КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2014 р. Справа№ 37/294

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.06.2014 року по справі № 37/294 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-12» на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 14.02.2014 року) по справі № 37/294 (суддя - Гавриловська І.О.)

За позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-12»

про стягнення 301 323,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-12" про стягнення 270 359,34 грн. основного боргу, 28 258,78 грн. інфляційних нарахувань та 2 705,51 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо оплати за отриману теплову енергію за період з 01.09.2007 року до 01.06.2008 року за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410087 від 01.11.1999 року та додатками до нього.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року у справі № 37/294 позов задоволено. Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-12" на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" 270 359,34 грн. основного боргу, 28 258,78 грн. інфляційної складової боргу, 2 705,51 грн. трьох відсотків річних, 3 013,24 грн. витрат на сплату державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, житлово-будівельний кооператив "Обчислювач-12", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення змінити, відмовити позивачу в частині стягнення 142 586,62 грн. В іншій частині залишити без змін.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/24045/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Куксов В.В., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року по справі № 37/294 вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено перегляд рішення у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 22.04.2014 року.

В зв'язку з перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці, розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 37/294 колегію суддів у складі головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Авдеєва П.В., Куксова В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року по справі № 37/294 прийнято апеляційну скаргу житлово-будівельний кооператив "Обчислювач-12" до розгляду зазначеною колегією.

22.04.2014 року від представника житлово-будівельний кооператив "Обчислювач-12" надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні, призначеному на 22.04.2014 року, оголошено перерву до 20.05.2014 року.

У судовому засіданні, призначеному на 22.05.2014 року, оголошено перерву до 17.06.2014 року та зобов'язано представника позивача надати уточнений розрахунок суми боргу.

10.06.2014 року від представника публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшли письмові пояснення по суті спору, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Публічним акціонерним товариством «Київенерго», м. Київ, не надано до суду заперечень на апеляційну скаргу.

Представники відповідача були присутні в судових засіданнях та надавали свої пояснення, якими підтримали доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року змінити, відмовити позивачу в частині стягнення 142 586,62 грн. В іншій частині залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу житлово-будівельний кооператив "Обчислювач-12" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року по справі № 37/294 - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопостачальна організація, позивач) та житлово-будівельним кооперативом "Обчислювач-12" (абонент, відповідач) було укладено договір № 1410087 від 01.11.1999 року на постачання теплової енергії у гарячій воді (договір) (а.с. 14-23, т. 1).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Предметом договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач.

Відповідно до п. 2.2.1 договору № 1410087 енергопостачальна організація зобов'язується поставити теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатками № 1 до цього договору.

Між сторонами укладено додатки до договору № 1410087, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії (а.с. 17-21, т. 1).

Позивачем умови договору виконано належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді (а.с 6, т. 1) за обліковими картками за період з травня 2005 року по травень 2008 року (а.с. 24-36, т. 1), корінцями наряду за період з жовтня 2004 року по квітень 2008 року (а.с 37-44, т. 1), відомостями обліку з 01.11.2005 року по 26.12.2005 року (а.с. 46-47, т. 1) та звітами про добові параметри тепло забезпечення за період з 01.11.2005 року по 30.04.2008 року (а.с. 45-84, т. 1) .

Згідно з п. 2.3.1 договору абонент зобов'язаний дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 4.

У додатку 4 до договору встановлено порядок розрахунків за теплову енергію. Відповідно до якого споживач щомісяця з 12 по 15 числа отримує в районному відділі теплозбуту №4 за адресою: вул. Перемоги, 9, табуляграму фактичного споживання за попередній період, акт звірки та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії поточного місяця, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок поточного місяця (а.с. 18, т. 1).

Сплата виконується не пізніше 258 числа поточного місяця.

За період з вересня 2007 року по червень 2008 року позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу енергії на суму 323 325,22 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок заборгованості, обліковими картками за період з травня 2005 року по травень 2008 року (а.с. 24-36, т. 1).

Вартість використаної за період 01.09.2007 року по 01.06.2008 року теплової енергії сплачувалась відповідачем позивачу з порушенням умов договору № 1420087, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, що підтверджується звітними відомостями за тепло та теплоносій, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту згідно Договору теплову енергію.

Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо встановлення факту наявності основної заборгованості за поставлену теплову енергію у відповідача перед позивачем.

Однак, судова колегія не погоджується з заявленою сумою основної заборгованості, оскільки як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами під час нарахування заборгованості позивачем бралось до уваги розпорядження № 643 від 30.05.2007 року, а не № 1245 від 20.06.2002 року, яке було скасовано розпорядженням КМДА від 18.04.2008 року № 587.

Оскільки позивач просить стягнути заборгованість за період з 01.09.2007 року по 01.06.2008 року в час дії розпорядження № 1245, то за період з 01.09.2007 року по 18.04.2008 року повинен застосовуватись тариф передбачений даним розпорядженням по 54,42 грн. за 1 Гкал.

Оскільки, суд не володіє навиками розраховувати вартість використаної енергії відповідно до тарифів передбачених чинними розпорядженнями, то у судовому засіданні, призначеному на 20.05.2014 року, було зобов'язано позивача здійснити перерахунок заборгованості відповідно до чинних тарифів, зокрема, до тарифів зазначених у розпорядженні № 1245.

Однак, з пояснень позивача поданих до суду 10.06.2014 року вбачається, що позивач не погоджується здійснити перерахунок заборгованості відповідно до розпорядження № 1245, оскільки, за твердженням позивача, у даному випадку ігнорується той факт, що після розпорядження № 1245 прийнято ще 3 розпорядження (№ 1575 від 30.10.2006 року, № 1786 від 15.12.2006 року та № 142 від 12.02.2007 року) відповідно до яких здійснено нарахування заборгованості.

Разом з тим, в цих же пояснення позивач зазначає, що розпорядження № 1245 від 20.06.2002 року було скасовано розпорядженням КМДА від 18.04.2008 року № 587, тобто до 18.04.2008 року повинно нараховуватись по розпорядженню № 1245.

Оскільки, позивачем не здійснено перерахунку по розпорядженню № 1245 та як зазначено вище, що суд не володіє навиками розраховувати вартість використаної енергії відповідно до тарифів передбачених чинними розпорядженнями, то колегією суддів береться до уваги розрахунок відповідача здійснений відповідно до чинних розпоряджень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо того, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню у сумі 138 715,76 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення трьох відсотків річних в розмірі 2 705,51 грн. та інфляційних втрат у сумі 28 258,78 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та частково задоволення основного боргу, апеляційний суд здійснивши перерахунок, задовольняє вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1 638,22 грн. та інфляційних втрат у сумі 18 383,03 грн.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття частково невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року в частині прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-12» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково та прийняти у цій частині нове, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та частково задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-12» на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року по справі № 37/294 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року у справі № 37/294 скасувати частково та викласти резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-12" (03179, м. Київ, вулиця Ф. Пушиної, 49, код ЄДРПОУ 24367917) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 138 715 (сто тридцять вісім сімсот п'ятнадцять) грн. 76 коп. основного боргу, 18 383 (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят три) грн. 03 коп. інфляційної складової боргу, 1 638 (одна тисяча шістсот тридцять вісім) грн. 22 коп. трьох відсотків річних, 1587 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім) грн. 37 коп. витрат на сплату державного мита та 62 (шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.».

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-12" (03179, м. Київ, вулиця Ф. Пушиної, 49, код ЄДРПОУ 24367917) 1587 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім) грн. 37 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

4. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-12" (03179, м. Київ, вулиця Ф. Пушиної, 49, код ЄДРПОУ 24367917) до державного бюджету України 161 (сто шістдесят одну) грн. 00 коп. недоплаченого судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

5. Видачу наказів на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 37/294 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов