РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2 - 2950/2008р.
12 грудня 2008 року Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді: Кузьмич В. Г., при секретарі: Глазунової О. Т., у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Краснодона, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за борговими розписками, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, який був уточнений у судовому засіданні, в обґрунтування якого вказав, що 05.07.2005 року ОСОБА_2 за згодою своєї дружини - ОСОБА_3 - за договором займу взяв у нього в борг в інтересах своєї родини грошові кошти в розмірі 210000 грн. та зобов'язався повернути дану суму до 05.07.2006 року. Повторно, 21.10.2005 року, ОСОБА_2 також за згодою своєї дружини за договором займу взяв у нього в борг в інтересах своєї родини ще 270000 грн. та зобов'язався повернути вказану суму до 20.10.2006 року. Однак, до теперішнього часу зобов'язання по поверненню грошових коштів у розмірі 480000 грн. за двома договорами займу не виконані. При цьому ОСОБА_2 частково була повернена сума боргу, а саме: 28.09.2007 року - 50000 грн., 13.12.2007 року - 5000 грн., 09.01.2008 року - 6000 грн.
ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, ст. 65 СК України, зобов'язані повернути йому суму боргу, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, тобто 641267,50 грн. Внаслідок неповернення боржниками грошових коштів, у ОСОБА_1 порушились життєві плани, його дружина тривалий час перебувала на лікуванні у лікарні, перенесла складну операцію, та він не міг своєчасно оплачувати відповідні рахунки, був позбавлений можливості вести звичайний спосіб життя та належним чином утримувати свою родину, будучи інвалідом 2 групи, він постійно займав гроші у знайомих, у зв'язку з чим діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у 50000 грн.
Таким чином ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку борг з урахуванням індексу інфляції по розписці від 05.07.2005 року в сумі 236537,50 грн., за розпискою від 21.10.2005 року - 404730 грн., а усього - 641267,50 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди - 50000 грн., а також судові витрати в розмірі 5000 грн.
24.06.2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, в обґрунтування якого вказав, що у вересні 2007 року до нього з проханням зайняти гроші для поліпшення матеріального стану звернувся ОСОБА_1 ОСОБА_2 погодився та 28.09.2007 року була написана розписка на отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 50000 грн. У грудні 2007 року ОСОБА_1 знову звернувся до ОСОБА_2 з проханням зайняти гроші в сумі 5000 грн., на що останній погодився та ОСОБА_1 з приводу отримання грошей написав розписку від 13.12.2007 року. Також 09.01.2008 року ОСОБА_1 взяв у ОСОБА_2 у борг 6000грн., про що написав відповідну розписку. Строк повернення грошових коштів - 10 днів. У травні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з проханням повернути хоча б 30000 грн., тобто половину займу, на що останній не погодився та сказав, що нічого не винний та зауважив, що саме ОСОБА_2 має розплатитись з ним. У зв'язку з чим ОСОБА_2 просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості в розмірі 61000 грн.
ОСОБА_1 у судовому засіданні суду пояснив, що на заявлених вимогах наполягає, просить суд його позов задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, пояснили суду, що гроші у сумі 210000 грн. та 270000 грн. у ОСОБА_1 вони не займали, договори займу з ОСОБА_1 укладені не були, розписки від 05.07.2005 року та від 21.10.2005 року дійсно були написані ОСОБА_2 за вимогою ОСОБА_1, однак фактичної передачі грошей не було. Також ОСОБА_2 зазначив, що у наведених ОСОБА_1 розрахунках суми боргу допущена арифметична помилка та договірні зобов'язання не передбачають відшкодування моральної шкоди.
Зустрічний позов ОСОБА_2 підтримав.
ОСОБА_1 у судовому засіданні зустрічний позов ОСОБА_2 не визнав.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, пояснення свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_6, перевіривши письмові матеріали справи, вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 - необґрунтованим, та таким, що задоволенню не підлягає.
Встановлено, що дійсно 05.07.2005 року ОСОБА_2 за згодою ОСОБА_3 була написана розписка, згідно якої ОСОБА_2 зайняв у ОСОБА_1 в борг грошову суму у розмірі 210000 грн. із зобов'язанням повернути в строк до 05.07.2006 р.; повторно 21.10.2005 р. ОСОБА_2, за згодою та у присутності ОСОБА_3 була написана розписка, згідно якої він зайняв у ОСОБА_1 270000 грн. строком до 20.10.2006 р. Оригінали розписок від 05.07.2005 р. та від 21.10.2005 р. були оглянуті у судовому засідання та їх копії додані до матеріалів справи (а.с. 5, 39).
У судовому засіданні свідок - ОСОБА_4 підтвердила факт того, що ОСОБА_1 позичав ОСОБА_2 гроші у сумах 210000 грн. та 270000 грн. Так свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що оскільки усі сімейні гроші перебувають на зберіганні у неї, до неї звернувся її чоловік - ОСОБА_1 з проханням дати йому гроші спочатку в сумі 210000грн. а потім 270000 грн., як пояснив їй ОСОБА_1 зазначені гроші йому необхідні, щоб позичити їх ОСОБА_2, відповідні суми вона дала своєму чоловіку.
При цьому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечується факт написання розписок від 05.07.2005 р. та від 21.10.2005 р., однак, заперечується факт отримання від ОСОБА_1 грошей у сумі 210000 грн. та 270000 грн. відповідно до розписок.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
ОСОБА_2 не були представлені докази, які б підтверджували, що ним не були отримані від ОСОБА_1 гроші в сумі 210000 грн. за розпискою від 05.07.2005 р. та гроші в сумі 270000 грн. за розпискою від 21.10.2005 р., при цьому факти, на які посилається ОСОБА_2 у своїх запереченнях (а.с. 130) стосовно того, що розписки були ним написані на вимогу ОСОБА_1, який займав посаду заступника генерального директора ВАТ «Краснодонвугілля» у забезпечення їх ділових стосунків, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгулу справи, так ОСОБА_2 не були представлені договори між ним та ВАТ «Краснодонвугілля», та які були укладені за допомогою ОСОБА_1, не були представлені відповідні товарно - транспортні накладні, банківські документи.
Суд критично оцінює пояснення свідка - ОСОБА_6, який суду пояснив, що був присутній при тому, як ОСОБА_2 віддавав гроші ОСОБА_1, однак він не знає у якій сумі та за що ОСОБА_2 були передані гроші, не пам'ятає дату коли це відбувалось, тому суд не приймає до уваги пояснення даного свідка. Суд також не приймає до уваги заперечення ОСОБА_1, в яких він посилається на той факт, що ним була повернена сума боргу ОСОБА_1 згідно з розпискою, яка додана до матеріалів справи (а.с. 76). Роблячи даний висновок, суд виходить з того, що по - перше, ОСОБА_2 заперечується сам факт отримання від ОСОБА_1 грошей у борг, тому його пояснення щодо повернення суми боргу є нікчемними, по - друге, представлений ОСОБА_2 документ (а.с. 76) не може бути визнаний розпискою, оскільки не відповідає встановленій формі, а саме не містить дати написання, даних кому так ким повертається борг та у якій сумі, даних та підпису особи, яка склала документ, таким чином даний документ не містить відомостей, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_2 грошових сум від ОСОБА_1
Відповідно до ч. 2 ст. 1046, ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, суд вважає, що фактично між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори позики, які були оформлені розписками позичальника ОСОБА_1 від 05.07.2005 р. та від 21.10.2005 р. Також суд встановив, що у строки, які визначені даними розписками, а саме до 05.07.2006 р. та 20.10.2006 р. ОСОБА_2 не були повернені суми у розмірі 210000 грн. та 270000 грн. Таким чином загальна заборгованість за двома договорами позики складає 480000 грн. При цьому, згідно з розписками ОСОБА_1 від 28.09.2007 р., 13.12.2007 р., 09.01.2008 р., які додані до матеріалів справи (а.с. 70-72), ОСОБА_2 була повернена частина суми боргу у розмірі 61000 грн., факт часткового повернення ОСОБА_2 суми боргу не заперечується сторонами по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, яка встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд приймає обґрунтування позивачем ОСОБА_1 розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних (а.с. 150), оскільки розрахунок ґрунтується на законах та нормативних актах та розрахунок проведений з урахуванням зауважень відповідачів щодо його правильності.
Так, сума заборгованості за договором позики, який оформлений розпискою від 05.07.2005 р. на суму 210000грн. станом на 12.12.2008р. з урахуванням:
- індексу інфляції складає 225735 грн. (із розрахунку 149000 грн. х 1,515 (індекс інфляції за період заборгованості),
- -з урахуванням 3% річних складає 10802,50 грн. (із розрахунку: 149000 грн. х 3%),
усього 236537,50 грн.
сума заборгованості за договором позики, який оформлений розпискою від 21.10.2005 р. на суму 270000грн. станом на 12.12.2008р. з урахуванням:
- індексу інфляції складає 387180 грн. (із розрахунку 270000 х 1,434 (індекс інфляції за період заборгованості),
- -з урахуванням 3% річних складає 17550 грн. (із розрахунку: 270000 грн. х 3%),
усього 404730 грн. та усього за двома розписками 641267,50 грн.
Розглядаючи вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 матеріального еквіваленту компенсації заподіяної йому моральної шкоди, яка була йому спричинена невиконанням ОСОБА_2 зобов'язань за договорами позики, суд прийшов до висновку, що дані вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими з наступних підстав. Відповідно до ст. 11 ЦК України, з підставами виникнення цивільних прав та зобов'язань є, зокрема угоди (договори) та зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди. Стаття 1167 ЦК України, яка регулює відшкодування моральної шкоди міститься у Главі 82 ЦК України - «Відшкодування шкоди». Таким чином, дія даної статті не поширюється на зобов'язання, які виникають з угод (договорів), відповідальність особи, винної у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання, обмежується обов'язком відшкодувати завдані цим збитки та сплатою неустойки. Суд також приймає до уваги роз'яснення Пленуму Верховного суду України, що надані в Постанові від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, згідно з якими спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються у випадках, коли право на її відшкодування передбачено спеціальним законодавством. У даному випадку позивач пов'язує заподіяння йому моральної шкоди з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, при цьому як було зазначено, діюче законодавство не містить спеціальних норм, які регулюють відшкодування моральної шкоди за невиконання договірних зобов'язань. У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди - відмовити за необґрунтованістю.
Вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку відповідають вимогам ч. 4 ст. 65 СК України, яка встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором. Оскільки, договори позики, які оформлені розписками від 05.07.2005 р. та від 21.10.2005 р. були укладені у присутності та за згодою ОСОБА_3 в інтересах їх родини, ОСОБА_3 є суб'єктом відповідальності за цими договорами.
Беручи до уваги викладене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку суму боргу за договором позики, який оформлений розпискою від 05.07.2005 р. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в розмірі 236537,50 грн., суму боргу за договором позики, який оформлений розпискою від 21.10.2005 р. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в розмірі 404730 грн. Так усього стягнути суму боргу в розмірі 641267,50 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за борговими розписками - відмовити за необґрунтованістю, оскільки до суду не були надані докази, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_2 грошові кошти. Навпаки, надані ОСОБА_2 розписки (а.с. 70 - 72) підтверджують, що саме ОСОБА_2 віддавав борг ОСОБА_1 Також даний факт був підтверджений у судовому засіданні ОСОБА_1 і дана сума була виключена з загальної суми боргу.
Судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 5-15, 88,ч.4 ст. 169, 209, 212 - 215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 625, 1050, ч. 2 ст. 1047 та ч. 2 ст. 1046 ЦК України, ст. 65 СК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми боргу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у солідарному порядку суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 641267,50 грн. (шістсот сорок одна тисяча двісті шістдесят сім гривен 50 копійок), витрати за надання юридичних послуг у сумі 5000 грн., витрати на ІТЗ у сумі 30 грн., усього стягнути 646297,50 грн. (шістсот сорок шість тисяч двісті дев'яносто сім гривен 50 копійок).
Стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку судовий збір у сумі 6412,67 грн. у доход держави.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - відмовити за необґрунтованістю.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за борговими розписками - відмовити за необґрунтованістю.
На рішення може бути подана заява до апеляційного суду Луганської області про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, та подана апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Краснодонський міськрайонний суд.
Головуючий: