АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/793/1400/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 37 Пироженко (В.Д.) В. Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пономаренко В. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПономаренко В. В.
суддівГончар Н. І. , Вишня Н. В.
при секретаріБражнюк О.В., Яремич В.І.
за участю:
позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_7
відповідача ОСОБА_8
представника відповідача ОСОБА_9
третьої особи ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 - ОСОБА_12 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 до ОСОБА_8, третя особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора, ОСОБА_10, про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності в порядку спадкування на частку спадкового майна та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, -
в с т а н о в и л а :
У липні 2013 року позивачі звернулись до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_13 24 серпня 1974 року уклали шлюб, від якого народилось двоє дітей: ОСОБА_11 та ОСОБА_7. Позивачі постійно проживають в будинку АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_13 (син спадкодавця).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_14, після смерті якого відкрилась спадщина на вказане будинковолодіння з усіма надвірними спорудами. На частину даного будинковолодіння ОСОБА_14 склав заповіт на користь ОСОБА_8, яка і отримала свідоцтво про право на спадщину на 37/50 частин будинку.
Позивачка вказує, що зазначений будинок вона будувала разом з померлим чоловіком ОСОБА_13 - сином спадкодавця.
На даний час позивачі проживають у самочинно перебудованій у житловий будинок з прибудовами літній кухні за вказаною адресою. Дані приміщення зазначені у технічному паспорті на будинок літерами Д-І, д, Д1-І, д1.
Після відкриття спадщини на спірне будинковолодіння ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.
Однак, згодом, у зв'язку з труднощами для оформлення спадщини, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 написали заяву про відмову від прийняття спадщини.
З жовтня 2012 року відповідачка залишила без опалення самочинно побудований будинок, в якому проживають позивачі.
Враховуючи наведене, з урахуванням збільшених позовних вимог позивачі просили суд визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане на ім'я ОСОБА_8; визнати право власності за ОСОБА_6 на 1/2 частину будівель, які позначені літерами Д-І, д, Д1-І, д1, як майно, набуте під час шлюбу із ОСОБА_13 на праві спільної сумісної власності подружжя; визнати право власності в порядку спадкування від ОСОБА_13 за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 в розмірі 1/6 частки кожному на будівлі, позначені літерами Д-І, д, Д1-І, д1; визнати за позивачами право власності на частку відповідної земельної ділянки, пропорційно до часток співвласників житлового будинку по АДРЕСА_1; зобов'язати відповідачку не перешкоджати позивачам в користуванні «житловим приміщенням» у домоволодінні за вказаною адресою; розподілити особові рахунки на оплату комунальних послуг відповідно до часток співвласників житлового будинку.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 - ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права просив змінити рішення суду першої інстанції, не зазначивши яким саме чином і в якій частині та зазначив про те, що суд першої інстанції не вмотивував у рішенні підстави у відмові в задоволенні позовних вимог позивачів в частині зобов'язання відповідачки не перешкоджати позивачам в користуванні «житловим приміщенням» у домоволодінні та розподілі особових рахунків на оплату комунальних послуг відповідно до часток співвласників житлового будинку.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що 24.08.1974 року був укладений шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_13, від якого у них народилось двоє дітей: ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_3.
Місце проживання позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 зареєстроване по АДРЕСА_1.
37/50 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1 на підставі Договору про право на забудову № 5465 від 01.11.1954 року належали ОСОБА_14 (а.с. 15).
13/50 частин вказаного будинковолодіння на підставі Договору дарування № 2-1595 від 20.03.1986 року належить ОСОБА_10 (а.с. 15).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 помер, після його смерті відкрилась спадщина на належну йому частину будинковолодіння.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_14 склав заповіт, яким заповів ОСОБА_8 всю належну йому частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 (а.с 53).
З матеріалів справи вбачається, що до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини у встановлений законом строк звернулись ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 (а.с. 46-48).
10.02.2010 року ОСОБА_7 та ОСОБА_11 звернулись до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_14 (а.с. 49-50).
11.02.2010 року ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 37/50 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд в АДРЕСА_1, жилою площею 76 кв.м., а саме: погріб під літ. «Ж», погріб під літ. «а п/д», сарай під літ. «Б», вбиральня під літ. «В», сарай під літ. «Г», сарай під літ. «Е», сарай під літ. «г», замощення І, огорожа під № 1-3.5, водоколонка під № 4 (а.с. 70).
Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.12.2009 року по АДРЕСА_1 самовільно побудовано житловий будинок з прибудовами літ. «Д-І», «Д1-І», «д», «д1» (а.с. 64).
Відповідно до ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Згідно ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Судом першої інстанції вірно визначено, що посилання позивачів на норми Сімейного кодексу України для визнання за ОСОБА_6 права власності на 1/2 частину будівель під літерами «Д-І», «Д1-І», «д», «д1», як майно набуте під час шлюбу із ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є безпідставними, та відмовлено у задоволенні даної позовної вимоги.
Так, за життя ОСОБА_13 не набув права власності чи користування ні будинковолодінням по АДРЕСА_1, ні земельною ділянкою на якому воно розташоване, тому самочинно побудовані будівлі за вказаною адресою не можуть вважатись спільним майном подружжя.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про визнання права власності на спірні будівлі в порядку спадкування від ОСОБА_13 за позивачами по 1/6 частині за кожним та земельної ділянки, пропорційно до часток співвласників житлового будинку, також задоволенню не підлягає, у зв'язку з відсутністю у померлого ОСОБА_13 права власності на вказане майно.
Судом першої інстанції правильно застосовано положення Книги шостої «Спадкове право» ЦК України та відмовлено в задоволенні позовної вимоги про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого на ім'я ОСОБА_8
Однак, судом першої інстанції не розглянуто позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача не перешкоджати позивачам в користуванні «житловим приміщенням» (зазначені у технічному паспорті на будинок літерами Д-І, д, Д1-І, д1) у домоволодінні за адресою: м. Черкаси, пров. Пролетарський, 18, та розподілу особових рахунків на оплату комунальних послуг відповідно до часток співвласників житлового будинку.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення вказаних вимог, у зв'язку з відсутністю порушеного права позивачів на користування «житловим приміщенням» (зазначені у технічному паспорті на будинок літерами Д-І, д, Д1-І, д1).
Вказані обставини не впливають на вирішення справи по суті та не є підставами для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Крім того, в апеляційній скарзі представником апелянтів не вказано як саме слід змінити рішення суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 - ОСОБА_12 - відхиляє, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2014 року по даній справі залишає без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7 - ОСОБА_12 - відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 до ОСОБА_8, третя особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора, ОСОБА_10, про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності в порядку спадкування на частку спадкового майна та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :