ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.06.2014 Справа № 905/1566/14

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Осадчої А.М.

судді Кучерявої О.О.,

судді Сич Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» м.Харків

до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» м.Донецьк

про стягнення 716129,88грн., з яких: 654000,00грн. - основний борг, 43916,55грн. - пеня, 14943,33грн. - 3% річних, 3270,00грн. - індекс інфляції,

за участю представників сторін:

від позивача: Нестеренко В.М. за довіреністю №1315 від 11.06.2014року,

від відповідача: Чернишенко Н.В. за довіреністю №46/юр від 18.03.2013 року.

у судовому засіданні 01.04.2014року оголошувалась перерва на 07.04.2014року

СУТЬ СПРАВИ:

06.03.2014року Публічне акціонерне товариство «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» м.Харків (далі - ПАТ «ХМЗ «Світло шахтаря») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» м.Донецьк (далі -ПАТ «Шахта імені О.Ф.Засядька») з вимогами про стягнення 716 129,88грн., у тому числі, заборгованості у розмірі 654000,00грн., пені в сумі 43916,55грн., 3%річних в сумі 14 943, 33грн., індексу інфляції в сумі 3 270,00грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №27/481 від 14.05.2013року позивач виконав роботи з ремонту відповідних виробів, однак у порушення вимог договору відповідач за виконані роботи не розрахувався, у зв'язку з чим, виникла заборгованість у розмірі 654000,00грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 12.03.2014року господарським судом Донецької області позовна заява ПАТ «ХМЗ «Світло шахтаря» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/1566/14.

Ухвалою від 12.05.2014року на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строк розгляду справи продовжено.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 26.05.2014року призначено колегіальний розгляд справи у складі колегії суддів : головуючий суддя Осадча А.М., суддя Кучерява О.О., Сич Ю.В.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору на виконання робіт з ремонту виробів №27/481 від 14.05.2013р., протоколу розбіжностей, специфікації №1 від 15.05.2013р., рахунку-фактури №300 від 15.05.2013року, товаро-транспортної накладної №289 від 15.05.2013року, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №1612 від 13.05.2013року, податкової накладної №28 від 15.05.2013року, претензії №3044 від 07.11.2013року, протоколу розбіжностей від 15.05.2013року, акту виконаних робіт від 15.05.2013року, накладної №429 від 28.04.2013року, Статуту підприємства, витягу з ЄДРПОУ, виписки щодо позивача, а також службову записку від 28.03.2014року.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 536, 625, 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), 193, 199, 216, 222, 232, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 1, 2 ГПК України.

У відзиві на позовну заяву №2/юр від 26.03.2014року відповідач стверджує, що протокол розбіжностей до договору не підписувався, тому вважає договір неукладеним, одночасно визнає суму основної заборгованості у повному обсязі, підтверджує факт облікування у податковому обліку відповідача податкової накладної №28 від 15.05.2013року , в іншій частині позовні вимоги не визнає, вказує на невірний розрахунок 3%річних. На підтвердження своєї правової позиції відповідач надав суду належним чином засвідчені копії:Статуту підприємства, довідки АА №544361, виписки з ЄДРПОУ щодо відповідача, протоколу розбіжностей, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, квітанції №2.

01.04.2014року відповідач звернувся до суду з заявою, в якій вказує, що протокол розбіжностей узгоджено сторонами у редакції Замовника.

08.04.2014року відповідач звернувся до суду з заявою про зменшення штрафних санкцій - пені на 50% від початкового розміру, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач знаходиться у надважкому фінансовому стані внаслідок різкого зменшення обсягів реалізації вугілля, реалізації вугілля за цінами, що є менше собівартості, зростання витрат на проведення гірничих робіт. На підтвердження фактів, що викладені у заяві відповідач надав суду належним чином засвідчені копії: звіту про фінансові результати за 2013рік, балансу за 2013рік, звіту за формою №10-п за січень 2013року, довідки від 04.04.2014року.

У поясненнях, які надані суду 26.05.2014року, позивач заперечує проти задоволення заяви про зменшення розміру пені, оскільки відсутні підстави вважати даний випадок винятковим у розумінні ст. 83 ГПК України, відсутність у боржника коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності. Крім того зазначає, що позивач на даний час також знаходиться у складному фінансовому стані, не має можливості своєчасно сплачувати податки, внаслідок перенесення термінів оплати за договорами про розстрочення, що укладені з уповноваженими органами міністерства доходів та зборів, позивач сплачує проценти, які є збитками кредитора, що є надмірно великими. На підтвердження своїх заперечень позивач надав копії рішень господарського суду Донецької області, договорів про розстрочення грошових зобов'язань №3 та №10, платіжних доручень.

У судовому засіданні 12.06.2014року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив відмовити у задоволенні заяви про зменшення штрафних санкцій внаслідок її безпідставності.

У судовому засіданні 12.06.2014року представник відповідача визнав факт наявності основної заборгованості, просив відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3%річних та інфляційних, зменшити розмір пені на 50% з підстав, які зазначені у відповідній заяві, надав копію звіту про фінансові результати за 9 місяців 2013року.

Внаслідок явки у судове засідання 12.06.2014року уповноваженого представника позивача, суд не розглядає клопотання про розгляд справи за його відсутності, що викладене у телеграмі від 11.06.2014року.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представника позивача, який з'явився у судове засідання, дослідивши представлені ним в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

14.05.2013р. між ПАТ «ХМЗ «Світло шахтаря» ( Підрядник) та ПАТ «Шахта імені О.Ф.Засядька» (Замовник) укладено договір на виконання робіт по ремонту виробів №27/481, за умовами п.1.1 якого Підрядник прийняв на себе зобов'язання на свій ризик та за завданням Замовника з власних матеріалів виконати роботи з ремонту виробів в номенклатурі, кількості та в строки, визначені сторонами в доданих до цього договору специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладання печаток підприємств, з складанням протоколу розбіжностей. Згідно письмових пояснень сторін, які містяться в матеріалах справи, спірні пункти договору узгоджені сторонами у редакції Замовника.

Внаслідок викладеного, вбачаючи, що фактично сторони виконували умови договору, суд вважає посилання відповідача на факт неукладеності вказаного договору юридично неспроможним.

Згідно п.8.1 договору останній вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2013р.

Відповідно до п.3.1. договору вартість виконаних підрядником робіт визначається сторонами в специфікаціях.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно укладеної сторонами специфікації №1 від 15.05.2013р. до договору, сторонами узгоджені найменування виробу, що ремонтується, кількість, загальна вартість робіт, що складає 654000,00грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що передача виробів для виконання робіт за цим договором здійснюється сторонами з оформленням відповідного акту прийому-передачі виробів.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, після чого між сторонами підписано акт виконаних робіт від 15.05.2013року, що підтверджує факт виконання робіт на суму 654000,00грн. Належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи.

Акт містить посилання на договір та специфікацію №1 від 15.05.2013року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в акті на підставі вказаного договору.

Акт підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, про що безпосередньо зазначено в акті, скріплено печатками підприємств.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписаний сторонами акт є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №27/181 від 14.05.2013року.

Передача виробів з ремонту здійснюється за товарно-транспортною накладною представнику замовника при наявності довіреності (п.4.2. договору).

Згідно товаро-транспортної накладної №289 від 15.05.2013року вироби, що ремонтувались, передані уповноваженому представнику відповідача, який діяв на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №1612 від 13.05.2013року.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Умови та порядок оплати зазначаються в специфікаціях до цього договору (п.3.4. договору).

Крім того, п. 3.5 договору передбачено, що у порядку виключення, за письмовою згодою сторін, допускається передача відремонтованих виробів, без здійсненні Замовником 100% предоплати. Оплата за ремонт вказаних виробів здійснюється Замовником в строк 7 календарних днів з дати отримання Замовником виробів з ремонту.

Однак, оскільки відповідно до специфікації №1 від 15.05.2013р. визначено умови оплати: протягом 2 (два) календарних днів з дати відвантаження згідно виставленого рахунку, суд вважає строком виконання зобов'язання строк, який визначений саме у специфікації.

Таким чином, оскільки вироби з ремонту передані відповідачу 15.05.2013року, відповідно строк оплати - до 17.05.2013року включно.

Проте, ПАТ «Шахта імені О.Ф.Засядька» у встановлений строк вартість виконаних робіт не сплатило, позивач звернувся до відповідача з претензією №3044 від 07.11.2013року , в якій просило відповідача сплатити заборгованість за договором у розмірі 654000,00грн.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів оплати заборгованості на суму 654000,00грн., позовні вимоги в цій частині визнає, про що зазначено ним у відзиві на позовну заяву.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як визначено в статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №27/481 від 14.05.2013року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 654000,00грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 654000,00грн.Відповідно ПАТ «Шахта імені О.Ф.Засядька» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних робіт у встановленому договором порядку.

ПАТ «Шахта імені О.Ф.Засядька» визнає позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача з визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 654000,00грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, умовах договору та підтверджуються наданими до позову документами.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами п.5.4 договору передбачено, що у разі прострочки виконання Замовником зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.1,3.4,3.5 даного договору, замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування пені згідно п.5.4 договору.

Частиною 6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку пені, що викладений у позовній заяві, позивачем з дотриманням приписів ч.6 ст.232 ГК України та п.5.4 договору нарахована пеня за період з 20.05.2013року по 17.11.2013року в сумі 43 916,55грн.

Здійснивши розрахунок пені за вказаний позивачем період суд приходить до висновку, що вірний розмір пені - 44292,82грн.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як вбачається з позовної заяви, ПАТ «ХМЗ «Світло шахтаря» просить стягнути з відповідача 3%річних за період 20.05.2013року - 20.02.2014року в сумі 14943, 33грн., інфляційні нарахування за період з 20.05.2013року по 20.02.2014року в сумі 3270,00грн.

Суд вважає, що позивач припустився помилки при визначенні періодів нарахування вказаних сум, оскільки зазначив, що у періоді 20.05.2013року - 20.02.2014року 278днів, тоді як фактично 277, та нарахував інфляційні за травень 2013року, тоді як про строчка виконання грошового зобов'язання мала місце починаючи з 18.05.2013року, тобто, після 15 числа відповідного місяця, що виключає включення травня у розрахунок інфляційних.

Здійснивши розрахунок означених сум з урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що вірний розмір 3% річних складає 14889,70грн., інфляційних нарахувань - 7189,09грн.

Приймаючи до уваги відсутність клопотання зацікавленої сторони ПАТ «ХМЗ «Світло шахтаря» - суд у відповідності до вимог ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає законних підстав для виходу за межі позовних вимог, тому стягненню підлягає пеня у розмірі 43 916,55грн., інфляційні нарахування в сумі 3270,00грн.( у межах заявлених позивачем сум).

Одночасно позовні вимоги щодо стягнення 3% річних задовольняються частково в сумі 14889,70грн., в решті позовних вимог в цій частині відмовляється, так як вимоги заявлені безпідставно.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій - пені на 50% - суд зазначає наступне.

В силу п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як вказано у п.42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Розглядаючи клопотання про зменшення пені суд виходить з того, що як встановлено ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном, отже, відсутність у боржника грошових коштів або його тяжкий фінансовий стан самі по собі не можуть розцінюватись в якості підстав для розстрочки виконання рішення суду.

Згідно із ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво, як вид господарської діяльності, що здійснюється відповідачем, за своєї сутністю передбачає несення ним певних ризиків.

Отже, виходячи з зазначеного вище, негативні наслідки вчиненого відповідачем порушення (неналежне виконання зобов'язань) не можуть покладатися на інших осіб, а відповідач не вправі розраховувати на звільнення себе від ймовірності настання таких негативних наслідків.

Суд вважає, що заявником надано недостатньо доказів на підтвердження наявності виняткових обставин,що спричинюють неможливість виконання зобов'язання з оплати пені, нарахування якої передбачено умовами договору. Зокрема, факти, які навів відповідач щодо різкого зменшення обсягів реалізації вугілля, реалізації вугілля за цінами, що є менше собівартості, зростання витрат на проведення гірничих робіт, носять загальний для всіх підприємств вугільної промисловості характер та не можуть вважатись винятковими саме у відносинах з позивачем.

Крім того, суд приймає до уваги, що позивач на даний час також знаходиться у складному фінансовому стані, зокрема, не має можливості своєчасно сплачувати податки, внаслідок перенесення термінів оплати за договорами про розстрочення, що укладені з уповноваженими органами міністерства доходів та зборів, позивач сплачує проценти, які є збитками кредитора, що виникли, у тому числі, й внаслідок порушення з боку відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, інфляційні процеси в економіці держави, вину відповідача у виникненні спору, тривалість невиконання відповідачем зобов'язання, відсутність доказів на підтвердження винятковості обставин, на які посилається відповідач в огрунтування клопотання, наявність збитків позивача, суд прийшов до висновку, що задоволення клопотання про зменшення пені призведе до непропорційного порушення балансу майнових інтересів сторін, у зв'язку з чим, відмовляє у задоволенні останнього.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст.ст.180, 181, 193, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» м.Харків до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» м.Донецьк про стягнення 716129,88грн., з яких: 654000,00грн. - основний борг, 43916,55грн. - пеня, 14943,33грн. - 3% річних, 3270,00грн. - індекс інфляції задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шахта імені О.Ф. Засядька" (83054, м.Донецьк, проспект Засядька, ідентифікаційний код 00174846) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (61001, м.Харків, вул.Світло Шахтаря, буд.4/6, ідентифікаційний код 00165712) заборгованість в сумі 654000,00грн., пеню в сумі 43 916,55грн., 3%річних в сумі 14889,70грн., індекс інфляції в сумі 3 270,00грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 14321,53грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 12.06.2014року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 13.06.2014року.

Головуючий суддя А.М. Осадча

Суддя О.О. Кучерява

Суддя Ю.В. Сич