Справа № 1311/2-2065/11 Головуючий у 1 інстанції: Горошко Л.Б.

Провадження № 22-ц/783/1319/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Гірник Т.А., Кабаля І.І.,

секретар: Глинський О.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» - Гнатишака О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про проведення перерахунку по кредитному договорі, стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

оскаржуваним рішенням позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про проведення перерахунку по кредитному договорі, стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про нарахування відсоткової ставки незаконними, зобов'язавши останнього провести перерахунок по кредитному договору № LVKBGA0000000038 від 01.02.2008р., укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2. Вирішено питання судових витрат.

Дане рішення оскаржило ПАТ КБ «Приватбанк».

В своїй апеляційній скарзі просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначають, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та чинному законодавству. Так, судом було порушено принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу та безпідставно не застосовано ряд норм Цивільного кодексу України, що підлягали до застосування. Крім цього, судом не було застосовано позовної давнрсті, як підстави для відмови у позові, хоча представником банку заявлялось таке клопотання. Також, суд не врахував того факту, що позивач фактично погодився з підвищенням процентної ставки за укладеним між ними договором, оскільки своєчасно здійснював оплату тіла кредиту та відсотків за новою відсотковою ставкою до березня 2013 року. Також позивача було належно повідомлено про зміну процентної ставки, а саме здано попередження про це на пошту задовго до внесення змін до договору щодо зміни процентної ставки та попереджено про наслідки такої зміни. Крім цього, банком було належно умотивовано, у відповідності до умов договору, зміну відсоткової ставки за таким, та така зміна відбулась через об'єктивні чинники, а не через одноосібне рішення Банку. Також, позивачем не було надано жодних доказів наявності моральних страждань, та не було ним доведено вину банку та підстави для відшкодування моральної шкоди. Всі докази подані відповідачем, були перекручені судом на користь позивача.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у його відсутності, враховуючи, що така особа повідомлялася про час та місце розгляду справи належним чином, причин своєї неявки не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, зважаючи на вимоги ст. 305 ЦПК України та те, що його інтереси у судовому засіданні захищав представник.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання скарги, представника позивача в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як вбачається із змісту позовної заяви та оскаржуваного рішення, ОСОБА_2 звернувся в суд з даним позовом, у якому посилався на те, що він виконує належним чином (навіть з переплатами планових платежів) укладений між ним та відповідачем кредитний договір, а відповідач своїми неправомірними діями (збільшивши відсоткову ставку в порушення його умов та вимог законодавства) здійснює безпідставні нарахування, всупереч умовам договору та вимогам закону. Тому просив визнати такі його дії, що суперечать умовам договору та вимогам закону незаконними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок згідно укладеного між ними кредитного договору, крім цього просив стягнути на його користь 5 тис. грн. моральної шкоди.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позов виходив з того, що з 9.01.2009 року стаття 1056-1 ЦК України діє в новій редакції, відповідно до якої банк не вправі збільшувати процентну ставку в односторонньому порядку, а позиція банку по зміні відсоткової ставки викладена в повідомленнях та листах позивачу є незрозумілою. Крім цього, на думку суду, сумнівним є положення п. 3.3 укладеного між сторонами договору де сторони виходять з фактичної кількості днів у році 360, в той час коли у році 366 або 365 днів. Крім цього, стягаючи з відповідача на користь позивача 2000 грн. для відшкодування моральної шкоди суд виходив з того, що позивач є інвалідом 3 групи, афганцем, а дана справа перебуває на розгляді в суді 2 роки і весь цей час він перебуває у стресовому стані, за станом здоров'я не може прибути в судове засідання.

Колегія суддів вважає такі висновки суду, що стали підставами для часткового задоволення позову, зроблені без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, частково помилковими та такими, що суперечать вимогам закону, а рішення в частині часткового задоволення позовних вимог відповідно таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового.

Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось 1.02.2008 року між сторонами укладено кредитний договір №LVKBGA0000000038, відповідно до умов якого Банк надав позивачу кредитні кошти шляхом видачі готівки у розмірі 67500 грн. на строк з 1.02.2008 року по 1.02.2018 року зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць (або 16,08 % річних) на суму залишку. Щомісячний платіж який повинен надавати Банку позивач склав 1034,82 грн.

Позивач у відповідності до умов договору, на його виконання, добросовісно, із здійсненням ряду значних переплат в порівнянні із передбаченим договором плановим місячним платежем виконував його умови.

Крім цього, п. 2.3.1 договору було передбачено, що Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Банком, у відповідності до умов договору, в односторонньому порядку кілька разів було змінено відсоткову ставку за договором, так з 11.10.2008 року відсоткова ставка зросла з 16,08 % до 18,12 %, з 1.02.2009 року відсоткова ставка зросла з 18,12% до 29,52%, а з 8.10.2010 року зменшилась з 29,52% до 27,52% річних.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України (в редакції станом на 1.02.2009 року), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 35 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» При вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" , яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів ).

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Враховуючи вказане колегія суддів вважає, що одностороннє внесення змін до договору Банком в частині збільшення відсоткової ставки з 18,12 % до 29,52 % з 1.02.2009 року в порушення вказаної норми закону є неправомірним та таким, що порушує права позивача, а тому позовні вимоги в частині про визнання неправомірними дій по збільшенні відсоткової ставки з 1.02.2009 року 18,12 % до 29,52 % та зобов'язанні здійснити перерахунок необхідних до сплати сум за кредитним договором з вказаної дати по даний час з врахуванням відсоткової ставки 18,12 % за період з 1.02.2009 року є підставними та підлягають до задоволення.

Крім цього, жодних доказів про те, що Банк у відповідності до умов укладеного між сторонами договору належним чином повідомляв позивача про зміну відсоткової ставки з 18,12% до 29,52% відповідачем не представлено. Посилання на докази, що свідчать про здачу листа-попередження від 31.12.2008 року №20.1.3.2/6-34682 відповідачем на пошту жодним чином не свідчить про його отримання позивачем за відсутності даних про вручення поштового відправлення, будь-яких інших доказів цього та заперечення отримання такого листа-попередження позивачем.

Що стосується одностороннього збільшення відсоткової ставки Банком з 16,08 % річних до 18,12% з 11.10.2008 року, то такі дії Банку слід визнати такими, що відповідають вимогам укладеного між сторонами договору та діючого на той час закону, а позовні вимоги в цій частині безпідставними.

Крім цього, що стосується вимоги про стягнення з відповідача на корить позивача моральної шкоди, то така вимога на думку суду є безпідставною та до задоволення не підлягає, оскільки згідно змісту ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України, стягнення такої у випадку неналежного виконання договірних зобов'язань законодавством не передбачено, а крім цього позивачем жодних доказів завдання йому такої не представлено.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги в цій частині слід визнати обґрунтованими та таку задовольнити частково.

Окремо, що стосується доводів скарги про те, що позивач погодився зі збільшення відсоткової ставки та належним чином у відповідності до умов договору здійснював платежі за новою відсотковою ставкою спростовуються тим, що позивач з початку дії договору здійснював оплати за договором частково зі здійсненням переплат планових місячних платежів, ще до збільшення Банком відсоткової ставки, а тому його такі дії не слід вважати визнанням та погодженням із збільшенням відсоткової ставки, зважаючи також і на те, що позивач про збільшення такої повідомлений не був.

Крім цього, доводи скарги про пропуск позивачем трирічного строку давності із даним позовом не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається відсоткова ставка була збільшена з 1.02.2009 року, а позивач звернувся до суду з позовом 23.12.2011 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Враховуючи вказане рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову слід скасувати та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити частково. Визнати дії відповідача по збільшенні відсоткової ставки за користування кредитом, відповідно до кредитного договору укладеного між сторонами з 1.02.2009 року з 18,12% річних до 29,52% річних - неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок необхідних до сплати сум за укладеним між ними кредитним договором з врахуванням відсоткової ставки 18,12 % за період з 1.02.2009 року по даний час. В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення в частині стягнення судових витрат залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 1-4, 313, 314 ч.2, 315, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 грудня 2013 року в частині часткового задоволення позову ОСОБА_2 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про проведення перерахунку по кредитному договору, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати дії ПАТ КБ «Приватбанк» по збільшенні відсоткової ставки за користування кредитом, відповідно до кредитного договору №LVKBGA0000000038 від 1.02.2008 року, укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 з 1.02.2009 року з 18,12% річних до 29,52% річних - неправомірними.

Зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» здійснити перерахунок необхідних до сплати сум за кредитним договором №LVKBGA0000000038 від 1.02.2008 року, укладеним між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 з врахуванням відсоткової ставки 18,12 % за період з 1.02.2009 року по даний час.

В задоволенні решти позову - відмовити.

В решті рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 грудня 2013 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» 114,7 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Т.А. Гірник

І.І. Кабаль