Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року справа №812/9779/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Шишова О.О., Попова В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі № 812/9779/13-а за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Білокуракинське районного бюро технічної інвентаризації", Реєстраційної служби Білокуракинського районного управління юстиції у Луганській області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання незаконним дій, скасування рішення від 15.12.2009 року та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом до Комунального підприємства «Білокуракинське районне бюро технічної інвентаризації» (далі - БТІ), Реєстраційної служби Білокуракинського районного управління юстиції у Луганській області (далі - Реєстраційна служба), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_4 На час смерті він був власником майнового сертифіката КСП «Шлях Леніна», позивач є єдиною спадкоємицею за заповітом ОСОБА_4 щодо майнового паю, як члена колишнього КСП «Шлях Леніна». Її чоловік так і не отримав у натурі майно, що залишилось після ліквідації КСП «Шлях Леніна». Але це нерухоме майно збереглося, зокрема, це - споруда ангара за адресою: АДРЕСА_1. Позивач посилається, що цей ангар був побудований КСП «Шлях Леніна», але пізніше перебував у володінні СТОВ «Надія», а потім цим майном безпідставно заволодів ОСОБА_3

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 16.11.2009 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до СТОВ «Надія» про визнання права власності на рухоме і нерухоме майно. Але ухвалою апеляційного суду Луганської області від 22.02.2010 року було скасовано рішення суду першої інстанції як незаконне. Надалі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено, рішення суду набрало законної сили.

Не дивлячись на припинення чинності рішення суду про визнання права власності ОСОБА_3 на споруду ангара, ОСОБА_3 встиг оформити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно через БТІ на себе право власності на вказану споруду ангара та видає себе за її власника, що є незаконним.

За життя чоловіка позивач, як його представник, звернулася до Білокуракинського районного суду Луганської області з заявою про поворот виконання рішення суду і просила БТІ скасувати державну реєстрацію права власності на споруду ангара. Суд першої інстанції задовольнив її вимоги, на підставі чого позивач звернулася до БТІ з заявою про скасування запису про право власності ОСОБА_3 Заяву було задоволено та здійснено закриття розділу Реєстру про право власності у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно - ангар, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно з якою власник вищезазначеної будівлі відсутній. Однак, ухвалою апеляційного суду Луганської області було скасовано ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 11.06.2012 року про поворот виконання рішення суду.

Позивач зазначає, що вона тривалий час не знала про поновлення запису про право власності на споруду ангару за ОСОБА_3 в Державному реєстрі прав. У серпні 2013 року вона звернулася до Реєстраційної служби з заявою про скасування державної реєстрації права власності на вказану споруду ангару за ОСОБА_3 На свою заяву позивач отримала відповідь від БТІ про те, що скасувати реєстраційний запис державний реєстратор самостійно не може, це можливо лише за рішенням суду. Тому позивач змушена звернутися з даним позовом до суду.

В ході судового розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги, просила: визнати незаконним і скасувати рішення від 15.12.2009 року БТІ про реєстрацію в Реєстрі прав власності на нерухоме майно права приватної власності на споруду ангара за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3, оскільки заява ОСОБА_3 не була оформлена належним чином (не була підписана); визнати незаконними дії БТІ, що полягають у поновленні реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно права приватної власності на споруду ангара за адресою: АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3 на підставі ухвали апеляційного суду Луганської області від 15.08.2012, оскільки ОСОБА_3 на той час уже не був власником даної споруди ангара; зобов'язати Реєстраційну службу внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність права власності на споруду ангара за адресою: АДРЕСА_1 (закрити розділ реєстру про право власності на ім'я ОСОБА_3).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог у зазначеній справі відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, що і в обґрунтування позовних вимог.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу третьою особою висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Зокрема, зазначається, що права та інтереси позивача не порушено, оскільки вона не надала жодного доказу про її права на ангар. Споруда ангара не знаходиться в пайовому майні КСП «Шлях Леніна». Крім того, вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з апеляційною скаргою.

Всі особи, які беруть участь у справі, до суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

По-перше, доводи заперечень на апеляційну скаргу ОСОБА_3 щодо пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження, не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до частини другої статті 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції прийнята із застосуванням частини третьої статті 160 КАС України (а.с.183), тому строк на її оскарження слід обраховувати з дня отримання її копії.

Згідно розписки на заяві про видачу постанови (а.с.203), копію постанови позивач отримала 29.04.2014 року, а її представник - 25.04.2014 року (а.с.201-202).

Згідно поштового штемпелю на конверті позивачем подано до суду першої інстанції апеляційну скаргу 05.05.2014 року (а.с.237), тобто, у строк, визначений законодавством.

Далі, судом установлено, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (а.с.15). Згідно зі вказаним свідоцтвом спадщина складається з майнового паю розміром 3796 грн., що становить 0,25% від загальної вартості майна пайового фонду підприємства станом на 25 січня 2000 року в сумі 1509000 грн. та нарахованими дивідендами, що знаходяться в колективному сільського господарському підприємстві «Шлях Леніна», АДРЕСА_1, і належить гр. ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ЛУ № 08982, виданого Олексіївською сільською радою Білокуракинського району 21 червня 2006 року за № 99.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновим сертифікатом) серії ЛУ № 089871, ОСОБА_2 має право на пайовий фонд майна КСП «Шлях Леніна», загальна частка майна позивача становить 3796 грн., або 0,25 відсотків (а.с.14).

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 16 листопада 2009 року у справі № 2-386 за позовом ОСОБА_3 до СТОВ «Надія» про визнання права власності на рухоме і нерухоме майно було визнано дійсним договір купівлі-продажу, укладений 17.04.2007 між СТОВ «Надія» та ОСОБА_3, визнано право власності за ОСОБА_3 на споруду ангару 2003 року та ворохоочищувальну машину ОВС-25 (а.с.102-103).

На підставі заяви ОСОБА_3 та вказаного рішення суду реєстратором КП «Білокуракинське РБТІ» прийнято рішення від 15.12.2009 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на будівлю ангару, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.99,104).

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно було зареєстровано право власності на ангар за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 (а.с.105).

У подальшому ухвалою апеляційного суду Луганської області від 22 лютого 2010 року рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 16 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_3 до СТОВ «Надія» про визнання права власності на рухоме і нерухоме майно скасовано, справу передано на новий розгляд до того ж суду в іншому складі (а.с.16).

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 06 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до СТОВ «Надія» про визнання права власності на рухоме і нерухоме майно, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, СТОВ «Надія» про визнання права власності на 97,87% споруди ангару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та СТОВ «Надія» про визнання права власності на 2,13% споруди ангару та ворохоочищувальну машину ОВС-25, що є устаткуванням ангару, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до СТОВ «Надія» про визнання права власності на рухоме і нерухоме майно, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3, СТОВ «Надія» про визнання права власності на 97,87% споруди ангару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та СТОВ «Надія» про визнання права власності на 2,13% споруди ангару та ворохоочищувальну машину ОВС-25, що є устаткуванням ангару, відмовлено (а.с.17-21).

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 20 вересня 2011 року рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 06 травня 2011 року залишено без змін (а.с.10-12).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 11 січня 2012 року рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 06 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 20 вересня 2011 року залишено без змін (а.с.154-155).

Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 11 червня 2012 року було допущено поворот виконання рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 16 листопада 2009 року, однак, ухвалою апеляційного суду Луганської області від 15 серпня 2012 року ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області було скасовано, в задоволенні заяви ОСОБА_4 про поворот виконання рішення суду - відмовлено (а.с.23).

Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.09.2012 в Реєстрі міститься запис про право приватної власності ОСОБА_3 на ангар за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.111).

13.08.2013 та 19.08.2013 позивач звернулася до Реєстраційної служби з заявами про скасування реєстрації прав на нерухоме майно - споруду ангара за адресою: АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3, листами від 15.08.2013 № С-4-02.1/02.1 та від 19.08.2013 № С-4/1-02.1 відповідачем було надано позивачу відповіді, якими надано роз'яснення стосовно необхідних документів та порядку проведення реєстрації скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав (а.с.71-82).

При вирішенні спору по суті суд керується наступним.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства (частина 1 статті 2 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень є Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Згідно з частиною 13 статті 15 Закону № 1952-IV Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що передбачено абзацом 2 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону № 1952-IV права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав, що встановлено частиною 4 статті 3 Закону № 1952-IV.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 1952-IV систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Пунктами 1, 5 частини 1 статті 8 Закону № 1952-IV визначено, що до повноважень органу державної реєстрації прав належить проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Пунктами 1, 2, 9 частини 2 статті 9 Закону № 1952-IV встановлено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

На час прийняття реєстратором Комунального підприємства «Білокуракинське районне бюро технічної інвентаризації» рішення про реєстрацію права власності на будівлю ангару за адресою: АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3 діяло Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення).

Пунктом 1.2 Тимчасового положення встановлено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 1.4 Тимчасового положення обов'язковій державній реєстрації підлягали речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, зокрема: право власності на нерухоме майно.

Пункт 1.3 Тимчасового положення встановлював, що державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 3.10 Тимчасового положення одночасно з прийняттям рішення про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ вносить записи до відповідного розділу Реєстру прав.

Після внесення запису до відповідного розділу Реєстру прав реєстратор БТІ видає витяг про державну реєстрацію прав, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа, а у разі проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на правовстановлювальному документі також робить відмітку (штамп) про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 8 (пункт 3.11 Тимчасового положення).

Пункт 1.8 Тимчасового положення передбачав, що реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав) є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва (далі - об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації), правовстановлювальні документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що встановлювалось.

Відповідно до пункту 1.12 Тимчасового положення прямий доступ до Реєстру прав мають БТІ, створені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключені до Реєстру прав у межах визначених територій адміністративно-територіальних одиниць на підставі укладених договорів з Адміністратором Реєстру прав.

Згідно з пунктом 6.1. Тимчасового положення було передбачено, що на кожний об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратором БТІ відкриваються відповідний розділ Реєстру прав та реєстраційна справа.

Згідно з пунктом 6.2 Тимчасового положення розділ Реєстру прав складається з трьох частин, які містять записи про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації; право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта (суб'єктів) цього права; інші речові права на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Тимчасового положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. Заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе (суть) заявник (заявники).

Згідно з пунктом 3.4 Тимчасового положення за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній.

Відповідно до пункту 3.5 Тимчасового положення реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо: заявлене право не є таким, що підлягає державній реєстрації відповідно до Положення; із заявою про державну реєстрацію прав звернулась особа (особи), яка не може бути заявником відповідно до Положення; об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, розташований у межах території, на якій свою діяльність здійснює інше БТІ відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав; подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт; право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом; право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло з порушенням встановленого порядку відчуження; відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився; у тридцятиденний строк з моменту надіслання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) не усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Як установлено судом, ОСОБА_3 було надано реєстратору БТІ заяву про реєстрацію права власності та всі необхідні документи, в тому числі рішення суду, що набрало законної сили. ОСОБА_3 було оплачено відповідні послуги, пов'язані з проведенням державної реєстрації, що підтверджується квитанцією. Та обставина, що на заяві ОСОБА_3 відсутній підпис, не може бути підставою для скасування рішення реєстратора БТІ, оскільки ОСОБА_3 підтвердив, що ним були вчинені дії, спрямовані на реєстрацію права власності на нерухоме майно. Підстав для відмови в проведенні державної реєстрації прав, передбачених пунктом 3.5 Тимчасового положення, як реєстратором БТІ, так і судом не встановлено, тому суд вважає, що при прийнятті рішення від 15.12.2009 про державну реєстрацію прав Комунальне підприємство «Білокуракинське районне бюро технічної інвентаризації» діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені законом.

Таким чином, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення від 15.12.2009 року БТІ про реєстрацію в Реєстрі прав власності на нерухоме майно права приватної власності на споруду ангара за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3, оскільки заява ОСОБА_3 не була оформлена належним чином (не була підписана), не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконними дій БТІ, що полягають у поновленні реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно права власності на споруду ангара за ОСОБА_3 апеляційний суд зазначає наступне.

Відмовляючи в задоволенні цієї частини вимог, місцевий суд зазначив наступне.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії, зокрема, рішення реєстратора. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

Крім того, при вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КСП частка пайового фонду позивача визначена в розмірі 3 796 грн., або 0,25%, тобто, вказана частка визначена в грошовій формі та не виділена в натурі.

В ухвалі апеляційного суду Луганської області від 20 вересня 2011 року вказано, що в судовому засіданні не було встановлено того, що спірне майно, а саме: споруда ангару та ворохоочищувальна машина ОВС-25 були включені до пайового фонду КСП «Шлях Леніна» та це майно підлягає розпаюванню та передачі у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Судом зроблено висновок, що право ОСОБА_4 на отримання частки майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, не порушене.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Свою зацікавленість з даного питання позивач обґрунтовує тим, що вона є спадкоємцем після смерті свого чоловіка та має право на майновий пай, а вказаний ангар має відноситися до майна колишнього КСП «Шлях Леніна» та підлягає розподілу між співвласниками.

Зважаючи на обставини, встановлені вищенаведеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, а також беручи до уваги ту обставину, що при розгляді даної справи позивачем також не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про включення ангару за адресою: АДРЕСА_1, до пайового фонду КСП «Шлях Леніна», місцевий суд вважав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню через відсутність порушень прав позивача, а обраний позивачем спосіб поновлення, на його думку, порушеного права не відповідає об'єкту порушеного права.

З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія апеляційного суду.

Дійсно, до теперішнього часу споруда ангару та ворохоочищувальна машина ОВС-25 не були включені до пайового фонду КСП «Шлях Леніна» та це майно не підлягає розпаюванню та передачі у власність ОСОБА_2 Проте, перешкодою цьому є, в тому числі, реєстрація спірного нерухомого майна за ОСОБА_3 В той же час, у випадку скасування такої реєстрації існує ймовірність включення цього майна до пайового фонду КСП «Шлях Леніна» та це майно може бути розпайовано та передано у власність ОСОБА_2 Відтак, у останньої є законний інтерес в цьому спорі, тому обраний позивачем спосіб поновлення, на його думку, порушеного права відповідає об'єкту порушеного права.

Однак, вказана частина позовних вимог не може бути задоволена, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6.4 Тимчасового положення розділ Реєстру прав та реєстраційна справа закриваються реєстратором БТІ у разі:

а) знищення об'єкта, щодо якого проведено державну реєстрацію прав;

б) поділу або об'єднання нерухомого майна.

Розділ Реєстру прав та реєстраційна справа закриваються за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить закриття розділу Реєстру прав та реєстраційної справи.

Закриті реєстраційні справи зберігаються в архіві БТІ в установленому законодавством порядку.

Згідно пункту 6.5 тимчасового положення у разі знищення об'єкта, щодо якого проведено державну реєстрацію прав, власник (власники) подає(ють) реєстратору БТІ заяву про закриття розділу Реєстру прав та реєстраційної справи за формою, визначеною у додатку 12.

До заяви про закриття розділу Реєстру прав та реєстраційної справи додаються матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення такого об'єкта, та у разі знищення нерухомого майна - правовстановлювальні документи (за наявності), які підлягають анулюванню у порядку, установленому Положенням.

Моментом прийняття заяви про закриття розділу Реєстру прав та реєстраційної справи вважається внесення реєстратором БТІ запису в журнал обліку заяв про державну реєстрацію прав з присвоєнням порядкового номера.

Як вбачається з пункту 6.6 Тимчасового положення закриття розділу Реєстру прав та реєстраційної справи у разі поділу або об'єднання нерухомого майна здійснюється реєстратором БТІ одночасно з проведенням державної реєстрації прав на новостворений(і) об'єкт (об'єкти) нерухомого майна.

Відповідно до пункту 6.7 Тимчасового положення до журналу обліку заяв про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ вносяться записи про заяви про державну реєстрацію прав; про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; про відмову від права власності та інших речових прав на нерухоме майно; про закриття розділу Реєстру прав та реєстраційної справи, які містять:

порядковий номер заяви;

дату прийняття заяви;

назву заяви та зміст заявлених прав;

прізвище, ім'я, по батькові заявника (заявників);

прізвище, ім'я, по батькові та підпис реєстратора БТІ.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2012 року звернулась до БТІ із заявою про закриття розділу Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі рішення суду від 11 червня 2012 року. Цим рішенням (Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області) було допущено поворот виконання рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 16 листопада 2009 року.

При цьому ОСОБА_2 в той же день 20.07.2012 за № 374 БТІ видало довідку про те, що реєстратором було здійснено закриття розділу Реєстру про право власності у державному Реєстрі прав власності на нерухоме майно - ангар, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Дія здійснена 20.07.2012р., згідно якої власник відсутній (а.с.109).

Колегія суддів зазначає, що передбачених пунктом 6.4 тимчасового положення підстав для закриття реєстратором БТІ розділу Реєстру прав та реєстраційної справи за обставинами цієї справи не існувало, а рішення суду від 11 червня 2012 року до таких підстав не відноситься.

З матеріалів справи також не вбачається, що реєстратором БТІ до журналу обліку заяв про державну реєстрацію прав було внесено запис про закриття розділу Реєстру прав та реєстраційної справи, що визначено пунктами 6.5-6.7 Тимчасового положення.

Слід зазначити, що ухвалою апеляційного суду Луганської області від 15 серпня 2012 року ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 11 червня 2012 року було скасовано, в задоволенні заяви ОСОБА_4 про поворот виконання рішення суду - відмовлено (а.с.23).

В подальшому БТІ на запит було видано довідку від 05.10.2012 № 504 (а.с.226), в якій повідомлено, що станом на 05.10.2012 року право власності на нерухоме майно (ангар) за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3

Оскільки довідка, видана БТІ ОСОБА_2 20.07.2012 року не є беззаперечним доказом закриття реєстратором БТІ розділу Реєстру, з врахуванням відсутності підстав для такого закриття, у апеляційного суду відсутні дані стверджувати про здійснення БТІ закриття розділу Реєстру.

При цьому не можуть бути підставою для задоволення цієї частини позовних вимог ОСОБА_2 її посилання на скасування судами рішення Білокуракінського районного суду від 16 листопада 2009 року, оскільки за матеріалами справи відсутні відомості про те, що позивачка надавала до БТІ копії судових рішень, якими було скасовано рішення Білокуракінського районного суду від 16 листопада 2009 року, та просила вчинити запис про скасування рішення від 15.12.2009 року Комунального підприємства "Білокуракинське районне бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно права приватної власності на споруду ангара за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3.

Підсумовуючи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення цієї частини позовних вимог та визнання незаконними дії БТІ, що полягають у поновленні реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно права приватної власності на споруду ангара за адресою: АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3 на підставі ухвали апеляційного суду Луганської області від 15.08.2012, оскільки ОСОБА_3 на той час уже не був власником даної споруди ангара.

Що стосується позовних вимог зобов'язати Реєстраційну службу внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність права власності на споруду ангара за адресою: АДРЕСА_1 (закрити розділ реєстру про право власності на ім'я ОСОБА_3), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», який набрав чинності з 01 січня 2013 року, державна реєстрація в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, надання інформації із зазначених реєстрів здійснюються до 1 січня 2013 року.

Державний реєстратор, нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону № 1952-ІV, починаючи з 1 січня 2013 року мають доступ до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек і використовують під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційні дані зазначених реєстрів.

Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з положеннями пунктів 92, 93 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше, державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення записів про обтяження речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності або іншого речового права на таке майно.

Державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про: 1) державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно; 2) обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек; 3) обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; 4) обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст.

Аналіз наведених вище правових норм зумовлює висновок, що починаючи з 01 січня 2013 року суб'єкти владних повноважень, до компетенції яких належить державна реєстрація прав на нерухоме майно, не повноважні вносити будь-які зміни або доповнення до Реєстру прав власності на нерухоме майно, проте використовують ці дані під час проведення державної реєстрації прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Не повноважні вносити зміни та доповнення до Реєстру прав і посадові особи бюро технічної інвентаризації.

Порядок ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі - Порядок № 1141).

Частиною 2 статті 26 Закону № 1952-ІV встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з пунктом 41 Порядку № 1141 державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3502/5 (далі - Порядок № 3502/5).

Цей Порядок визначає процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури.

Пунктом 1.2 Порядку № 3502/5 встановлено, що у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заінтересованою особою у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав є особа, в інтересах якої на підставі рішення суду скасовано рішення державного реєстратора прав.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 3502/5 рішення щодо внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно, яке оформлює за допомогою Державного реєстру прав.

Судом установлено, що інформація про державну реєстрацію прав на ангар за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 до нині діючого Державного реєстру прав не вносилася.

Відмовляючи в задоволенні цієї частини вимог, суд першої інстанції послався на те, що не скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання Реєстраційної служби внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність права власності на споруду ангара за адресою: АДРЕСА_1 (закрити розділ реєстру про право власності на ім'я ОСОБА_3).

Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.

Так, підставою для реєстрації БТІ за ОСОБА_3 права власності на споруду ангара за адресою: АДРЕСА_1, було рішення Білокуракінського районного суду від 16 листопада 2009 року в справі № 2/386/09 (а.с.22).

У подальшому ухвалою апеляційного суду Луганської області від 22 лютого 2010 року рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 16 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_3 до СТОВ «Надія» про визнання права власності на рухоме і нерухоме майно скасовано, справу передано на новий розгляд до того ж суду в іншому складі (а.с.16).

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 06 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до СТОВ «Надія» про визнання права власності на рухоме і нерухоме майно, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, СТОВ «Надія» про визнання права власності на 97,87% споруди ангару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та СТОВ «Надія» про визнання права власності на 2,13% споруди ангару та ворохоочищувальну машину ОВС-25, що є устаткуванням ангару, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до СТОВ «Надія» про визнання права власності на рухоме і нерухоме майно, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3, СТОВ «Надія» про визнання права власності на 97,87% споруди ангару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та СТОВ «Надія» про визнання права власності на 2,13% споруди ангару та ворохоочищувальну машину ОВС-25, що є устаткуванням ангару, відмовлено (а.с.17-21).

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 20 вересня 2011 року рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 06 травня 2011 року залишено без змін (а.с.10-12).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 11 січня 2012 року рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 06 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 20 вересня 2011 року залишено без змін (а.с.154-155).

13.08.2013 та 19.08.2013 позивач зверталася до Реєстраційної служби з заявами про скасування реєстрації прав на нерухоме майно - споруду ангара за адресою: АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3, листами від 15.08.2013 № С-4-02.1/02.1 та від 19.08.2013 № С-4/1-02.1 відповідачем було надано позивачу відповіді, якими надано роз'яснення стосовно необхідних документів та порядку проведення реєстрації скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав (а.с.71-82).

При цьому до заяви від 19.08.2013 року ОСОБА_2 було додано судові рішення, якими скасовано рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 16 листопада 2009 року (а.с.78).

З тексту позовної заяви апеляційний суд вбачає, що основною вимогою ОСОБА_2 є скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірний об'єкт нерухомості.

При цьому апеляційний суд переконаний, що скасування рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 16 листопада 2009 року, яке було підставою для такої реєстрації, є беззаперечною підставою для скасування цієї реєстрації.

За таких обставин суд першої інстанції мав застосувати положення другого речення частини другої статті 11 КАС України, за якою суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Цю помилку виправляє апеляційний суд, тому вважає за необхідне скасувати рішення від 15.12.2009 року Комунального підприємства "Білокуракинське районного бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно права приватної власності на споруду ангара за адресою АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3

Частиною 2 статті 26 Закону № 1952-ІV встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відтак, на думку судової колегії, слід зобов'язати Реєстраційну службу Білокуракинського районного управління юстиції у Луганській області внести запис до Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно про скасування рішення від 15.12.2009 року Комунального підприємства "Білокуракинське районне бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно права приватної власності на споруду ангара за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3.

Щодо посилань третьої особи на порушення позивачем строку звернення до суду слід зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом установлено, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, до складу якого входить майновий пай, позивач отримала 27.06.2013 року. В цей же день їй було видано свідоцтво про право власності на майновий пай. Тобто, лише з цього часу вона отримала право на частку пайового фонду майна КСП «Шлях Леніна».

13.08.2013 та 19.08.2013 позивач звернулася до Реєстраційної служби Білокуракинського районного управління юстиції у Луганській області з заявами про скасування реєстрації прав на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_3, листами від 15.08.2013 та від 19.08.2013 відповідачем було надано позивачу відповіді.

До суду позивач звернулася з позовом 26.11.2013, тобто, в межах строку, встановленого статтею 99 КАС України.

Відповідно до положень статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви в сумі 68,82 грн. (а.с.2) та апеляційної скарги в розмірі 36,54 грн. (а.с.205) підлягають відшкодуванню йому пропорційно до задоволених вимог. Оскільки з трьох позовних вимог задоволено фактично дві, ОСОБА_2 присуджується до відшкодування 70 грн. 24 коп. (105,36 грн. : 3 х 2).

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції не обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена без додержанням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, п.4 ч.1 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі № 812/9779/13-а - скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Білокуракинське районного бюро технічної інвентаризації", Реєстраційної служби Білокуракинського районного управління юстиції у Луганській області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання незаконним дій, скасування рішення від 15.12.2009 року та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення від 15.12.2009 року Комунального підприємства "Білокуракинське районного бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно права приватної власності на споруду ангара за адресою АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3.

Зобов'язати Реєстраційну службу Білокуракинського районного управління юстиції у Луганській області внести запис до Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно про скасування рішення від 15.12.2009 року Комунального підприємства "Білокуракинське районне бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно права приватної власності на споруду ангара за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) судові витрати в розмірі 70 (сімдесят) гривень 24 копійки.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

В.В.Попов