ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2014 року Житомир справа № 806/1901/14
час прийняття: 09 год. 50 хв. категорія 3.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
за участі секретаря Бондаренка Д.А.,
за участі позивача ОСОБА_1,
за участі представника відповідача Любченко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції про визнання протиправною відмови у внесенні змін до актового запису № 6 від 21.02.2013 , зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив визнати протиправною відмову відділу держаної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Житомирській області у внесенні змін до актового запису № 6, від 21.02.2013, зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису № 6 від 21.02.2013, доповнивши відомості про батьків дитини, а саме: зазначивши національність батька - "німець", матері - "українка". Свої вимоги мотивував тим, що в лютому 2014 року звернувся до відповідача із заявою про внесення змін, доповнень до вказаного актового запису, проте отримав відмову, яка суперечить чинному законодавству, оскільки в свідоцтві про його народження, зазначено національність його матері - ОСОБА_3 - "німка". Таким чином підтверджено, що він за національністю німець.
В процесі розгляду справи відповідача відділ держаної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Житомирській області було замінено на належного, а саме на відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції (далі - відповідач).
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила в повному обсязі та просила відмовити в задоволенні позову, з підстав викладених в письмових запереченнях.
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18 липня 2006 року), - суд аналізує тільки доречні і важливі аргументи особи.
Згідно положень вищевказаної практики Європейського Суду з прав людини, суд оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статею 11 Закону України "Про національні меншини в Україні" від 25.06.1992 N 2494-XII, із змінами і доповненнями, передбачено, що громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Як видно з матеріалів справи, 12.12.2013 ОСОБА_1 звернувся із заявою (а.с.11) до відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції в якій просив доповнити актовий запис № 6 про народження дитини - ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1), який складено виконавчим комітетом Глибочицької сільської ради Житомирського району Жиомирської міської ради від 21.02.2013 Серія НОМЕР_1, а саме, щодо національності батьків - батька - "німець", матері - "українка". До заяви надав документи, які підтверджують потребу внесення змін до актового запису, а саме копії паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_5, копії свідоцтв про народження ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та копію свідоцтва про шлюб. Причиною внесення змін до актового запису зазначив упорядкування документів.
02.04.2014 за № 96 відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції надав висновок (а.с.13-14), в якому зазначив, що в актовому записі про народження заявника № 6 складеного 21.02.2013 виконавчим комітетом Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області графа національність - відсутня, також зазначає, що постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року "Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон", було вилучено графу "національність", а тому у всіх пред'явлених документах заявника відсутні вищевказані відомості. В паспортах ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_5 не містяться дані щодо їх національності. В актовому записі про шлюб заявника не передбачені дані щодо національності громадян, які зареєстрували шлюб. В актових записах про народження заявника та його дружини не передбачені дані щодо національності дитини. Відповідно до ч.3 ст.9 та ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" актові записи цивільного стану та бланки свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану виготовляються за затвердженим Кабінетом Міністрів України зразками та їх описами. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 № 1025 "Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану" не передбачено у актових записах та бланках свідоцтв графу національність дитини та/або батьків. Відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 є неможливим доповнити національність батька - "німець" та національність матері - "українка" в актовому записі про народження дитини № 6 складеному 21.02.2013 виконавчим комітетом Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області в зв'язку з відсутністю підстав для внесення змін, оскільки відсутні документи підтверджуючі даний факт.
Позивач вважає, що даний висновок суперечить чинному законодавству та порушує ст.35 Конституції України де сказано, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.
Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 № 2398-VI (далі - Закон № 2398-VI) визначає правові та організаційні засади державної
реєстрації актів цивільного стану та регулює відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів
цивільного стану.
Відповідно до статті 2 Закону № 2398-VI, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Згідно ч.1 ст.6 Закону № 2398-VI, відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Відповідно ч.2, 3 ст.9 Закону № 2398-VI, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку. Зразки актових записів цивільного стану затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Статею 18 вказаного Закону визначено, що про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво. Бланки свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану виготовляються за затвердженими Кабінетом Міністрів України зразками та їх описами.
Частиною 1 статті 22 Закону № 2398-VI визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Віповідно до частини 5 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" Міністерством юстиції України прийнято наказ від 12.01.2011 N 96/5 "Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання" (далі - по тексту Правила № 96/5).
Пунктом 1.1. Правил № 96/5 визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Згідно до п.2.1. Правил № 96/5 заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника.
Пунктом 2.6. вказаних Правил передбачено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
Відповідно п.2.12. Правил № 96/5, на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
Підпунктом 2.13.2 пункту 2.13. даних Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, постанова адміністративного суду.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції щодо відмови у внесення змін до актового запису № 6 від 21.02.2013 є таким, що складений у межах повноважень відповідача, відповідно до діючого законодавства та на підставі пред'явлених заявником документів, оскільки в жодному документі, що надав позивач (а.с.11) та в документах, що зібрані відповідачем, відомості про національність ОСОБА_1 та його дружини не вказано.
Також суд зазначає, що згідно постанови Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 26 червня 1992 року N 2503-XII, у вказаних документах графа "національність" не передбачена.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 10.11.2010 № 1025, якою затверджено зразки актових записів цивільного стану, описи та зразки бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану не передбачено графу для зазначення відомостей про національність.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи те, що судом висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану визнано правомірним, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції про визнання протиправною відмови у внесенні змін до актового запису № 6 від 21.02.2013, зобов'язання вчинити дії відмовити за безпідставністю.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Панкеєва