Справа № 1324/2006/12 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.
Провадження № 22-ц/783/2908/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 19
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Гірник Т.А., Кабаля І.І.,
секретар: Глинський О.А.,
за участі представника відповідача ТзОВ «Інвестиції і консалтинг» - Гальчинського С.І., позивача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції і консалтинг» на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 12 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з Обмеженою відповідальністю «Інвестиції і консалтинг» про спонукання до виконання умов договору про пайову участь, -
в с т а н о в и л а :
рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 12 грудня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиції і консалтинг» оформити у встановленому законодавством порядку введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиції і консалтинг» надати ОСОБА_4 згідно умов Договору про пайову участь у будівництві № 14/06 від 13.01.2006 року підписаний Акт звірки взаємних розрахунків та Акт прийому-передачі квартири № 130, площею 55,8кв. м., розташованої на 7-му поверсі 4 під'їзду у житловому будинку по АДРЕСА_1.
Вказане рішення оскаржило ТзОВ «Інвестиції і консалтинг».
В своїй апеляційній скарзі просять рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції і консалтинг» про спонукання до виконання умов договору про пайову участь відмовити. Вважають оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, оскільки висновки покладені в основу рішення не відповідають дійсним обставинам справи при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Так, судом не враховано те, що вимога позивача про зобов'язання ТзОВ «Інвестиції і консалтинг» оформити у встановленому законодавством порядку введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 є вимогою, яка зачіпає публічно-правові (адміністративні) правовідносини, оскільки введення будівлі в експлуатацію відбувається за участю державних органів, а отже дана вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім цього, судом, не надано правової оцінки Договору про пайову участь у будівництві № 14/06 від 13 січня 2006 року на предмет його відповідності вимогам чинному законодавству. По-перше договір від імені позивача підписано директором ТзОВ «Інвестиції і консалтинг» у якого були відсутні повноваження на укладення такого від імені товариства, оскільки на укладення такого повинна була бути згода загальних зборів товариства, а такої збори не надавали. Також, договір був укладений в порушення ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», оскільки укладений з фізичною особою у період дії обмеження щодо фінансування будівництва житла з використанням коштів фізичних осіб. Крім цього, договором передбачено здійснення платежів за договором у іноземній валюті, що суперечить ч.1 ст. 192 ЦК України, ст. 35 Закону України «Про Національний банк України». Крім цього умови договору, згідно яких право власності на квартиру виникає з моменту підписання акту приймання-передачі суперечить вимогам ст.ст. 182, 331 ЦК України, згідно яких таке право виникає з моменту державної реєстрації. Також посилання суду на Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 7.02.2002 року №7/5 є безпідставним так як таке скасоване наказом Міністерства юстиції №1844/5 від 14.12.2012 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ТзОВ «Інвестиції і консалтинг» - Гальчинського С.І. на підтримання скарги, позивача ОСОБА_4 в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Як вбачається із матеріалів справи, змісту оскаржуваного рішення та сторонами не оспорюється 13.01.2006 року між сторонами був укладений договір №14/06 про пайову участь у будівництві. Відповідно до п. 1.1 договору пайовик (ОСОБА_4) зобов'язується взяти участь у фінансуванні будівництва житлового будинку у розмірі паю, який рівний вартості побудованої квартири, характеристика, якої наведена у п. 1.4 даного Договору, а Забудовник (ТзОВ Інвестиції і консалтинг») зобов'язується завершити будівництво та здати житловий будинок в експлуатацію у відповідності до будівельних норм, стандартів, правил та передати Пайовику у власність квартиру у порядку, який визначений даним договором.
Згідно п. 2.1 та 2.4 (що був змінений додатковою угодою №1 до вказаного договору від 13.01.2006 року) фінансування будівництва Пайовиком здійснюється єдиним етапом у термін до 2.12.2006 року, вартість якого в еквіваленті становить 35230 доларів США, що на момент укладення даного Договору визначено у сумі 177912 грн.
Згідно платіжних доручень від 1.12.2013 року (а.с. 46-48) позивачем умови договору виконано та сплачено обумовлену у договорі суму до 2.12.2013 року.
Що стосується зобов'язань відповідача за договором, то строк здачі житлового будинку (АДРЕСА_1) в експлуатацію був визначений другим кварталом 2008 року (п.1.2, 1.3).
Як вказали представник відповідача та позивач у судовому засіданні будівництво спірного будинку на даний час завершене. Більше того, як ствердив позивач такий експлуатується. Однак будинок до сих пір не зданий в експлуатацію, чим відповідачем умов договору не дотримано.
Квартира, що повинна була бути переданою позивачу у власність згідно умов договору (п 1.4), розташована на 7-му поверсі 4 під'їзду та їй присвоєно № 130 і її площа становить 55,8 кв.м., замість передбаченої у договорі 54,2 кв.м. Однак позивач згідний, у відповідності до п.п. 2.5-2.7 договору, зважаючи на уточнення загальної площі квартири доплатити різницю у її вартості відповідачу, про що заявив у листі відповідачу (а.с. 50) та підтвердив під час розгляду справи.
Також, згідно п. 4.1 договору, право власності Пайовика на квартиру виникає з дня підписання акту приймання-передачі квартири за даним Договором, але не раніше сплати паю у повному розмірі.
Зважаючи на вказане, а саме те, що позивачем умови договору виконані, а відповідач, зважаючи на завершення будівництва спірного будинку, не вчиняє жодних дій на виконання своїх зобов'язань за договором, тобто ухиляється від виконання його умов, чим порушує права позивача на набуття у власність квартири у відповідності до умов договору та вимог ст.ст. 11, 16, 509 525, 526, 629 ЦК України, на думку колегії суддів, висновки суду про необхідність зобов'язання відповідача оформити у встановленому законодавством порядку введення в експлуатацію спірного житлового будинку та надати позивачу згідно умов укладеного між ними договору підписаний Акт звірки взаємних розрахунків та Акт прийому-передачі квартири є підставними та відповідають вимогам закону.
Вказані висновки, також узгоджуються із правовою позицією висловленою у постанові Верховного Суду України від 4.12.2013 року у справі №6-134цс13, відповідно до змісту якої інвестор, виконавши свої грошові зобов'язання за договором пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку та повністю сплативши інвестиційній компанії вартість об'єкта будівництва, вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт.
Доводи ж апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими та таку відхилити.
Так, доводи скарги про те, що вимога позивача щодо зобов'язання відповідача оформити у встановленому законодавством порядку введення в експлуатацію житлового будинку є такою, що не піддягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а повинна бути розглянута у порядку адміністративного, оскільки введення в експлуатацію будинку відбувається за участі державних органів колегія вважає безпідставними. Спір виник між сторонами, які не є суб'єктами владних повноважень та стосується, зокрема, і у частині даної вимоги порушення цивільних прав позивача, що випливають із укладеного між сторонами договору, тому даний спір не слід вважати публічно-правовим та такий підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Що стосується доводів скарги про незаконність рішення через неврахування судом факту невідповідності договору вимогам чинного законодавства, то на даний час договір, укладений між сторонами, в усіх своїх частинах є чинним, ніким не скасований, не розірваний та не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а тому підлягає виконанню, а доводи про його невідповідність, на думку відповідача, вимогам закону є безпідставними.
Інші доводи скарги висновків суду теж не спростовують та встановлених судом обставин відповідачем по суті не оспорено.
Тому рішення суду, як таке що відповідає обставинам справи та вимогам закону слід залишити в силі.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції і консалтинг» - відхилити.
Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 12 грудня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Т.А. Гірник
І.І. Кабаль