Справа № 145/398/13-ц Провадження № 22-ц/772/1911/2014Головуючий в суді першої інстанції:Ліщишина М. Ю.

Категорія: 27Доповідач: Панасюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого - судді Панасюка О.С., суддів Іванюка М.В., Камзалова В.В., з участю секретаря Руденко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 7 червня 2013 року у справі за позовом Кредитної спілки «Подільський експрес-кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

встановила:

У лютому 2013 року КС «Подільський експрес-кредит» звернулась до суду з цим позовом, відповідно до якого просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 18346,70 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких 3821,08 грн. - борг по тілу кредиту, 14525,62 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом. Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 березня 2008 року між КС «Подільський експрес-кредит» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 149, за яким ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 4130,00 грн., зі сплатою відсотків за користуванням кредитом в розмірі 60 % річних від несплаченої суми кредиту за кожен день його використання, сума щомісячного платежу - 465,97 грн., терміном з 11 березня 2008 року по 11 березня 2009 року. Того ж дня в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між КС «Подільський експрес-кредит» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 149, відповідно до умов якого останній зобов'язався відповідати за виконання зобов'язань позичальником перед кредитором у повному обсязі. ОСОБА_2 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконувала, у зв'язку з чим станом на 4 лютого 2013 року утворилась заборгованість в зазначеному розмірі.

Заочним рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 7 червня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КС «Подільський експрес-кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 18346,70 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову у позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, судова колегія розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 11 березня 2008 року між КС «Подільський експрес-кредит» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 149 (а.с. 4), за яким ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 4130,00 грн. (а.с. 6), який зобов'язувалась сплачувати щомісячним платежем в розмірі 465,97 грн., терміном з 11 березня 2008 року по 11 березня 2009 року. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між КС «Подільський експрес-кредит» та ОСОБА_3 11 березня 2008 року укладено договір поруки № 149 (а.с. 5), відповідно до якого останній зобов'язався відповідати за належне виконання зобов'язань позичальником перед кредитором у повному обсязі. У зв'язку із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 4 лютого 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 18346,70 грн., з яких 3821,08 грн. - борг по тілу кредиту, 14525,62 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом., що підтверджується, зокрема, карткою платежів по гривневому кредиту (а.с. 6 зв.) та розрахунком боргу (а.с. 7).

Ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки ОСОБА_2 належним чином не виконувала обов'язки щодо щомісячної сплати тіла кредиту та відсотків за користування ним, у зв'язку з чим допустила заборгованість в розмірі 18346,70 грн., то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що задля захисту прав позивача з відповідачки необхідно стягнути цю суму у примусовому порядку.

Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_2 щодо пропущення позивачем строку позовної давності з огляду на таке.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до ч. 1 ст. 261 цього ж Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Ч. 5 цієї статті встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Строк виконання умов кредитного договору встановлений з 11 березня 2008 року по 11 березня 2009 року, однак після його закінчення відповідачка вчинила дії, що свідчать про визнання нею боргу - здійснила його часткове погашення 2 червня 2010 року, що підтверджується наданим на вимогу самого апелянта прибутковим касовим ордером № 73 від 2 червня 2010 року, тому саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності.

Крім того ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до ухвалення судового рішення.

Проте, до суду першої інстанції заяви про застосування строку позовної давності відповідачка не подавала, у заяві про перегляд заочного рішення вона про застосування цього строку також не заявляла.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що зобов'язання за кредитним договором вона виконала в повному обсязі у вересні 2009 року, оскільки спростовуються наданим позивачем розрахунком боргу, що є належним доказом у справі. У разі незгоди з таким розрахунком ч. 1 ст. 61 ЦПК України обов'язок його спростування відповідними доказами покладає саме на відповідачку. При цьому можливість здійснення такого обов'язку (посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача) у справах, у яких ухвалено заочне рішення, п. 4 ч. 2 ст. 229 ЦПК України обмежена стадією подання заяви про перегляд заочного рішення.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 7 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Оригіналу відповідає: О.С. Панасюк