К/С № К-12818/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представників
позивача: Мерзликіної В.О.
відповідача: Довиченка К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
на постанову Господарського суду Харківської області від 31.10.2005 р.
та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р.
у справі № А-41/285-05
за позовом Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Харківської області від 31.10.2005 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р., позов задоволено частково.
Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000530815/0 від 22.09.2004 р. та 0000530815/1 від 15.10.2004 р. на суму 14481,99 грн. в частині визначення пені за порушення вимог валютного законодавства податковим зобов'язанням.
Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача № 000530815/0 від 22.09.2004 р. та № 0000530815/1 від 15.10.2004 р. на суму 14481,99 грн. в частині нарахування штрафної санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 5930,43 грн.
Визнано недійсним рішення відповідача за результатами розгляду скарги № 9376/10/33-556 від 15.10.2004 р.
В решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач, перераховуючи на утримання філії у м. Москві орендну заборгованість не перевищував суму, визначену кошторисом, отже діяв у межах індивідуальної ліцензії НБУ, що свідчить про неправомірність застосування до нього штрафних санкцій за порушення п. 4 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Визначення відповідачем пені за прострочення розрахунків у сфері ЗЕД та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства як податкового зобов'язання є неправильним, оскільки такі порушення не є порушеннями вимог податкового законодавства.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові подала касаційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р., змінити постанову Господарського суду Харківської області від 31.10.2005 р. та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п. 4 ст. 5, п. 2 ст. 16 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Вважає, що відповідачем правильно обрана форма акту - податкове повідомлення - рішення, що встановлена Наказом ДПА України № 253. Також посилається на порушення судом норми процесуального права - ч. 1, 3 ст. 94 КАС України щодо покладення на податкову інспекцію судових витрат.
Представник СДПІ в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.
ДП "Завод ім. В.О. Малишева" у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та його представник в судовому засіданні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000530815/0 від 22.09.2004 р про визначення позивачу пені в розмірі 6851,53 грн. за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7630,46 грн. за порушення вимог валютного законодавства. Вказані порушення зафіксовані актом перевірки від 20.09.2004 р. з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2002 р. по 01.07.2004 р. та валютного законодавства за період з 01.01.2003 р. по 20.09.2004 р. За наслідками оскарження позивачем у порядку апеляційного узгодження зобов'язань рішенням від № 9376/10/33-556 від 15.10.04 р. податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
В ході перевірки було встановлено, що підприємство згідно індивідуальної ліцензії НБУ № 123 від 16.07.2003 р. перерахувало на розрахунковий рахунок у ВАТ АКБ "Желдорбанк" на утримання філії у м. Москві 06.04.2004 р. кошти в сумі 86250,0 руб. РФ та 19.07.04 р. - 42000,0 руб РФ. Порушення позивачем вимог п. 4 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" полягало в тому, що підприємство має право згідно з п. 2.2 ліцензії використовувати іноземну валюту виключно з метою розрахунків з нерезидентами та працівниками філії за межами України по утриманню філії, але протягом календарного місяця не більше ніж 2555462,0 руб. РФ, виключно згідно з кошторисом витрат, яким, в свою чергу, витрати на оренду офісу передбачені щомісячно в сумі 15000,0 руб. РФ. Але фактично філією ДП "Завод ім. Малишева" сплачені кошти за оренду 14.04.2004 р. в сумі 43222,95 руб РФ (перевищення кошторису становить 28222,95 руб. РФ) та 15.06.2004 р. - 18653,19 руб. РФ (перевищення кошторису на 3653,19 руб. РФ). Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що позивачем здійснені операції з валютними цінностями, що потребують одержання відповідної ліцензії.
Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушення з боку позивача вимог п. 4 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" та п.п. 2.2. індивідуальної ліцензії НБУ на використання іноземної валюти, оскільки позивач, сплачуючи суму боргу з орендної плати за три місяці за ставкою 14407, 65 руб. РФ у місяць на загальну суму 43222,95 руб.РФ, не вийшов за межі місячного ліміту - 15000 руб. РФ. Сплата у межах одного місяця орендної заборгованості за декілька місяців у межах місячного ліміту не є порушенням п.п. 2.2. індивідуальної ліцензії НБУ № 123 від 16.07.2003 р. Відповідно, позов в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 5930,46 грн. задоволено обґрунтовано.
Також судами було достовірно встановлено, що податковим повідомленням-рішенням № 0000530815/0 від 22.09.04 р. за порушення валютного законодавства до позивача були штрафні санкції в розмірі 7630,46 грн. (в т.ч. 5930,46 грн. досліджених вище) та нарахована пеня в сумі 6851,53 грн. за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД. Оскаржуючи таке рішення до податкового органу, позивач ставив питання стосовно неправомірності застосованих фінансових санкцій тільки у розмірі 5930,46 грн., що знайшло своє відображення у прийнятому рішенні від 15.10.2004 р. № 9376/10/33-556 за результатами розгляду скарги, однак висновки рішення стосуються всіх нарахувань.
Позиція судів попередніх інстанцій стосовно неправомірності застосування відповідачем при визначення пені за встановлені у ході перевірки порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства підпункту "б" пп.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та визначення таких нарахувань податковим зобов'язанням також є правильною.
Штрафні санкції за здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії НБУ не є податковим зобов'язанням у розумінні п.п.1.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами. Цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Таким чином, відповідачем неправильно обрана форма акту про визначення позивачу пені та штрафних санкцій за вищевказані порушення законодавства.
За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.
Доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки вони суперечать викладеній позиції.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 31.10.2005 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2005р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.І. Степашко
Ухвалу складено у повному обсязі 04.12.2006 р.