Справа № 22ц-І37 /08                                               Головуючий у 1-й інстанції Костіочснко ГС

Категорія 5                                                                 Доповідач апеляційного суду Славгородська П.П.

РІШЕННЯ

 Іменем України

29  січня  2008  року  колегія  суддів  судової  палати  у  цивільних   справах апеляційного суду Миколаївської області в складі: головуючого - Славгородської Н.П.,  судців: Базовкіної Т.М. ,  Мурлигіної О.Я.,  при секретарі Бобуйок І. Ф.,  за участю:

·     позивачки ОСОБА_1,

·     відповідачів ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за  апеляційною   скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення   Ленінського    районного суду м.  Миколаєва від 6 листопада 2007 року

за   позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5

про визнання частково недійсним договору міни квартири,  визнання права власності

на частину квартири та стягнення грошової компенсації вартості частини

квартири,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2006 р. ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору міни квартири та визнання права власності на частину квартири.

Позивачка зазначала,  що з 1993 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7,  проживала з ним в квартирі АДРЕСА_1,  власником якої була мати чоловіка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_6. 8 січня 1997 р. вони обміняли вказану квартиру на квартиру АДРЕСА_2,  був укладений договір міни,  стороною в договорі була вказана ОСОБА_2,  яка не мала наміру придбати її особисто для себе і не мала наміру проживати в ній,  квартира мала перейти їм у власність. В березні 1997 р. вона з чоловіком та донькою вселились в зазначену квартиру. Мати чоловіка погоджувалась переоформити право власності на квартиру на них,  але не оформила. ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік помер. Вважає,  що договір міни є удаваною угодою в частині набувача на підставі ч. 2  ст.  58 ЦК УРСР,  оскільки набувачами є вона та її чоловік. Оскільки вона з чоловіком придбали квартиру у спільну сумісну власність,  то після смерті чоловіка вона з дочкою разом з батьками чоловіка успадкувала 1/2 частину квартири,  а тому вона має право на 5/8 частин квартири,  а донька на 1/8 частину.

В судовому засіданні позивачка уточнила свої вимоги,  просила стягнути з відповідачів грошову компенсацію вартості 6/8 частини квартири.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 6 листопада 2007 року в позові відмовлено.

2

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду,  а справу направити на новий розгляд,  посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення осіб,  які приймають участь в справі,  дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи в позові,  суд виходив з того,  що до пред'явлення позову закінчився 3-х річний строк позовної давності,  встановлений  ст.  71 ЦК УРСР 1963 p.,  і позивачка не надала доказів поважності причин пропуску цього строку.

Між тим,  питання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності вирішується судом,  якщо порушене право підлягає захисту. Якщо при розгляді справи буде встановлено,  що у позивача немає суб'єктивного права,  про захист якого він просить,  або ж воно не порушувалось,  суд відмовляє в позові не через пропущення строку позовної давності,  а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Так,  з матеріалів справи вбачається,  що власником квартири АДРЕСА_1,  в якій проживала позивачка із своєю сім'єю,  була мати її чоловіка ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом.  8 січня 1997 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений договір міни,  за яким ОСОБА_2 обміняла належну їй квартиру на квартиру АДРЕСА_2,  яка належала ОСОБА_5 Після укладення договору міни позивачка із своєю сім'єю вселились в зазначену квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік позивачки - ОСОБА_7 помер.

Відповідно до  ст.  17 Закону України «Про власність» спільною сумісною власністю є майно,  придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї.

Згідно  ст.  12 цього Закону громадянин набуває право власності на майно,  отримане внаслідок спадкування або укладення ними інших угод,  незаборонених законом.

Враховуючи викладені обставини та вимоги закону,  ОСОБА_2 набула право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 внаслідок спадкування,  а потім внаслідок укладеного договору міни цієї квартири стала власником квартири АДРЕСА_2.

Таким чином,  обставини,  на які посилається позивачка,  не є підставою для визнання договору міни недійсним за ч. 2  ст.  58 ЦК УРСР і набуття нею та її чоловіком права власності на спірну квартиру внаслідок укладеного договору міни,  а тому відсутні підстави і для визнання права власності в порядку спадкування на частину квартири після смерті чоловіка позивачки та стягнення з відповідачів грошової компенсації вартості 6/8 частини квартири.

За таких обставин,  позов не підлягає задоволенню у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

У відповідності до ч. 6  ст.  154 ЦПК України вжиті заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 303,  309,  316 ЦПК України,  колегія судців

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 6 листопада 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору міни квартири,  визнання права власності на частину квартири та стягнення грошової компенсації вартості частини квартири відмовити.

3

Скасувати арешт,  накладений ухвалою Ленінського районного суду М. Миколаєва від 20 вересня 2006 р. на квартиру АДРЕСА_2,  яка належить ОСОБА_2.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення,  але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.