ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2014 року Справа № 922/3289/13
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Капацин Н.В. - головуючого,
Бернацької Ж.О. - доповідача,
Кривди Д.С.,
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ДИЗАЙН СЕРВІС ЦЕНТР"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013
у справі№ 922/3289/13
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ДИЗАЙН СЕРВІС ЦЕНТР"
до1.Приватного підприємства "Спецбудкомплект-Плюс" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРП І МОЛОТ ПЛЮС",
простягнення 68396,40 грн.,
за участю представників сторін
від позивача: не з'явились, від відповідача-1: Сопін А.С. (довіреність № 17-09/13 від 17.09.2013), від відповідача-2: не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ДИЗАЙН СЕРВІС ЦЕНТР" у серпні 2013 року звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Спецбудкомплект-Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРП І МОЛОТ ПЛЮС" про стягнення, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, 63396,40 грн. заборгованості з Приватного підприємства "Спецбудкомплект-Плюс" за договором підряду № 22/5 від 06.06.2012 та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРП І МОЛОТ ПЛЮС" 5000,00 грн. за договором поруки № 01/07/06/12 від 07.06.2012.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.10.2013 у справі № 922/3289/13 (суддя Мамалуй О.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 (колегія суддів у складі: Істоміної О.А. - головуючого, Барбашова С.В., Плужник О.В.), в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 у справі № 922/3289/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права попередніми судовими інстанціями.
Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача-1, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ДИЗАЙН СЕРВІС ЦЕНТР" (підрядником) та Приватним підприємство "Спецбудкомплект - Плюс" (замовником) 06.06.2012 укладено договір підряду № 22/5.
Згідно з пунктом 1.1. договору, підрядник зобов'язувався за дорученням замовника виконати роботу відповідно до умов укладеного між сторонами договору та передати результати виконаних робіт замовнику, а останній зобов'язується прийняти роботу та оплатити її у повному обсязі.
В договорі сторонами визначена загальна вартість підрядних робіт за договором - 26520,00 грн., загальна вартість матеріалів за договором - 370773,60 грн., загальна вартість договору - 397293,60 грн., в тому числі ПДВ 20% - 66215,60 грн.
Згідно з додатком №1 (специфікація), загальна вартість підрядних робіт та матеріалів за договором - 397293,60 грн., в тому числі ПДВ 20% - 66215,60 грн.
Згідно з розділом 5 договору (порядок розрахунків за виконані роботи), замовник зобов'язаний перерахувати підряднику аванс у розмірі 70% від загальної вартості договору, що становить 278105,52 грн. до початку виконання робіт за договором та 30% від загальної вартості договору, що становить 119188,08 грн. після виконання робіт.
Замовник 18.07.2012 перерахував підряднику аванс у розмірі 200000,00 грн.
Суд першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач не надав суду доказів про направлення першому відповідачеві актів здачі-приймання робіт на 263396,40 грн. В матеріалах справи міститься надана першим відповідачем копія акта здачі-приймання робіт № ОУ-0000070 від 29.09.2012 на 26520 грн. (оригінал акта, наданий першим відповідачем для огляду досліджений судом). Виходячи з пунктів 5.4., 5.5. договору вказаний акт вважається підписаним. Зобов'язання в розмірі 26520 грн. менше, ніж сума попередньої оплати за договором - 200000 грн.
Проте судом першої та апеляційної інстанцій не дослідили та не надали оцінку: договору поруки № 01/07/06/12 від 07.06.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ДИЗАЙН СЕРВІС ЦЕНТР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серп і молот плюс" щодо відповідальності поручителя перед кредитором;
договору № 20/12-19 від 20.07.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "С.Т.С. - СІЧ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ДИЗАЙН СЕРВІС ЦЕНТР" (Т.1. а.с. 192); видатковій накладній № РН-2809-4 від 28.09.2012 на суму 186960,00 грн. (Т.1. а.с. 193); податковій накладній № 269 від 29.08.2012 на суму 66960,00 грн. (Т.1. а.с. 194); податковій накладній № 161 від 20.07.2012 на суму 120000,00 грн. (Т.1 а.с. 196) про закупівлю матеріалів на виконання вказаного договору підряду № 22/5 від 06.06.2012.
Частина 3 статті 843 Цивільного кодексу України передбачає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Аналіз наведених доводів в їх сукупності підтверджує неповне з'ясування судом першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.
Згідно з частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ДИЗАЙН СЕРВІС ЦЕНТР" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 у справі № 922/3289/13 задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 у справі № 922/3289/13 скасувати.
Справу № 922/3289/13 передати до Господарського суду Харківської області на новий розгляд.
Головуючий - суддяКапацин Н.В.
СуддіБернацька Ж.О.
Кривда Д.С.