ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2014 року Житомир справа № 806/2224/14
час прийняття: 12 год. 45 хв. категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
за участі секретаря Бондаренка Д.А.,
за участі позивача ОСОБА_1,
за участі представника відповідача Клименко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконною відмови,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати незаконною відмову у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів та зобов'язати Малинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - відповідач) нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів як державному службовцю, в зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він будучи інвалідом 2 групи, має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, однак відповідач безпідставно, на його думку, відмовив йому у даній виплаті, посилаючись спершу на відсутність довідки з управління Пенсійного фонду про нарахування пенсії, а потім на те, що позивача було звільнено за ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України (за угодою сторін), а не у зв'язку з виходом на пенсію.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 14.09.2010 ОСОБА_1 був призначений в порядку переведення на посаду начальника відділу оподаткування юридичних осіб державної податкової інспекції у Малинському районі (а.с.22).
Наказом № 78-о від 09.11.2010 позивач був звільнений з посади згідно з п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України за угодою сторін (а.с.23).
Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Житомирі і отримує пенсію по інвалідності з 07.07.2006 по 30.11.2013 внаслідок роботи на держслужбі, що підтверджується довідкою управління (а.с.8).
19.06.2013 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, передбачених ст.37 Закону України "Про державну службу", яку 02.08.2013 відповідачем залишено без задоволення (а.с.10-11).
Відповідно до довідки від 27.05.2014 № 4137 виданої управлінням Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Житомирі та отримує пенсію по інвалідності 2 групи згідно Закону України "Про державну службу" з 10.11.2010. Страховий стаж державного службовця становить 12 р 5 міс 12 дн (по 05.03.2007).
Відповідно до частини 13 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Частиною другою статті 37 Закону України "Про державну службу" встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Виходячи з приписів зазначених правових норм, необхідною умовою для отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, на підставі частини 13 статті 37 Закону України "Про державну службу", є наявність права на вихід на пенсію державного службовця на момент звільнення з роботи.
Як встановлено судом та не заперечується позивачем, на момент звільнення з державної служби на підстав п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України, за згодою сторін, він не досяг встановленого чинним законодавством пенсійного віку, а тому відсутні підстави для виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів.
Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловлену у справах цієї категорії, зокрема у постановах Верховного Суду України від 02 квітня 2013 року та від 24 вересня 2013 року.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 листопада 2013 року № 11-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону України "Про державну службу" в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" зазначено, що право на одержання пенсії державних службовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - страховий стаж), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку (частина перша статті 37 Закону № 3723). Державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів (частина тринадцята статті 37 Закону № 3723).
Таким чином, грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону № 3723 не встановлено.
Конституційний Суд України зазначає, що грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця.
Отже враховуючи те, що ОСОБА_1 на момент його звільнення на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України встановленого законодавством пенсійного віку не досяг, а саме 62 років для чоловіків, то він не мав права на отримання цієї допомоги, а тому позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 71, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Панкеєва