АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/986/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : на ухвалу Савенко В.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Пономаренко В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренко В. В.

суддівГончар Н. І. , Ювшин В. І.

при секретаріВолвенко А.В., Посипайко А.В., Яремич В.І.

за участю:

представника позивача ОСОБА_8

представників відповідачів Свирид Н.М., Блоха Я.М.

прокурора Куліш А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу СТОВ «Пальміра» на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 лютого 2014 року про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_11 до Золотоніської районної державної адміністрації, Головного управління Держземагенства у Черкаській області про надання в оренду земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ОСОБА_11 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у жовтні 2013 року він звернувся до Золотоніської райдержадміністрації з письмовою заявою про надання в оренду земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства та просив дати згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельних ділянок загальною площею 265,4 га (з них ріллі - 265,4 га) в адміністративних межах Синьооківської сільської ради Золотоніського району за межами населеного пункту.

31 жовтня 2013 року Золотоніська райдержадміністрації надала позивачу письмову відповідь, якою безпідставно відмовила в наданні в оренду земельних ділянок, та вказала, що повноваженнями щодо надання земель сільськогосподарського призначення у користування наділене Головне управління Держземагенства у Черкаській області.

ОСОБА_11 вважає такі дії відповідача незаконними тому просив суд зобов'язати Золотоніську райдержадміністрацію та Головне управління Держземагенства у Черкаській області дати йому згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельних ділянок, а також надати йому в довгострокову оренду строком на 49 років для ведення фермерського господарства вказані земельні ділянки.

Під час розгляду справи представник Головного управління Держземагенства у Черкаській області звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у справі, у зв'язку з порушенням правил підсудності, оскільки дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду від 10 лютого 2014 року в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду СТОВ «Пальміра» оскаржило її в апеляційному порядку, посилаючись на її невідповідність нормам процесуального права та просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову, якою закрити провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про закриття провадження суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, виходив з того, що дана справа відповідно до ст. 15 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Так, відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у Постанові № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року N 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року N 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року N 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року (зі змінами та доповненнями) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що земельні спори громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у випадках, передбачених законодавством, а також спори з майнових питань, пов'язаних із земельними відносинами, за участю громадян, що є членами фермерського господарства, їхніх спадкоємців тощо розглядаються за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно визначив юрисдикцію даної справи та відмовив представнику Головного управління Держземагенства у Черкаській області у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції постановлено ухвалу відповідно до норм цивільно-процесуального законодавства, колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а ухвалу суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу СТОВ «Пальміра» - відхилити.

Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 лютого 2014 року про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_11 до Золотоніської районної державної адміністрації, Головного управління Держземагенства у Черкаській області про надання в оренду земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :