ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № К-18164/06                                                                              

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2006 року                                                                                                     м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є.- головуючий,

Кобилянського М.Г.,

Ліпського Д.В.,

Співака В.І.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Міненку І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці на рішення Ленінського районного суду міста Чернівці від 21 серпня 2003 року та на ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 10 грудня 2003 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці про відмову в призначенні пенсії на підставі Закону України «Про державну службу»,

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач ставить питання про скасування рішення Ленінського районного суду міста Чернівці від 21 серпня 2003 року та ухвали судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 10 грудня 2003 року, якими задоволені позовні вимоги: визнано нечинним рішення Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці НОМЕР_1 та зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Просить закрити провадження у справі.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 01 вересня 1993 року отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Загальний трудовий стаж позивача становить понад 40 років, з них 20 років на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

17 березня 2003 року позивач звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці із заявою про призначення пенсії державного службовця, яка рішенням Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці НОМЕР_1 залишена без задоволення.

 ОСОБА_1 вказане рішення вважав незаконним і таким, що порушує його пенсійні права, тому в червні 2003 року звернувся в суд зі скаргою на його неправомірність. 

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Вирішуючи спір суди виходили з того, що оскільки позивач на час звернення до органу Пенсійного Фонду України досяг пенсійного віку та пропрацював 20 років на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, перелік яких встановлений статтею 25 Закону України «Про державну службу», то має право на призначення пенсії державного службовця.

З такими висновками погодитися неможна виходячи зі змісту статті  37 Закону України «Про державну службу» в редакції,  що була чинною на час звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії. Суди дійшли помилкового висновку, про наявність підстав для задоволення скарги, оскільки на час досягнення пенсійного віку та звернення із заявою про призначення пенсії позивач не був державним службовцем.

Право на призначення пенсії державного службовця в осіб, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах,  що  належать  до категорій  посад державних службовців,  незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку  відповідно до статті  37  Закону України «Про державну службу», в редакції від 16 січня 2003 року,  виникає лише з часу введення в дію зазначених змін.

Суб'єкт владних повноважень діях в межах наданої компетенції та у відповідності до вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду міста Чернівці від 21 серпня 2003 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 10 грудня 2003 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці про відмову в призначенні пенсії на підставі Закону України «Про державну службу».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.