АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа №619/3925/13-к

Провадження № 11кп/790/702/14 Головуючий у суді 1 інстанції

Категорія: ч.3 ст.185 КК України Калмикова Л.К.

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого, судді - Соколенка В.Г.,

суддів - Шабельникова С.К., Снігерьової Р.І.,

при секретарі - Рогожинському П.О.,

з участю прокурора - Кочетова В.Ю.,

потерпілої - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

здійснивши у місті Харкові, у приміщенні суду, у відкритому судовому засіданні апеляційний розгляд у кримінальних провадженнях №12013220280002180, №12013220280001274, №12013220280001719, №12013220280002442, №12013220280000126 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 21 березня 2014 року стосовно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Харкова, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, без конкретного роду занять, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, визнаного таким, що має судимість за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2013 року - був засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, -

В с т а н о в и л а:

21 березня 2014 року Дергачівський районний суд Харківської області ухвалив вирок щодо ОСОБА_3, якого визнав винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, та призначив йому покарання: за ч.2 ст.185 КК України - 2 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України - 3 роки позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України - 3 роки позбавлення волі, відповідно до ч.4 ст.70 КК України - 4 роки 15 днів позбавлення волі, а з посиланням на ст.71 КК України остаточне покарання - 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

Згідно формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, ОСОБА_3 протягом 2013-2014 років вчинив низку крадіжок чужого майна з ділянок садового товариства «Алые маки», розташованого в селищі Солоніцевці Дергачівського району Харківської області.

Так, обвинувачений таємно викрав у 2013 році:

- 24 червня, поєднавши це з проникнення до сховища - на територію ділянки НОМЕР_1, належні ОСОБА_4 металеві труби, загальною вартістю 167 гривень;

- 4 липня зі сховища - ділянки НОМЕР_2 майно ОСОБА_5 на 162 гривні 71 копійку, діючи при цьому і в подальшому повторно;

- 27 серпня з території ділянки НОМЕР_3 металеву ємкість та труби, які належали ОСОБА_6, загальною вартістю 581 гривня;

- 29 серпня, поєднавши це з проникненням до сховища - на територію ділянки НОМЕР_4, належне ОСОБА_7 майно на 242 гривні 80 копійок;

- 3 вересня з території ділянки НОМЕР_5 металеві вироби ОСОБА_8 на 320 гривень;

- 31 жовтня з ділянок НОМЕР_6 і НОМЕР_7 належні ОСОБА_9 водопровідні труби, загальною вартістю 318 гривень;

- 20 грудня з дачної ділянки НОМЕР_8 три металеві ємкості ОСОБА_10;

- 21 грудня з цієї ж ділянки металеву ємкість, яка належала ОСОБА_11, спричинивши йому матеріальні збитки на загальну суму 200 гривень.

Також ОСОБА_3 повторно, таємно викрав у 2014 році:

- на початку січня, поєднавши це з проникненням до сховища - на територію ділянки НОМЕР_9, належні ОСОБА_12 вироби із металу, загальною вартістю 363 гривні 15 копійок;

- 20 січня з дачної ділянки НОМЕР_10 майна ОСОБА_13 на 622 гривні 60 копійок;

- 4 лютого зі сховищ - ділянок НОМЕР_11 та НОМЕР_12 належні ОСОБА_14 металеві вироби на загальну суму 621 гривня;

- 12 лютого з цього ж сховища балон кисневий, вартістю 774 гривні, який належав ОСОБА_14

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3, посилаючись на те, що суд призначив йому несправедливе покарання внаслідок його суворості, без врахування визнання вини та щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочинів, вчинених внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, наявності у нього хворої матері, відсутності обставин, які б обтяжували покарання, вимагає змінити вирок і, застосувавши ст.69 КК України, призначити йому покарання більш м'яке, ніж передбачено законом.

Вислухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, який підтримав свою апеляцію, твердження прокурора і потерпілої ОСОБА_2 про необхідність скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для скасування вироку.

Так, ст.9 КПК України передбачено, що суд та службові особи органів державної влади, які мають відношення до здійснення кримінального провадження, повинні неухильно дотримуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ст.ст.20, 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право на захист, в тому числі має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють чи обвинувачують, а слідчий, прокурор та суд зобов'язані забезпечити можливість здійснення цих прав.

Як встановлено ч.3 ст.56 КПК України, потерпілий має право бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду, брати участь у судовому провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню крім іншого також обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання.

Що ж до змісту обвинувального акту, то поряд з іншими відомостями він повинен містити виклад фактичних обставин правопорушення, які прокурор вважає встановленими, і формулювання обвинувачення - ч.2 ст.291 КПК України.

На підставі ч.4 ст.349, ст.351 КПК України допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадку, передбаченого ст.381 КПК України; при цьому необхідно дотримуватися встановленого порядку допиту обвинуваченого.

Також, як передбачено ст.ст.370, 374 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, як і у резолютивній частині вказується покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.

На той же час у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 наведені норми кримінально-процесуального закону були порушені.

Зокрема, як вбачається із змісту обвинувального акта та вироку, формулювання обвинувачення в частині незаконного заволодіння майном ОСОБА_10 викладено в цих процесуальних документах неконкретно і неоднозначно: мова йде про одну крадіжку, об'єднану єдиним умислом, чи це два окремі епізоди; як сприймати те, що в першому випадку не вказана вартість викрадених предметів. Допущений недолік свідчить про обмеження можливостей ОСОБА_10 захищатись передбаченими законом засобами від обвинувачення.

Судове провадження здійснено за відсутності всіх потерпілих, це при тому становищі, що ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні 16 крадіжок. У кримінальному провадженні відсутні дані стосовно належного повідомлення потерпілих про дату, час і місце судового засідання, а ОСОБА_2 заявила колегії суддів, що її не повідомили про судовий розгляд і з цих причин вона не мала можливості скористатися своїми правами.

Обвинувачений не відмовлявся від давання показань, проте він не допитаний і не давав жодних пояснень стосовно обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачувався. Суд не з'ясував не тільки час, місце, способи дій ОСОБА_3, назву та вартість викраденого майна, але навіть кількість крадіжок згідно обвинувальних актів. За таких обставин пояснення обвинуваченого не зазначені і в мотивувальній частині судового рішення.

Суд першої інстанції вважає встановленим той факт, що ОСОБА_3 раніше засуджувався за ч.3 ст.185 КК України до чотирьох років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком два роки. Ці обставини враховані при призначенні обвинуваченому покарання за вироком, який оскаржено. Разом з тим у кримінальному провадженні відсутні і не досліджувались під час судового розгляду ні копія вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 27 листопада 2013 року, ні інші дані про наявність у ОСОБА_3 судимості.

Більше того, визнавши обвинуваченого винуватим у крадіжках, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, суд не зазначив покарання, призначені за конкретні злочини, та які злочини і покарання враховувались при застосування ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 та ст.71 КК України, тобто залишив без уваги роз'яснення п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року з наступними змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Таким чином, при здійсненні кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, допущені не тільки істотні порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі порушено право обвинуваченого на захист, але й має місце неповнота судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Переглядаючи судове рішення суду першої інстанції, колегія суддів вбачає підстави для того, щоби застосувати ч.2 ст.404 КПК України і вийти за межі апеляційних вимог.

Отже, всупереч ст.370 КПК України вирок стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не є законним, обґрунтованим та вмотивованим, згідно пунктів 1,3,4 ч.1 ст.409, ч.1 та п.5 ч.2 ст.412, ст.415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватися від суду і вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи обґрунтованість обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог ст.ст.177, 178, 183, 419 КПК України колегія суддів вбачає підстави для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 376, 405, п.6 ч.1 ст.407, пунктами 1,3,4 ч.1 ст.409, ст.412, 413, 415, 419 КПК України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а:

Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 21 березня 2014 року стосовно ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_3, залишити без змін, продовживши строк тримання його під вартою до першого серпня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ _______________

Соколенко В.Г. Шабельніков С.К. Снігерьова Р.І.