала зазначену пральну машину, білизну, можливо і інші речі батьків, а також ощадну книжку. Вважає, що позивачка не прийняла спадщину ні фактично, ні юридично. Крім того, вона пропустила строк позовної давності для відновлення своїх прав. Так їй було відомо про смерті батьків і відкриття спадщини, але до суду вона звернулась тільки в 2007р., коли з дня смерті батька минуло 14 років, а матері-9 років. Просить в позові їй відмовити.
Представник відповідача - ОСОБА_7 пояснила, що є його дружиною. Позов також не визнала, надавши суду аналогічні зі ОСОБА_2 пояснення.
Виконком Ленінської районної в м. Донецьку Ради надав до суду заяву проо розгляд справи у відсутність їх представника, своїх заперечень не надали.
Суд заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що батьком позивачки і відповідача є ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1р., а матір'ю - ОСОБА_9, померла ІНФОРМАЦІЯ_2р. Спірний будинок за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано на ім'я батька сторін -ОСОБА_4 22.09.92р. він залишив заповіт на цей будинок на користь своїх дітей - позивачки і відповідача. Після його смерті ні дружина, ні його діти до нотаріальної контори за прийняттям спадщини не звертались, що підтверджується відповідним листом.
На час смерті спадкодавця діяв Цивільний кодекс 1963р., ст.. 549 якого визначилось, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в утримання або володіння спадковим майном, або він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, упродовж шестимісячного строку з дня її відкриття. Позивачка не прийняла спадщину після смерті батька, оскільки до нотаріальної контори із заявою не звернулась, а також не вступила фактично в управляння або володіння спадковим майном. Як зазначила остання, в спірному будинку вона не проживає і не зареєстрована з 1975 року, і ніякого майна після смерті батька не отримала.
В свою чергу, позивачка не заперечувала, що і після смерті матері у 1998р. вона також із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталась, що підтверджується листом нот контори. її посилання на те, що з таким заявами, після смерті батьків вона не зверталась, т.я. надіялась бна домовленість з братом, не мають правового значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, відповідач заперечує, що зі сторони позивачки ОСОБА_6 були здійснені які - небудь дії по фактичному прийняттю спадщини у встановлений законом строк. При цьому остання не надала суду жодного переконливого доказу на підтвердження цього. Так, її доводи мають супереч.1ивий характер, а саме: в позові вона зазначила, що забрала після смерті батька пральну машину, постільну білизну та інші речі. В судовому засіданні, вона вже вказала, що теж саме майно вона забрала після смерті матері, уточнивши, що це мало місце навесні 2001р, тобто фактично підтвердивши пояснення відповідача. Ніяких інших безспірних доказів позивачкою суду не надано. Враховуюче наведене, її вимоги являються необгрунтованими і не базуються на вимогах закону.
Крім того, позивачкою пропущено встановлений ст.. 71 ЦК України строк позовної давності.
Згідно ст..80 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна, або на момент пред'явлення позову точну ціну не встановлено, розмір судового збору може бути визначено з наступним стягненням.
Відповідно до ст..88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути бна користь держави з позивачки ОСОБА_6 недоплачене при поданні позову держмито в розмірі 1649гр., виходячи із вартості 1/2 частини спірного будинку, визначеної будівельно - технічною експертизою.
На підставі ст.. ст.. 534,548,549,562 ЦК України, та керуючись ст.. ст..10,11,209,212-215,80,88 ЦПК України, суд -
Вирішив:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10, ОСОБА_11 і визнання права власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 - відмовити.
Стягнути с ОСОБА_1 на користь держави державне мито в розмірі 1649 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього в 20-ти денний строк апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.