Справа №33ц-2054кс-07
Категорія ЦП:29
Головуючий у першій інстанції Луценко О.М.
Доповідач Новодворська О.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
Новодворської О.І., Висоцької B.C., Олєйникової Л.С. ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах Фонду державного майна України, Державного управління справами Президента України до Будинку відпочинку "Пуща-Водиця" Державного управління справами Президента України, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди за касаційною скаргою Фонду державного майна України та Заступника прокурора Оболонського районна м. Києва на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 вересня 2006 року
встановила:
У жовтні 2005 року Прокуратура Оболонського району м. Києва звернулася до суду з позовом в інтересах Фонду державного майна України, Державного управління справами до відповідачів про визнання недійсним договору оренди №1 від 30 квітня 2002 року будинку АДРЕСА_1 Державного управління справами Президента України, укладеного директором будинку відпочинку з ОСОБА_1
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що договір укладено з порушення вимог чинного законодавства, а саме ст. 6 закону України "Про оренду державного та комунального майна" у редакції від 02.07.2002 року. Крім того, розрахунок орендної плати не погоджений з Фондом державного майна України.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 травня 2006
року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 6 вересня
2006 року, прокурору Оболонського району м. Києва в задоволені позову
відмовлено.
Фонд державного майна України та заступник прокурора Оболонського районна м. Києва звернулися до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права.
Колегія судців дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд виходив із того, що відповідно до вимог ст. 48 ЦК України (у редакції Закону 1963 року), який діяв на час укладення договору оренди, недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.
Судом встановлено, що Додатком № 1 до Положення про будинок відпочинку „Пуща Водиця" до компетенції будинку відпочинку віднесено і надання в оренду приміщень житлово - комунального господарства, дачних будинків та окремих приміщень будинку відпочинку (за погодженням із Державним Управлінням справами), затвердженим Розпорядженням Керівника Державного управління справами № 37 від 26 квітня 2000 року.
Позивач посилався на те, що згідно ст. 6 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна" визначено, обов'язок реєструватися підприємцем лише за умови використання предмету оренди для зайняття підприємницькою діяльністю. Відповідач же укладав договір оренди не з метою застосування приміщення для заняття підприємницькою діяльністю.
Главою 25 ЦК України ( у редакції 1963 року), який діяв на час укладення договору, визначалась лише письмова форма договору, що й було ураховане сторонами.
Суд дійшов висновку, що відсутність погодження з Фондом Державного майна України розрахунку орендної плати не є підставою до визнання угоди недійсною, тому що він розраховувався на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Сам же факт відсутності такого узгодження не є підставою для визнання договору недійсним.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області
ухвалила:
Касаційні скарги Фонду державного майна України та заступника прокурора Оболонського районного суду м. Києва відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 вересня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.